Ніщо не віщувало нещастя. Це був звичайний день. Внутрішнє місто Деревні Скритого Ліста жив своїм звичайним життям. По вулицях трувся нескінченний потік людей: хтось поспішав на службу, хтось повертався додому, а хтось, викривши вільний час, просто прогулювався без мети, і всі вони разом сплелися в єдине, що вічно рухається полотно повсякденності.
Камігане Юя і Нара Шика, навпаки, перебували в надзвичайному напруженні, зосередивши всю свою увагу на захисті села.
Згідно з розповіддю, саме сьогодні в Конохі мали народитись двоє із Клану Оцуцукі — Кіншіки та Момошики.
Згідно з наявними відомостями, в цей день вони спочатку мали знайти Місяць у пошуках Оозуцукі Тонері, а потім атакувати Конохові. Атака очікувала пробної — швидше розвідки боєм, після якої вони мали відступити.
Причиною їхнього візиту було те, що Ооцуцукі Урашики довгий час не міг подорожувати божественним артефактом. Момошікі вважав, що тільки Тонері міг знищити Урашики.
Отже, було лише одне — чекати...
Опівдні Юя з похмурим обличчям дивився в небо.
— Поїмо спочатку, — сказав Шіка. — На порожній шлунок багато не навоюєш.
Юя на мить замислився.
— Нехай принесуть сюди, - вирішив він.
Шикая кивнув.
Вони пообідали прямо в кабінеті. Що до Нара Шикаку... він, бідолаха, по вуха зав'язаний в паперовій роботі.
Юя і Шикая сьогодні мали командувати на вирішальній війні, а часу на рутину їм не було. Шікаку це добре розумів, а отже слухняно виконував те, що від нього вимагалося.
Вони чекали. Чекали о полудня до вечора.
Але ось на село опустилася ніч, а Момошіки і Кіншикі, чиє явище було так детально описано в донесках, так і не з'явилися.
- Якого біса? — Юя ошарашенно глянув на Шикая. — Хіба ж не говорили про сьогодні?
Шикая и сам был в недоумстві. Він вивчив ці донесення вздовж і вперку, до дірки. Помилки бути не могло. Саме сьогодні!
Стривай... Хоча є одна ймовірність...
— Теоретично, Момошіки з майбутнього міг повернутися в наш час. Але є й інша можливість... — Шикая серйозно подивився на Юя. - У версії майбутнього, звідки прийшли дані, Момошіки не демонстрував якоїсь кінцевої сили і не використовував цю здатність до переміщення у часі.
Юя нахмурився:
- Що ти хочеш сказати?
- А якщо... — Що, коли Коноха вже не боїться вторгнення? Що, якщо вони знищили Момошики в той самий момент, коли він тільки звунувся до них?
Юя завмер, а потім шумно втягнув повітря.
Така ймовірність існує!
Саске з майбутнього повернувся в минуле. У той час йому було приблизно 50 років, і він розповів, що загинув у сутичці з Ооцукі Урашіки.
Після його смерті Коноха швидко покотилася під відкосом і втягнулася у внутрішні суперечки.
Звичайно, таке село не могло б протистояти вторгуванню Ооцукі.
Але зараз... Він живий!
Він не загинув, а отже Коноха продовжувала розвиватися. Більше того, він вже підготував все на випадок своєї раптової смерті: Цунаде негайно зайняла б його місце і, дотримуючись вказівок, наказала би село далі.
У цьому випадку, у майбутньому не було б жодних міжусобиць, а Коноха стала неймовірно сильна. І як же Момошіки могли б піти в минуле таким чином?
Хм-м...
Якщо так...
Так що ж ... Всі наші приготування — коту під хвіст?
Розчарування було гірким. І для Шикая, і для Юя.
Очевидно, вони розгадали правду.
Але змиритися з цим було неможливо.
Шика вже чітко відчував, як його тіло починає здавати.
Він не здавався. Більше того, ніхто з них не був готовий здатися.
Смерть Акімічі Торіфу стала для них усім ударом під дихами.
Вони не хотіли так просто, тихо згаснути...
Нара Шика, без сумніву, був генієм. А деякі генії з неймовірним, майже шаленим запалом ставляться до спадку, яке залишать після себе.
Саме тому він, заспокоившись, миттєво все зрозумів.
Але чому ця думка не прийшла йому раніше? Невже він зараз став розумніший, ніж раніше?
Ні. По суті, прагнення слави засліпило його.
А тепер, коли пелена спала з очей, він побачив суть проблеми.
Но...
Це означало, що...
Він нічого не міг вдіяти. Залишилося тільки здатися.
Адже він не міг накоїти собі нового Ооцукі з повітря?
Юя, потираючи підборіддя, занурився в роздуми.
Він почав збирати інформацію про клан Ооцукі, яку отримав під час обміну з тим іншим світом...
Якщо Оцукі з майбутнього, що має силу Коноху, були просто знищені і тому не з'являться в їхній час...
Тоді їхня мрія про ідеальний кінець дороги повернеться до пороху.
Такий удар буде нищівним.
Не кажучи вже про те, що Учіха Каґамі, Сарутобі Хірузен та інші старі люди чекали.
Якщо Юя подарує їм відповідний кінець, то в останні хвилини свого життя озирнемося назад і не шкодуватиме про марні роки.
Для людей похилого віку ця спрага, мабуть, більша за будь-які інші почуття та прив'язаність.
Тому...
Юя не хотів їх розчаровувати.
І ось, дивлячись ці записи, Юя раптом натрапив на головне.
- Я знайшов! Шикая! Швидше йди сюди, дивись!
Від його крику Шика підстрибнув на місці.
Але його увагу привернуло те, що він показував.
- Що знайшов?
— Дивись! Ось! Цей монах на ім'я Джиген, бачиш?
Шика узяв донесення. Коли він читав, його обличчя на очах змінювалося і стало все більше... Дивовижно.
— В... В його тілі живе хтось на ім'я Ооцукі Ішшіки? Це...
- Це сталося тисячі років тому. Такий пласт минулого вже ніщо не змінить, вірно? — запитав Юя, дивлячись на Шикая.
Шикая на мить застиг, немов у трансі, а потім твердо кивнув:
— Верно! Цей Оцукі Ішіки... він точно все ще всередині монаха Паліена! Ми знайшли його!
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt