** На полях: ***
* Читвертий Райкаґе з ошарованим виглядом втупився на газетний заголовок, який повідомив про цілковите знищення загону Конохі. Окаменів, він повернувся до Даруї, якого готував собі на наступники, і здивовано запитав:*
- Глава Деревні Скритого Медпел... У нього що, дах поїхав?
* Той, хто стояв поруч Даруї мимовільно збурився. На його обличчі застигло точно таке ж здивування.*
*Ні, серйозно, звідки у цієї похмурої країни Медведей стільки гонору?
Він теж цього не розумів...*
***
Країна Медведей - маленька держава, загублена на карті до південно-західу від Конохи і відокремлена від неї морською бухтою. На північ від нього простягалися країни Водоворотів, а з самої країні Огня його сполучав лише вузький перешийок.
Так було, поки Кемігане Юя не проклав тут канал, відкривши зручний морський шлях з порту Конохи в Сунагакурі, Юґакуре і Амвегакурі.
Звичайно, наслідки будови каналу не змусили мене чекати.
І найпомітніші з них...
У країні Медведей, яка раніше збирала солідну пішохідню за прохід, раптово втратила це право.
Кораблі більше не робили гак. Тепер вони йшли прямо через територіальні води Конохі, і платити мсті комусь ще не було ніякої необхідності.
Звичайно, ведмедиця не могла цього влаштувати. Але проти сили не потрапиш, а Коноха розвивалася зі швидкістю, від якої захоплював дух.
У самій країні Медведей тільки-тільки закінчили прокладку головної дороги, а більшість шляхів повідомлення все ще залишалися проселенними. Електрика провели, але використовували її в основному для освітлення та з жорсткими обмеженнями для кожної сім'ї.
За іронією долі, Китай Медведей міг би стати багатим, але Юя одним своїм каналом перерізав її головну економічну житлову ситуацію. Ситуація, прямо скажемо, незавидна.
Але, все пізнається в порівнянні.
На фоні Конохи Країна Ведмедей виглядала жалюгідною, але сказати, що її народ голодував, було б перебільшенням.
У недрах країни були багаті запаси срібла. Колись у світі шинобі цей метал не був попитом: всі країни карбували міді, а Юя прив’язав нову валюту до золотого стандарту. Отже, срібло було підвішене — воно поступалося золотом і його цінність не залишалась визначеною.
Однак завдяки технології Конохе срібло раптово стало делікатесним.
Так і сталося, коли звичайні жителі ледве зводили кінці з кінцями, то знали й на вершечку країни купалися в розкоші.
Хтось може запитати: " Хіба в такій дірі ніхто не намагався бігти?
Звичайно, що вони були. Але Юя, з одного боку, перетерпів нелегку міграцію — її спіймали в’язниці. З іншого боку, уряд країни Медведей з втікачами не проводив церемоній і їх просто вбивали. Ризик був занадто великий, і вирішувалися на таке небагато.
І лише один бік медалі був тиск. Зрештою, щоб жити в країні Ведмедів, треба було їсти й кровожерно. Тому ті, хто переходив дорогу і нажив собі смертельних ворогів або амбіційних мрійників, які прагнуть підкорити світ.
Так чи інакше, країна вогню не палала бажанням приймати у себе таких "перебіжників".
На фоні всього цього відносини між Країнами Ведмедів і країною Огня не могли бути теплішими. Їхні села також не виявляли одне одному теплих почуттів.
Юя на це було абсолютно ножають. Доти, доки люди не отримували прибутку, його погляд на це був безпідставний.
Але навіть він не міг уявити, наскільки безшкодними будуть ці люди.
Тут слід пояснити суть та недоліки запропонованої ним системи наділи. Юя відправляв клани Конохи в зовнішній світ, звичайно ж, заради вигоди, але це не означало, що він збирався викорінити місцеву владу. Таке було б дуже важко здійснити, особливо в теперішній мирний час.
У його уяві модель була іншою: клани повинні були стати « кардиналами » в інших селах, як Мітокадо Гомура, і висмоктувати з них всі соки. Юя ніколи не думав про те, щоб силою виганяти когось з його власної землі. Тому що без вагомої причини діяти — це стати на міжнародній арені.
Але, як сказано в статті, плани — це плани, а життя веде до правильних учинків.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt