Публиковаться
НовинкиПопулярноеБесплатноКниги в процессеЗавершённыеПереводыИллюстрацииФэндомыНовости
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБиблиотекаВойти
Літерна

Книги и переводы для чтения по главам. Публикация произведений для авторов и переводчиков.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаО платформеЦены и тарифыОплатаВозвратыКонтакты
ДокументыПользовательское соглашениеПубличная офертаПолитика конфиденциальностиПравила публикации18+Написать в поддержку
19Зарегистрированных пользователей
Социальные сети
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокация от DB-IP
Наручу: я з'їв золотий фрукт!

Розділ 710. 67-й рік Конохі. Відбір починається [Чаття 1]

Прочитано 0% главы

Несподівана ревність Наруто не була чимось із серії геть вихідний.

Чесно кажучи, цього разу у кожного з вас, чиє ім'я потрапило в список кандидатів на пост Хокаґе, був реальний шанс на перемогу, а за спиною стояли могутні сили, готові надати підтримку.

Звичайно, Саске й Шісуі були головними кандидатами від клану Учиха і військової поліції. Чей б з них двох не пройшов у фінал, клан і поліція кинули би всі сили на його підтримку. Але до того часу вони мали покладатися лише на себе.

Звичайно, доти як одні люди боролися за право називатися Хокаґом, то були й ті, кому цей піст зовсім не подобався.

І яскравим прикладом цього був Какаші.

***

Госпітал Конохі.

Згоряючи букет гвоздик, Каші поправляв одяг перед дверима. Переконуючись, що виглядає бездоганно, він глибоко зітхнув і штовхнув двері.

— Ганаре, я сьогодні проходив повз лавки Яманака і... А-А-Е! Ти що тут робиш? — Вигукнув Какаші, побачивши Обіто.

Той просто скривдився і демонстративно покохав у вусі.

Рін, яка стояла поруч Нохара, здивовано подивилася на Какаші:

— Тихіше, Какаші! Ганаре потрібен спокій!

Какаші винен прикусив мову.

Рін підійшла до нього, вихопила з рук букет і з лукавою посміхалася подивилася на нього:

- Не зовсім ти безглуздий. Невдовзі Ганаре стане матір’ю, і цвяхи — це найкращий подарунок.

З цими словами вона виштовхувала Какаші і Обіто за двері.

- Так-так, а тепер у нас, дівчат, свої секрети. А ви, двоє дорослих чоловіків, знайдіть собі местечко, побалакайте, випийте чого-небудь!

Двері зачинилися, залишивши їх стояти в коридорі.

Какаші і Обіто втупилися один на одного. Обіто скривдив губи і вже хотів кинути щось на зразок: « Давно не бачилися. Може, по-старому, один на один?», як двері палати знову привідкрилися.

Через неї виглянула Рін і, вперши в Обіто повний загрози погляд, відчеказала:

— Ах да. Ви двоє. Не здумайте битися! Поняли?

Обіто поспішно закидав.

*Дон!*

Двері знову зачинилися.

Ваші і Обіто одночасно видужали з полегшенням. Бажання розв’язати стосунки з Какаші * відразу зникло. Він простягнув йому коробочку ... жуйки.

— Пошли, — кивнув він. — Прогуляємося.

Какаші взяв гумку і з подивом простягнув:

— Зазвичай пропонують цигарку або випити, а ти мені гумку...

— Не хочеш, поверни!

Какаши проворно закинув пластинки в рот і пішов вперед.

— Пошли. Посидимо на дворі, на сонце.

Вони вийшли на внутрішнє подвір’я лікарні.

— Твоє ім'я також у списку кандидатів, — почав Обіто. — Ти не збираєшся боротися?

Какаші закочував очі.

— Тільки не я. Якщо я справді вирішу балотуватися, за мене навряд чи хтось проголосує.

Обіто покосився на нього, ледь стискаючи скрип зубів.

Треба визнати, що без своєї дурної маски Какаші був до непристойності хороший. Він з дитинства заздрив йому, коли бачив обличчя Какаші. Але він навіть не здогадувався, що колись цей впертий чоловік зніме маску нассем.

Що ж, схоже, шлюб змінює чоловіків. Навіть вічно закривши обличчя Какаші пішов на це після того, як сказав лікар про те, що дитину важливо з першого погляду запам'ятати лице батька повністю. Це, мовляв, сприяє розвитку пам'яті і таке інше.

Що тут скажеш...

Справжній батько.

Хоч дитина ще й не народилася.

Повантажений в ці думки, Обіто заклав руки за голову і недбало кинув:

— Я проголосую.

Какаші з подивом подивився на нього.

— Не тільки я, — продовжив Обіто. - Рін теж за тебе проголосує.

Какаши на мить підтиснув губи, а потім посміхнувся.

- Ну, дуже дякую.

- То що? - Домагався Обіто. — Почалася думка про те, що треба боротися?

Ваші не переставав посміхатися, похитав головою.

— Ни найменшого.

На обличчі обіто відбивалося розчарування.

Посмішка Какаші не здригнулася, і він перевела розмову в потрібне русло.

— Ладно, давай до справи. Цього разу тебе напевно підіслали старійшини Учиха, щоб я підтримував вашого кандидата, вірно?

Обіто хмикнув.

- Від тебе нічого не приховаєш.

Какаші посміхнувся і похитав головою.

Він просто... Я розумів, наскільки важливими є ці вибори.

- Так, старші з клана дійсно просили мене про це, але... — Обито глянув на Какаші і скривдився. — Я не хочу тебе упрошу. І якщо вже на те пішло... Я не вважаю, що ти хоч в чомусь поступаєшся Шісуї.

— Дуже добре, — з легкою іронією відповів Какаші.

- Я серйозно!

— А, я теж.

— Ах ты ж!.

***

Дружина Какаші, Хатаке Ганаре, вже була на кількох місяцях вагітності і Хата Сакумо від щастя ледве не танцював. Він уже думав, що не дочекатиметься цього дня, а його син Какші виявляється, або до тридцяти років у холостяках ходить, чи одружившись заводить дитину в перший же рік.

Ай да хлопець!

Мохати мого онука! Тепер я можу спокійно дивитися тобі в очі! "

Звичайно, вибори Хокаґе були справою державної важливості, але для Хата Сакумо тепер нічого не було важливіше за майбутнього внука чи внучки. Все інше відійшло на другий план.

Тож Хатаке Какаші, мабуть, був найбезтурботнішим з усіх кандидатів на пост Хокаґе.

Тим часом село гудела, наче розмальований вулик. Кожна мало-мальська важлива сила прийшла в рух через вибори. Цей ажіотаж, звичайно, привернув увагу і інших сіл. Вони вже почали прикидати, чи їм вдасться урвати свій шматок пирога.

Але вони не встигли зробити і крок, як Юя оголосив, що вибори проводитимуться тільки у Внутрішньому місті Конохі. Іншими словами, навіть якщо ти пропрацював там десятки років, але не маєш статусу жителя, у тебе немає права голосу.

Це негайно підняло престиж прописки у Внутрішньому місті до небес.

Крім того, Юя оголосив, що будь-які спроби куплі-продати голосів будуть строжитися. Пойманих, як і покупців, та продавців, чекало покарання від 20 років.

Такий подвійний удар майже призвів до того, що неможливо вплинути на зовнішні сили.

Час летів, і ось вже настав кінець 66-го року Конохі.

Для багатьох він видався неспокійним.

Зате Наруто був щасливий. Його батьки повернулися з країни Водоворотів.

Мітокадо Гомура і Кушина та Наміказамі Міната дуже незадоволено.

Чорт візьми, перший рік відбору ось-ось почнеться, а ми тільки повернулися! Відстаємо від усіх на цілий корпус! Ти, старий хрич, ніяк вирішив підтримати свого кандидата і топиш нашого Наруто?

Повинен сказати, Кушина була права... наполовину.

Мітокадо Гомура справді дуже допомагав Сарутобі Асума. Але він не вдавався до таких дрібних інтриг, щоб затримати Кушину і Мінато. Проблема була в тому, що у його власному клані не з'явилося жодної по-справжньому видатної особистості.

У розпачі Гомура звернувся до Втатана Кохару. У її клані була одна дівчина з хорошими здібностями. Хай і не геній, але з справами в країні Водоворотів вона б справилася.

У результаті Хомура і Кохар вибрали по одній з найкращих представників своїх кланів, наспех схопили їх, пару місяців підучили і, не довго думаючи, відправили в країну Водоворотів замінити на пост Мінато.

Так що це була не цілована атака на Наруто. У Хомури просто не було іншого виходу.

https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt

Предыдущая главаСледующая глава