Знову, коли Джірайю знову зустрів Цунаду, він почав читати книжку за небаченим заняттям.
Цунаде це миттєво заінтригувало.
Джирая... і книга?
Хіба ці два слова взагалі сумісні?
Цунаде не розуміла. Світ розвалився на її очах. І коли вона побачила, що книжка-то по кулінарії, її шок досягло нових глибин.
— Джирая... Ты! Ты! Чи не захворів він часом? — Тільки й змогла вимовити вона.
Джірая на мить поспішав, змутився, але відразу ж згадав і, виснувши голову, твердо заявив:
— У мене до тебе прохання!
Цунада неважке моргнула.
***
— Так, погоди... Отже, твоя донька виходить заміж а ти боїшся зробити погане враження на її майбутніх родичів, тому вирішив вивчитися на зразкового тестя?
Джірая смутно відчував якийсь підвоє в її словах, але не знайшов його.
Він зітхнув і кивнув.
Ти ж знаєш, що її виховували в селі Надшико. За її манери я не турбуюся, вона куди надійніше мене. Але я боюся... Боюся, що через мене на її весіллі все піде навперекосяк.
Цунада змірила його поглядом дохлою риби і, схрестивши руки на грудях, процідила:
— Колись треба було думати! Стільки років вів розгульне життя, а тепер боїшся зганьбити дочку?
Джірая просто зітхнув і з надією подивився на Камгане Ює.
- Брат Юя, ти повинен мені допомогти! Минулого разу, коли ти готував сюрприз для Цунаде я цілих три дні підміняв тебе на роботі. Тепер твоя черга виручити!
У Юя дёрнувся куточок рота.
- Ти ж сказав: « Я помінявся на роботу. Це коли ти звалив усі справи на Шікаку, а сам пішов красти кавуни і підглядати за жіночою лазнею?
Джірая збожеволіла.
Юя зітхнув і, трохи подумавши, запитав:
— Які вимоги мають наречений?
— Так особливих немає. Вони, звичайно, просили придане, але для нас це не проблема.
— А що сказати про віно? — кивнув Юя.
— Уже дали. Два мільйони три, будинок і автомобіль.
Юя хмикнув. Умови, прямо скажемо, середні. У Конохі знайдеться не один мільйон сімей, які можуть запропонувати таке ж. Пропозиція і в дійсності не з кращих.
Але Джірая ніколи не вникав у такі тонкощі і не звертав уваги на статус сім'ї, так що для нього це були порожні цифри.
— Все, що тебе не стосується, — сказав Юя. - Поводься як завжди. А коли прийде день весілля, просто збери всіх шінобі, з ким ти в добрих стосунках, і зав'яжи до них усім натовпом святкувати. Ось і все.
- І це все? Так просто? — Джаре не верлося.
Юя закотив очі.
- А якщо я поясню складніше, ти зрозумієш?
— Звичайно, зрозумію! — спалахнув Джарейя. - Кажи, братику, я все запам'ятаю!
— Ладно, — кивнув Юя. — Раз так, то запам’ятовуй: « Руйські поцілунки». Захопи з собою більше примірників цієї публікації.
Джирая неважливо витріщився на нього.
« І він цього не знає? » — зітхнув Юя. Що може бути кращим для захоплення чоловічих сердець, ніж лімітоване видання « Рояських поцілунків»?
Джірая пішла, а Цунаде підійшовши до Юї з смішком сказала:
- Повірити не можу... Це той самий Джірая... Ти уявляєш? Він читав книгу! По кулінарії! Цей світ точно збожеволів...
Юя лише посміхнувся у відповідь.
Цунада присунулася до нього і ковзала рукою по плечу, повільно спускаючись нижче.
Юя тут же напружився.
— Кхм! Цунаде, взагалі-то ... завтра вже третій етап іспиту на чуніна...
Її пальці замерли. Піднявши на нього очі, вона невинно посміхнулася:
- А ти що подумав?
Юя з полегшенням видихнув. Пронесло. Сьогодні він у безпеці.
Поквапившись, він поспішив змінити тему:
— Коли весілля у дочки Джарія?
— Здається, наприкінці року, — пригадувала Цунаде. - Точну дату не пам'ятаю, але точно під кінець року.
Юя здивовано підвів брову.
Кінець року? А зараз тільки серпень на виході. Вже панікує...
« Ех, Джірая, Джерарія... Хто б міг подумати, що один з легендарних Саннінів докотиться до такого."
До речі, про Санніни...
« Послухай, Цунаде », — звернувся він до неї, а Орочимару... Він теж там буде?
Цунади замерла. Її обличчя миттєво стало полотном для найбільш суперечливих емоцій: подив, сум'яття, огиду...
Через деякий час вона з мукою в голосі сказала:
— Я про це навіть не думала... але знаючи цього ідіота Джираю... Адже він обов'язково його запросить...
Юя підняв очі до стелі, вже Представляючи собі цю картину: Орочимару на весіллі дочки Джарія...
Це буде... Незабутнє видовище...
Саме так. Незабутня.
Юя і Цунада одночасно здригнулися. Переглянувшись, вони прочитали одне одного непохитну рішучість.
Не можна дозволити Орочимару зіпсувати цей день!
Чи це жарт, чи не так? Не можна допустити жодної помилки! (Про розлучення та інших проблем поки що не будемо думати — і це дивно, якщо ми мало одружимось, то вже задумуємось над цим питанням.)
***
Трана Трави. Лабораторія Орочимару.*
— Апчхи!
Орочимару чхнув.
Тут же до нього підскочили дві сестри-близнюки з зміїними хвостами, кожна з рушником в руках. Орочимару лише мовчки хитнув головою, даючи зрозуміти, що в цьому немає потреби.
Він знову зійшов над столом, де в поживному розчині плавали фрагменти розчленованого, але все ще живого піддослідного.
- Перша, запиши свідчення геть з того приладу, а потім принеси мені ще один зразок із другого блока. Що стосується...
Роздавши вказівки, Орочимар раптом замер — несподівано зателефонував його мобільний телефон.
Злегка здивувавшись, він відійшов від столу, стягнув рукавички і подивився на екран. Побачивши, що повідомлення від Джіраї, він дозволив собі легеньку посмішку.
Але коли Орочимару прочитав текст, усмішка на його обличчі згасла...
Чи зможе він ... Справді піти на весілля дочки свого друга?
Хоч Орочимару і проводив весь час у лабораторії, він не був дурнем. У тонкостях людських стосунків він знав куди краще Джіраї, нехай і не був майстром світських розмов. Він добре розумів, як до нього ставляться звичайні люди...
Хіба... Чи може він просто з’явитися на весіллі дочки свого товариша?
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt