- Таємна техніка Скрийої Зірки! Зоряний...
*Шлеп!*
Наруто, не задумуючись, вліпив йому ляпаса. Які ще таємниці? Чого він крутиться у мене перед носом?
Капітана загіну з Деревні Зірки відкинуло в сторону, голова пішла навколо, і про всякі там техніка довелося забути.
Нара Шікамару, засунувши руки в кишені, обернув Трійцю лелечею поглядом і спокійно сказав:
- Ну що, тепер ви готові приєднатися до нашого загону?
Капітан, потираючи опухлу щоку, з недовірою втупився на нього.
— Но... У правилах сказано, що вночі можна пересуватися лише розбиваючи табір! Чому... Чому ви вільно ходите?
Шикамару закотив очі. Знову правила, знову правила... Чорт би їх побрав! Якщо ви такі правильні, якого ледаря ви взагалі на нас вдень кинулися?
Сперечатися з цими трьома було вище його сил. Він прямо запитав, чи вони йдуть з ними. Шікамару, якщо він відмовився від нього, було б просто збити їх до напівсмерті і змусити зійти зі дистанції.
Кінець кінцем, Трійця з Зірки не залишилася нічого іншого, як понуро погодитись.
Такий вибір зовсім не зрозумів Шікамару.
— Шікамару, чому б просто не вибити їх з екзамена?
Той похитав головою.
Якщо я правий, то підсумкова оцінка на цьому етапі буде залежати від кількості загону.
- Від населення? — Перепитав Наруто, все ще нічого не розуміючи.
Шикамару промочав, замість цього повернувшись до Саски.
- З клану Учиха є хто-небудь серед іспитаторів?
Саске кинув.
— Наскільки я знаю, брат и... Дядько Обіто.
***
Далеко від них, у вимірі Камуї Обіто, який сплітав свою вечерю та спостерігав за нею, мало не поперхнувся.
Дядя? Якого біса? Я що, старий? Мені всього-то двадцять з невеликим! Ще й тридцять немає! Де я старий? А? ДЕ? Чому це я раптом став дядьком?
Я на нього в суд подам за наклеп! Він на мене обмовить! Він же склепіє!
Йому пощастило, що Какаші теж брав участь у іспиті як спостерігач. Якби він почув таке, то підколював би його до кінця століття.
Лише думка про підступне народження какао змусила Обіто здригнутися.
Гаразд, може варто все-таки зосередитися на роботі?
Він витягнув телефон і задумливо втупився на десять балів, які показували на екрані. Якщо нічого не робити, можна гарантовано отримати десять мільйонів рей. Десять мільйонів! Це ж уйма грошей. На них він зможе купити найкраще суміші, підгузки та іграшки для своєї дитини.
Ці прокляті виробники зовсім не хотіли мати сумління! Якась купка кубів, паршива іграшка, а коштує сотні тисяч рі.
Йому дуже потрібні гроші...
До того ж...
Він хотів завести ще дітей. А якщо вони і одного ледве тягнуть, то що буде з кількома ... Зовсім по світу підуть.
У когось може виникнути питання: як такий сильний шинобі, як Обіто, може відчувати брак грошей?
Що ж, для цього доведеться зробити невелике відступ і розповісти про його повсякденне життя.
Знаменитий факт: Обіто ніколи не вирізнявся гострим розумом. Але він був доброю людиною (до уявної смерті Рін дійсно був дуже добрий) і часто допомагав старшим та нужденним. Це і створило проблему.
Він виконував основну роботу, м’яко кажучи, не блискучим.
Простіше кажучи, хоч він і дослужився до капітана в військової поліції Конохи, але через постійну допомогу старшокам та іншим жителям села його безпосередні обов'язки, як урегулювання конфліктів, вічно виконувалися з запізненням. Тому під час атестації його рейтинг рідко коли був високим.
Відповідно, і річна премія йому діставалась дуже скромна.
По суті, він жив на одну зарплату - близько восьмисот-дев'яти сотень тисяч рі в місяць.
Сумма здається грандіозною, але в родині Конохи матері не працювали принаймні протягом перших двох років після народження дитини. А обіто, бажаючи дати синові все найкраще, витрачав величезні суми грошей.
Часто йому доводилося просити допомоги в батьків, щоб якось зводити кінці з кінцями.
Однак його батько і мати були не проти. Їхній маленький онук став для них центром всесвіту. Вони навіть переписали на нього свій будинок. А що до самого Обіто...
« Хто такий Обіто? — Казали б вони. — Вперше чуємо. Краще не дзвоніть нам більше, а то наш дорогий онук може щось не так зрозуміти."
Отже, Обіто записався на цей іспит просто.
Він прийшов за гарантією нагород у десять мільйонів.
Але з іншого боку...
Якщо йому вдасться спровокувати внутрішній конфлікт у команді... За один такий випадок дають три бали, а це три мільйони р...
Може, спробувати?.
Обіто вагався.
І поки він задумувався, інші екзаменатори вже почали діяти.
***
Перед першою загою з Деревні Скритого Хмару виникла фігура Учиха Ітачі.
— Вы... Той самий іспитатор з першого етапу? — З сумнівом запитав капітан команди з Кумо.
Ітачі окинув тростину поглядом, підняв руку і подивився на зап'ястку, наче перевіряючи час. Потім він підійшов до поблизької хатини, притулився до стіни, схрестив руки на грудях і прикрив очі, занурившись у свої думки.
Капітан з Облака в замішанні переглянувся зі своїми товаришами. Їхні погляди говорили самі за себе.
З ним щось не так. Може, спробуємо його прибрати?
Але його товариші по команді відразу ж перетерпіли цю безглузду думку. Шутка, нападати на іспитатора? Це ж вірний виліт.
У результаті всі троє шінобі з Облака розташувалися неподалік і також вирішили відпочити.
Через півгодини Ітачі відкрив очі. Він подивився на членів загону, і кутки його губ ледве помітно здригнулися в усмішку.
— Дуже добре, — тихо сказав він. - Вітаю, ви уникнули неминучого вильоту.
Всі троє відразу вкинули на нього голови.
- Що ви маєте на увазі? — Звичайно, відразу ж постало питання.
Ітачі знову посміхнувся і активував свій Мангек'є Шарінгун, закликаючи Сусаноо.
Його аурина Трійця з Облака мало не обмочилася зі страху.
Після кількох секунд технології Ітачі розвіяв її.
« Якби ви напали на мене, — сказав він, дивлячись на них, - то вже були б дискваліфіковані.
Помітивши страх на обличчях підлітків, Ітачі додав:
— Не варто так напружуватися. Я не збирався вас вбивати.
Капітан команди з Облака, трохи прийшовши в себе, ввічливо запитав:
— Учителю, можу я поцікавитися чого ви чекали весь цей час?
Ітачі подивився на нього і тихо відповів:
- Я чекав, що сюди прийде ще один загін. На жаль, ніхто так і не з'явився... А значить, щоб пройти другий етап іспиту вам залишається тільки одне...
Він зробив паузу.
— Убивати один одного...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt