Наруто опустил ногу. Шинобі з Деревні Скритою Зірки, вдарений одним ударом, лежав на землі, пуська піна з рота. Наруто лише почехав в затилку, а потім подивився кудись у порожнечу і запитав:
— Ну що, тепер можна оголосити мою перемогу?
Простір перекосився, і з завивання Камуї з абсолютно неважливим виразом на обличчі з'явився Обіто. Він з цікавістю подивився на Наруто.
- Як ти дізнався, що я тут?
— Інтуїція, — потиснув плечима Наруто.
Обіто втратив дар мови.
Інтуїція?
Та щоб тебе, і звідки у вас така інтуїція?
Глибоко зітхнувши, він кинув погляд на все ще підкинутого шінобі і підняв руку:
- Боєць з Деревні Скритою Зірки не в змозі продовжувати бій. Переможець Узумаки Наруто з Конохи!
Юя кивнув, піднявся на ноги і вимовив:
- Немає заперечень. Відмінна робота.
З цими словами він зааплодував першим, і його відразу ж підтримав гуркіт овацій по всьому стадіону.
***
Країна Водоворотів.
- Так його! Наруто, ти молодець! — Вскочивла на ноги Кушина, збуджено вкинути кулак.
Наміказе Мінато з легкою безпорадністю подивився на дружину, але в її щирому пориві не було нічого поганого. Він переглянув очі на екран, де показували їхнього сина, і усміхнувся.
Зовнішній Наруто, мабуть, вже став його в тому ж віці... Але ж... Хіба це ганебно, бути вищим від свого сина?
***
Арена в Конохе.
П'ять Каге мовчки дивилися вниз, на Наруто, який з нерозумною посмішкою махав трибунам, забитий мешканцями Ліста. Важко було повірити, що цей хлопець тільки що граючі проігнорував ніндзюцу рівня джоніна, а потім одним рухом вирубив ворога.
І цей простофіля...
Невже він настільки сильний?
Тепер Юя стала для них набагато важливішою самовпевненістю. Сила цього хлопця... Схоже, він був найсильнішим з усіх учасників третього етапу.
Хоча, почекайте!
Хокаге ж згадував ще якогось Саске...
Невже...
Таких як він ... Двоє?
Зробивши такий висновок, чотири Каґе одночасно кинули на Юя важкі та багатозначні погляди.
Одного Наруто їм було б за очі, а в нього є і другий?
Небеса... Ви занадто прихильні Конохе!
Юя поняття не мав, про що вони думають. Він знав лише одне: настав час для третього бою.
За порядком на арену вийшла Юра, щоб оголосити наступну пару.
**[Деровня Скритого Листа: Нара Шикамару ПРОТИВ Деревні Сухого Песка: Теми Пустинна] ***
Коли Юя побачила на екрані імена, то мимовільно втягнув повітря крізь зуби.
— Кх-х...
Чотири Каге відразу ж обернулися до нього.
— Кха-хо, н-нічого, нічого страшного, ха-ха... — Смогко розсміявся Юя.
Він був сама незручність, але ще чіткіше зрозумів, як працює воля світу. Свести цих двох разом... Треба віддати тобі належне, світова воля.
Гаразд. Якщо не вважати те, що Темарі трохи люта, характер у неї не цукор, вона феміністка до мозку кісток, та і вдома, схоже, верхує, в рештому все не так вже й погано.
Зрештою, страждати не йому, а Шікамару. То чого б мені турбуватися?
Ця думка принесла Юя несподіване полегшення. Він обернувся до тих, хто сидить поруч Цунади і відчув, що на душі стало ще тепліше. Принаймні Цунада на людях тримає марку і не відрікає його авторитет.
Хоча ні, стоп. Будинки останнє слово завжди за мною, з чого б їй виявляти мені милість!
- Щось не так? — З подивом подивилася на нього Цунаде.
— Кхм, нет, нічого. Дивись, дивись бій. Цей має бути цікавим.
Цунаде все ще виглядала спантеличеною, але мовчала. Їй і самій було цікаво подивитися на майбутній бійок.
Все через Нара Шикамару.
Єдиний спадкоємець Клана Нара у своєму поколінні, без п'яти хвилин новий глава - Цунді було надзвичайно цікаво, на що він здатний. Заодно можна порівняти його з батьком у тому ж віці.
Побавлена в ці думки, вона з зростаючим цікавістю спостерігала за ареною.
Внизу Шікамару і Темарі повільно вийшли на поле.
Якщо на обличчі Шікамару було написано: « Як же все це напружено, краще б я вдома валявся», то Темарі виглядала максимально зібраною. Було очевидно, що вона відноситься до поєдинку з усією серйозністю. І не дивно, що в прямому ефірі за ним стежив цілий світ шинобі. Якщо вона тут знущається, то може постраждати і репутація Сунагакури, а цього Темарі не могла допустити.
— Ха-а... — Позіхнув Шікамару і, подивившись на пораненого противника, вирішив уточнити: « Може я просто здамся? У цьому бою немає ніякого сенсу...
Темарі на мить замерла, а потім різко знизила руки величезного віяла позаду.
— Вірші Ветра: Ураганний Варер!
Шикамару дригнувся і кинувся навпочіпки. Там, де він щойно стояв, повітря розсікали десятки вітряних лезів і залишили глибокі борозни на землі.
— Ух ты... Це небезпечно... - Він пробурмотів, з подивом дивлячись, якою руйнівною силою володіє її Віртерія. — Я ж сказав, що хочу здатися... - Він безпорадно витворив.
— Не намагайся обманути мене своїми промовами! — Охолонь отрала Темари.
Шикамару мало кров'ю не сплюнув. Та в чому я тебе обманю? Я і справді хочу здатися! Чи справді солодке поспати у ліжку — це так погано? Куди приємніше, ніж битися з тобою тут!
Але хоч би скільки він обурився, руки Темарі не зупинялися.
— Вірш Ветра: Прорив...
Вона вже була готова помахнути віялом, як раптом її зіниці звузилися, і вона різко відстрибнула назад. У ту ж мить тінь Шікамару прослизнула там, де вона щойно стояла і пішла за нею.
« Який же підлець! Підловив, поки я відволіклася ..."
Темарі знала, що її тінь з'єднається з ним і тіло перестане їй підкорятися. Це означатиме вірну поразку... Не можна цього допустити! Треба щось придумати!
У її очах спалахнула рішучість. Вона відразу розкрила його, повністю закривши Шікамару.
Його тінь швидко обійшлася перешкоду і мітнулася далі...
Клинок.*
Шикамару здалося, що він почув в голові цей звук.
Техніка тенневого наслідування... спрагла.
Він насупився. Щось було не так, але він ніяк не міг зрозуміти, що саме.
Повільно випростаючись, Шікамару дістався гігантського віяла Темарі. Він рухався обережно, готовий до будь-якої можливої атаки.
І в цей момент через Веера раптово вискочила якась фігура і кинулася прямо на нього.
— Ласка?
Шикамару обомлел. Яке ж тут управління тінню - він розвернувся і з усіх ніг кинувся бігти.
А величезна ласка, занесися над головою здоровий серп, вже носила на нього ...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt