** На полях: ***
Четвертий Райкаґе розглядав свіже видання газети. Заголовок на першій смузі кричав про молодих генія, що оголосилися в Деревні Скритого Листа.
Ей сміявся стаття презирливим поглядом.
— Фальшивка. Дешева підробка. З розвитком цих технологій останнім часом розвілося надто багато борзописників, готових на все заради гучної сенсації. Від цього сумління зовсім зникло. Хмф, невже вони думають, що я куплюся на цю нісенітницю? Генії Конохі? Та їх по пальцях однієї руки перелічити можна! А це що за імена: Нара Шікамару, Абурамі Шино? Вперше чую! Якщо це не брехня, то що тоді?
***
*** Внутрішнє місто Конохі. Резіденція Хокаґе.*
Сьогодні Юя, як і завжди, присвятився відвертому безробіттю.
А Нара Шікаку, як і завжди, не покладаючи рук за нього.
Пивши чай з пиріжками, Юя ліниво перегортав звіт про Наміказа Мінато.
Строго кажучи, губернатору Держави Водоворотів було достатньо лише раз на місяць. Наприклад, старий Мітокадо Гомура так і робив упродовж трьох днів.
Куди йому до Мінато, який стирав депеші кожні три-п'ять днів?
Однак Юя розумів, що так і повинно бути.
Він не сумнівався, що старий лис Гомура збирався заставити пост губернатора за своїм клоном. Коли він повернувся додому, то, мабуть, побачив рідну дитину і був шокований: « Чорт забирай! І це - мої коханці? Та назвати їх бездарними - означає образити недарям!»
Висунувши когось із цієї криворуки братині на пост губернатора, ті не зрозуміли б, як їх обвели навколо пальця і спали з потрохами в країні Водоворотів.
Мінато заступився на посаду більше місяця тому, і протягом цього часу місцеві інтриги не мали ні дня спокою.
А прийди на його місце хтось з людей Хомури, його б викинули звідти в перші ж три дні.
Хоча, ймовірно, відбулося б дещо цікавіше. Старійшини Клана Узумакі виявили, що новий губернатор — повний профан. Вони відразу об’єдналися б з ним перед небесами хвалебними промовами і потім поступово віддалили всю реальну владу, перетворивши її на безвільну маріонетку.
Так, такий сценарій був більш ніж можливий.
Якщо на високому посту сидить ні на що не старий бовдур, так і нехай собі сидів. До чого марнота?
От тільки Юя все одно не заручив би кандидатуру від Мітокадо Хомури, кого б він ні порекомендував.
Він не міг дозволити, щоб пост губернатора Країна Водоворотів зайнявся бездарно.
Ця посада була надто важливою. Країна Водоворотів, не кажучи про них, забирала ключове стратегічне положення. З моря її можна було як обороняти, так і використовувати для нападу. У крайньому випадку, вона могла служити хорошою військовою базою. І це не враховуючи її економічного та аграрного потенціалу.
Юя мала чудові наміри, і Мінато в країні Водоворотів чудово справлявся.
Тепер він, наче рибалка на березі, спокійно спостерігав за всім цим.
А ось хтось інший бився на смерть...
Наґато і його старійшини гризлися так, що тільки клочилося.
Добре, що Наґато не мав ні дружини, ані дітей. Інакше з ними вже напевно сталося б кілька "нещасних випадків".
Він не розумів, чому ці чоловіки так відчайдушно йому перешкоджали. Невже вони не бачать, який великий пожиток принесе його нова політика?
Ну, Наґато в Конохі вивчав переважно теорію, яку почерпнули з університетських лекцій. І хоча він прочитав багато книжок у бібліотеці, теорія залишалася теорією, а практика - практики. В реальних справах все вирішують факти.
Спочатку Наґато припустив, що все це в корисливих інтересах старійшин.
Але невдовзі зрозумів, що справа не в вигоні.
Тоді він подумав, що вони чіпляються за владу.
Однак розслідування виявило, що їхнє небажання звільняти селян від податків аж ніяк не пов’язане з владою.
І яка може бути влада над цими « черствими»?
Голова у Наґато йшла кругом. Якщо вони не мають влади чи ні, то заради чого так наполегливо працюють?
Юя хмикнув, переглядаючи донесення Мінато про поточну ситуацію.
Що тут думати?
Ці старійшини, клану Узумакі, борючись за стабільність.
За стабільність країни Водоворотів.
Чому? Все просто. Якщо селянам більше не потрібно платити податки і давати частину врожаю, їхнє життя стане на диво комфортним.
Може, й не багатою, але без найменшого тиску. Фактично, у вільний від польових робіт час вони зможуть робити що завгодно.
І як же міські роботяги відреагують, що ішачать з ранку до ночі?
Таке життя набагато приємніше, ніж їхня гірбата праця.
Так до чого надрватися? Час повертатися додому, обробляти землю!
Незадоволення у містах зростатиме. Заради чого вони залишили села і поїхали в місто? Заради кращого життя. А тепер їм кажуть, що вони живуть гірше за своїх односельчани...
Про що тут ще говорити? До біса все, додому!
Для стабільності будь - якого міста це смертельна загроза.
Звичайно, Наґато цього не бачив, але Мінато - бачив.
Тому він мав наступний крок.
Підвищення зарплати.
Міські роботяги незадоволені лише тому, що їхня кам’яна праця не йде в жодне порівняння зі спокійним життям у селі. Але якщо подумати, то життя у великому місті має свої незаперечні переваги. Хоча б рівень комфорту - не порівняти.
І що станеться, якщо за таких обставин по всьому світі підняти зарплату на третину?
Як мінімум половина з них засмучується і захоче почекати, подивитися, що буде далі. Раніше грошей ледве вистачало, а тепер їх на третину більше. Жити можна!
Слід визнати, що політичне обличчя Мінато було феноменальним.
Ось тільки про другий крок зараз не можна було і заїкатися.
Оголосіть його, і старійшини дійсно почали б полювання на нього, війну не на життя, а на смерть.
Адже гроші на підвищення зарплати... Треба було піти з їхніх кишень.
Старійшини Клана Узумакі не були б раді, якби Мінато розіграв себе щедрого політика за їхній рахунок.
Усміхнувшись, Юя кинув звіт на стіл. Розбиратися в цьому далі він не збирався.
Нехай Мінато тренується, набиває руку. У будь-якому випадку, з його здібностями, піти від кожної погоні йому не важко.
І Юя знову почав їсти чай і тортільї, насолоджуючись безробітним.
А Нара Шікаку продовжував свою сумну роботу.
Подивившись на нього, Юя раптом дещо згадав і запитав:
- До речі, Шікаку, як там твій старий? Сподіваюся, йому недовго залишилося?
Обличчя Шикаку помрочело.
« Батько просто переніс операцію, — відповів він з ноткою роздратування. — З чого б йому довго не прожити? Це можливо.
— Який жаль, — розплився в усмішку Юя. — А я вже мав надію на банкет з цієї нагоди.
Шикаку помрав ще сильніше.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt