* На полях: Безособовість Оноки.*
*Куроцучі увійшла в кабінет Цурчикаге. Вислухавши запитання свого діда, вона відповіла без обіймів:*
* - Ми не можемо нікого відправити. Принаймні, в Івагакурі зараз немає нікого, хто б виділявся.*
*Онокі дивувався:*
* - Не може бути. У Академії мали знайтись розумні хлопці. Наприклад... Ну, наприклад, Атему і його товариші.*
*Ліцо Куроцучі залишилося непроникним.*
Їхні сім'ї надто часто забирають їх додому на підмогу з польовими роботами. З часом вони стали тренуватися набагато менше інших, через що сильно відстали в розвитку.*
*Онокі мало удар не xватил:*
* — Ми закупили у Конохи найновіші компаньйони і розсадкові машини! Чому дітей все одно зривають із занять?
*Куроцучі все так само неввічливо пояснила:*
* - Бо ми не можемо забезпечити кожного однією машиною. Так, техніки вистачає, щоб управлятися з усіма полями в сезон, але все робиться в порядку черги.*
До Онокі дійшла. Хтось був лінивий чекати, і вони просто зривали своїх дітей з навчання на кілька тижнів, щоб ті допомогли зі збиранням врожаю.*
* І так кожного разу: тиждень діти пропускають під час посадки рису, ще тиждень - протягом жнив. А в Івагакурі рис дає два врожаю на рік. Це означає, що за рік вони відсутні мінімум місяць. За три роки в Академії вони втрачають більше трьох місяців навчання. Поки інші тренуються, ви збираєте пшеницю. Чому вас обігнали?
*Онокі остаточно впав у ступор.*
Як... Як все дійшло до такого?
***
Село Скритого Листа, родове помеття клана Акимичі.
Акімічі Чоуза та його син Чоджі гірко ридали.
Акімічі Торіфу помер на 70 році життя.
Коли Юя стояв у поминальному залі, то дивився на сльози Чоджі та інших молодих членів клана і лише зітхав.
Він закурив пахощі і вклонився на знак жалоби, а також приєднався до інших гостей у приймальні.
— От уже хто не брався за розум, так це старий Торіфу з досадою проворчав Нара Шикая. - Де це видально, щоб хворий продовжував лаятися і пити без зволікань? Він же сам собі могилу рив!
Як член попереднього покоління легендарної Трійці Іно-Шіка-Чо, Нара Шикая мав повне право на подібні упреї. Зрештою, вони з Акімічі Торіфу були справжніми друзями.
Сарутобі Хірузен лише похитав головою:
— Старі товариші йдуть один за одним... Ех, ось адже ...
Юя сміявся з його скептичним поглядом.
- Чи ти скаржишся? Подивіться на інших — кожен має букет болячок. Один ти здоровий як бик. Я не вірю цьому.
Хирузен самовдоволено посміхнувся.
- А все тому, що я регулярно тренуюся і ніколи не даю собі поблажек...
— Сказівник, — сказав Юя, закриваючи очі. - Кому ти розповідаєш? Всі знають, як ти за допомогою своєї техніки підзорної труби за дівчатами в бані підглядаєш.
Хирузен миттєво подзвонив.
- Що ти таке говориш? Не будь дурнем! Він бреше! Ви чуєте? Це ж чиста вода наклеп! - Він люто ткнув пальцем в сторону Юя.
У відповідь на нього почали знеславлюватися погляди.
- Думаєш, ми й справді не знаємо, чи це правда? — хмикнув Мітокадо Хомура.
- З якоїсь сторони... Це і справді інтенсивне тренування чакри, — додала Ватана Кохару.
Юя не стримав сміху. За ним засміялися й інші.
Хірузен лише зітхнув. Він і сам не розумів, як все так обернулося.
Але ж...
Нехай сміються. Він вже давно навчився не звертати на це уваги.
Тільки б...
Тільки ніхто більше не помирав.
У свою чергу Юя не особливо турбувався Мітокадо Гомуру та Втатане Кохару. Ці двоє навчилися жити до того моменту, коли Наруто став Хокаґом. Зверхучесть, не інакше.
Але якщо Юя знав, наскільки вони негітні, то інші перебували в незнанні.
Тому після похорону Мітокадо Гомура відшукав його.
— Пан третій, — звернувся він до Ю з надзвичайно серйозною особою. — Чи можу я зустрітися з Наміказе Мінато?
Юя з подивом подивився на нього.
- Навіщо він тобі?
— Те, що сталося з Торіфу, спонукало мене усвідомити одну річ: життя інколи так раптово обривається, — суворо винесений Гомура. - Я не знаю, скільки мені ще відведено, а тому про деякі речі варто подбати заздалегідь. Я хочу, щоб Наміказе Мінато зайняв моє місце в країні Водоворотів.
Юя потер підборіддя.
- Я чув, в клані Міто з'явився справжній геній, дівчинка на ім'я Мето Ренге. Чому б не передати пост їй?
Гомура на мить завмер, а потім сильно зітхнув.
— Ренге справді дуже талановита дівчинка, але вона ще надто молода, їй всього 12. До того ж, їй поки не вистачить сил щоб тримати вузде знати країни Водоворотів. Не буду приховувати, за ці роки на мене пообідали не менше сотні разів. Без належного вміння на цьому посту довго не просидіти. Ренге... Вона не повинна тиснути на свої плечі такий тягар в такому юному віці.
- А чому не відправити її на навчання в Коноху? — запитав Юя.
При цих словах обличчя Хомури прийняло дивний вираз.
Юя відразу зрозумів, що зморив дурість.
Дай мені країни вогню... Він завжди боявся їх. Хіба він дозволив би генію з клану Міто приїхати до Коноху?
— Ладно, я понял. Але і в цьому випадку щось не сходиться... Якщо Ренге не може прийняти твій пост, невже Дайме дозволить тобі передати його Мінато?
Хомура похитав головою.
— Звичайно, не дозволить. І саме тому мені і потрібен Намікаде Мінато.
Юя схрестив руки на грудях, показавши своїм виглядом, що він сам цікавиться.
— Його вище становище Дайме не хоче, щоб я передав пост губернатору країни Водоворотів ні Наміказі Мінато, навіть Ренге, - пояснив Гомура. - І це турбує мене найбільше. Я хочу зустрітися з Мінато, тому що довіряю його честі. Я збираюся попросити його тимчасово зайняти пост губернатора, поки Ренге не буде готова взяти все у свої руки. А коли вона зможе стояти на своїх ногах, він поверне їй цей пост.
Віки Юя нервно дёрнулись. Він не витримав:
- А ти так довіряєш Мінато? А що, коли він візьме піст і не віддасть?
Почувши це, Гомура посміхнувся.
І чомусь в цій усмішки Юя відчув безодню смутку.
— Нехай не віддає. Тільки б... Ренге залишилася жива. Просто жива.
Юя відкрив був рот, але в результаті так нічого і не сказав.
Деякі речі не вимагали зайвих слів.
Даймо, значить...
Тц. І не вважають шенобі за людей.
Однак, це його не стосується.
Моя справа Коноха.
Юя кивнув.
- Я все зрозумів. Я влаштую вам зустріч.
Гомура посміхнувся вже тепліше.
— Благодарю.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt