Звичайно, це була відкрита гра - з тих стратегій, які неможливо зупинити, навіть якщо ти їх розкусил. Райкаґе не міг заборонити Юкі вивчати сільськогосподарські справи, а коли він дізнався про це, то не впроваджував їх. І коли дослідження Юкі принесли плоди, мешканці Кумогакурі все менше і менш хотіли розв'язувати проблеми силою.
Адже якщо ти ситий, тільки божевільний полізе в бійку.
Більшість людей у світі не бачили цього тонкого моменту. Мешканці Кумогакуре поклонялися Юкі як божество. І він, безумовно, заслужив це: як не крути, Юкі врятував незліченну кількість життів.
Саме тому Райкаґе завжди ставився до нього з опаною. Юки справді мав силу позбавити Райкаґе його влади.
***
Наруто, закинувши ногу на ноги, з головним болем втупився у звіт.
— Э-э... стільки тонн піску і глини? Де їх брати? І як доставляти?
Він почесав у затилці і подивився на Хінату.
— Сонечко, твоя пропозиція... Щось не дуже пропрацьовано, тобі не здається?
Хіната моргнула і з усмішкою подивилася на свого чоловіка.
- Що ти, я дуже старалася, коли писала.
Наруто ткнув пальцем в кілька пунктів.
— Дивись, ти не вказувала ні де брати матеріали, ані як їх транспортувати. Немає обчисленого робочого місця, витрат на їжу та гроші. Тільки голі цифри і стандарти... Це ж... Навряд чи можна вважати допомогою, так?
Хината м'яко усміхнулася.
- Чому ж ні? Чоловік мій, ми з Конохі. З чого нам думати, де Сунагакур знайде ці матеріали і скільки людей та ресурсів їм знадобиться? Наша мета полягає в тому, щоб показати їм місце й кількість матеріалів для відновлення дамби і де можна побудувати водосховища для збору води. А вже як Сунагакур це збудить... Це не наша справа.
Наруто все ще турбувався:
— Но... що скаже дідусь Хокаґе...
Хината посміхнулась, не виявляючи жодного хвилювання. Погладивши живіт, вона прикрила очі, щоб відпочити.
Якщо пан Хокаґе вважає, що вони повинні викластися на повну заради Суни... То, на думку Хінатів, існує лише одна можливість.
Пан Хокаґе збожеволів.
***
Хіната була права. Юя був розлючений. Він був вражений звітом перед Шікаку.
- Цей хлопець з роду Шимура - ідіот! Він що, у чудових стосунках з Суною? Він все розрахував: скільки матеріалів, як доставити які будуть втрати при транспортуванні, скільки потрібно людей і ресурсів! Хто знає, скаже, що він з Конохи. А хто не знає, подумає, що він шпигун з Песка!
Шикаку стомлено зітхнув.
— Не кипятись. Хлопчик просто хотів справити на тебе враження.
Юя виблискнув очима.
— Враження? У такій ситуації повівся так, як твій син — здати порожній сувій і було найправдіше рішення!
З цими словами Юя кинув кисть на стіл.
Шикаку закотив очі, але в душі з’явилася тривога.
« Невжели... Мій син і правда стане Хокаґе? Тільки не це ... Клан Нара не повинен виходити на авансцену!»
Поки Шікаку надихали тривожні думки, Юя взяв звіти інших кандидатів і раптом тихо хмикнув. Шикаку глянув на нього. Юя, у свою чергу, задумливо втупився на сувій у своїх руках.
Потім він підняв його і звернувся до Шікаку:
— Збирайся. Підеш зі мною, треба зустрітися з однією людиною.
Шикаку здивовано кліпнув.
Зустріньтеся? З ким?
***
*** Вечером того ж дня*
Юя прибув до табору одного з п’яти кандидатів — Хьюга Хінати. Усі п'ятеро розбили свої табори на передовій лінії затоплення.
Знайшовши Хінату, Юя з усмішкою запитав:
— Хінато, можу я дізнатися, звіт про те, що ти передала мені для Казеказі... Ти писала його серйозно?
Хіната, яка тримала свій округлий живіт, здивовано подивилася на нього.
— Эм, да. Щось не так, пане Хокаґе?
Юя погладил підборіддя.
— Чи ти знаєш, що запропонований тобою метод протримається лише кілька років?
Хіната на мить застигла, а потім кивнула.
— Знаю. Найкращий спосіб - розширити внутрішнє озеро або збільшити протяжність каналів. Ідеально навіть прокласти шлях до моря.
Юя здивовано підвів брову.
— Якщо знаєш, чому не написала про це у звіті?
Той, хто стояв поруч Наруто дуже напружився. Хината ж, не моргнувши оком, з тим же легким подивом подивилася на Юя.
— Пане Хокаґе, ви просили нас вирішити проблему цього потопу, а не знищити Сунагакура назавжди. Навіщо мені було думати про таку давню перспективу?
Юя зіщурився, потім сів, закинувши ногу на ноги, і спитав:
— А ти знаєш, чому це повінь взагалі сталося?
Хіната трохи пом'якшилася, але після роздумів відповіла:
— В країні Дядя раптово збільшився кількість опадів, через що дамбу і прорвало...
Юя відчув легке розчарування. Невже не змогла докопатися до суті?
— Так, непогано. А ще? - Він, звичайно, не виказав нічого, лише спокійно дивився на неї.
Хината похитнулася ще мить і додала:
— Це... це очевидна причина, і вона ж фактична. Але у мене є почуття... Ніби цей прорив був кимось підлаштований.
Юя завмер, потім потираючи підборіддя і спробую глянув на неї:
- Чому ти так вирішила?
- Бо ніхто не загинув... — Подумавши, відповіла вона.
Шикаку, який стояв поруч, широко розкрив очі. Він не міг повірити, що Хіната здатна на такі висновки.
Однак Юя лише розгоряв свою цікавість.
— О? І чому цей факт дозволяє тобі робити такі сміливі припущення?
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt