** На полях: ***
*Онокі прибув на місце вибуху, де, як і очікувалось, застав Дейдару.
Він вже готувався напасти на нього шквально відбірної війни, але осикнувся, зауваживши поруч свою онуку Куроцучі.
*Дейдара і Куроцучі тримали разом на руках маленьку дитину. І нехай обличчя малюка було перепачено сажею, його усмішка сяяла яскравіше сонця.*
Хобоньки застиг у замішанні...*
*Невже... Як це...*
Його правнук? *
*Хм, ні, щось не сходиться. Дейдара і Куроцучі. Адже навіть не одружені...*
*Так чий же це дитина?*
***
— Сват всея Конохи? Ха-ха-Ха-хо!
Цунаде обхопила руками Юю, хохотала до сліз.
Юя потемніло.
І який паршивець вигадав це прізвисько?
Краще, не піддавайся впливу очей. Інакше я покажу вам, що таке « запилений колір і повний місяць», а саме: « Більше сяй! »
Цунада хохотала так, що з очей виринули сльози.
Втративши кутки губ, вона звернулася до Юя:
— Незабаром у старих дівах засидиться дівчина, а його, бачите, сватом величають! Звідки ж взявся такий титул?
Юя роздратовано зірвався на Цунаде.
— Кому вона не потрібна? Це у неї запити занадто високі, от і все.
— Так, так, звичайно, ти в усьому правий - безтурботно відмахнулася Цунаде. - Так звідки ж взявся титул свата?
Куточок рота Юя смикнувся. Звідки йому знати?
Хіба він багатьох звів?
Ніби ні...
І взагалі, Хатаке Сакумо, якого біса ти повірив у ці чутки?
Невже Какаші і справді так тебе турбує?
Юя дістав свій мобільний і увійшов до офіційної бази даних, доступної лише Хоказі.
Дивлячись на досьє Какаші, він погладив підборіддя і поринув у роздуми.
Вийде... Після того як Рін вийшла заміж, цей хлопець і впрямо не заводив ніяких стосунків з протилежною статтю?
Кхм...
Невже ті яйні фанфікі по Какаші, що я читав у попередньому житті виявилися правдою?
Після смерті Рін він зацікавився чоловіками?
Та ні, марення якесь. Якби і став, то його обранцем був би Обіто...
Чорт забирай, про що я взагалі думаю? Як не скажеш, такого просто не може бути!
Юя у розпачі з’їсил волосся, а не лише позабажав Цунаде.
Хатаке Сакумо, що просить Юю знайти дружину для Какаші... Звучало дико.
Що ж, на ділі це і було дико, але якщо копнути глибше, то певний сенс в цьому все же був.
Хатаке Сакумо належав до покоління старше за Намікаса Мінато, а Какаші вже давно перегрівся той вік, в якому звичайні мешканці Конохі одружувалися.
Якщо змінити життєві умови, то Сакумо міг би пояснити ситуацію свого сина.
Дружина Сакумо, мати Какші, особливо була слабкою. Вона підтримувала життя лише відварами з безлічі лікарських рослин, і Сакумо серйозно боявся, що вона не доживе до дня, коли побачить свого внука чи онуку.
Сакумо і Какаші знали, що їх відпущено мало, а вже давно змирилися із неминучістю розлуки.
Ось тільки Якаші підкорився долі, його мати теж підкорилася, вважаючи кожен новий день, проживши поруч з чоловіком і сином, справжнім подарунком.
Але Хатаке Сакумо не здавався.
Чому це мало статися?
Він хотів, щоб його дружина перед смертю побачила, як вона обійшлася сім’єю.
Тільки так, на його думку, він міг подарувати їй ідеальний фінал.
Коли Юя дізнається, що має талант свату, Сакумо відразу ж з’явився до нього.
Відчаївшись, він був готовий хапатися за будь - яку соломинку.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt