Публиковаться
НовинкиПопулярноеБесплатноКниги в процессеЗавершённыеПереводыИллюстрацииФэндомыНовости
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБиблиотекаВойти
Літерна

Книги и переводы для чтения по главам. Публикация произведений для авторов и переводчиков.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаО платформеЦены и тарифыОплатаВозвратыКонтакты
ДокументыПользовательское соглашениеПубличная офертаПолитика конфиденциальностиПравила публикации18+Написать в поддержку
19Зарегистрированных пользователей
Социальные сети
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокация от DB-IP
Наручу: я з'їв золотий фрукт!

Розділ 556. Не на що дивитися [Частина 2]

Прочитано 0% главы

Розміркувавши слова Нара, Юя зрозумів, що в цьому є своя логіка.

На сьогодні у Кірігакурському місті Конохе було 20 відсотків акції золотого золота. Ще двадцять відсотків були в руках ексклюзивної Королівської гірничодобувної корпорації самої Дерені Тумана. З решти шістдесяти відсотків один належав особисто Мізукаґе, а дев'ять були передані тій самій Королівській корпорації в обмін на право розробки.

Так, штаб-квартира цієї корпорації лежала в Конохі, прямо у внутрішньому місті.

Що ж, варто визнати, що за цією корпорацією стояв сам Юя.

Бачить небо, він затіяв все це виключно заради золота.

Колись йому потрібно було величезної кількості дорогоцінного металу для збільшення власної сили. Але тепер, коли сотні тисяч тонн — більша частина світових запасів — були зосереджені на ньому, Юя зрозумів, що його подальший ріст не можна було зупинити і зупинився.

Але факт залишався фактом: величезні запаси золота все ще завантажувалися в Конохі.

І якщо Терумі Мей виявила це, а потім порівняла з введена ним золотовалютну систему... Чи вона могла здогадатися, що він використовує цей важіль для того, щоб пожинати плоди у всьому світі?

Юю пробили холодний піт. Невже все настільки запущено? Як вона могла здогадатися?

Однак...

Якщо поглянути на ситуацію під цим кутом...

Терумі Мей і справді могла, напливши на все, піти на нього війною.

Зрештою Деревне Тумана було збудоване за правилами Юя, а навіть за Івагакурою.

При такому розкладі її рішення поставити все на кон вже не здавалося такою ж неймовірним...

Після довгого роздумів Юя зітхнув:

— Віддай наказ армії бути в повній бойовій готовності. Готовність номер один.

— Є, - кивнув Шікаку.

***

**А в цей час у Киригакурі: ***

- Що? Коноха и Кумо... одночасно почали збирати війська? - Здивовано проговорила Терумі Мей, дивлячись на слова Ао.

- Саме так, з серйозною особою кивнув той.

Оскільки Юя зайняв свій пост, то ніколи не прогинався в окулі Ао. Але через його ж світову війну шінобі була лише одна, так що Ао зберіг обидва свої очі. Гадаю, цей джонін з Деревни Тумана був цілком задоволений таким розкладом.

— Хм... У такому разі нам теж треба готуватися. Наведи всім шинобі Киригакуре.

Ао, прийнявши наказ, пішов, а Терумі Мей оплакував свою долю.

Вона просто хотіла знайти собі чоловіка і врешті-решт вийти заміж, та плювати - вона була згодна навіть на те, щоб він увійшов до її клан.

Але ж ні, усі ці села — суцільні виродки!

Невже не можна було дати мені, матусі, спершу спокійно перебрати всіх цих чоловіків, вибрати краще з кращих, а потім вже починати свої розрізки?

Просто обурливо.

Терумі Мей знову зітхнула, але в наступній мить у її очах промайнуло зло.

Цікаво, хто вони на цей раз оповили?

Її Кіригакурі зараз так далеко від материка... Чи їхня мета дійсно може бути?

***

Поки Юя зосередив свою увагу на подіях у світі шінобі, він зовсім забув про те, що відбувалося в нього під носом.

Він і уявити не міг, який грандіозний вистава вирішили влаштувати ці типи...

Коли Юя дізнався, що вони вирішили визначити розподіл долей Чакри Шести Путей і рейтинг кланів у війні між представниками підростаючого покоління...

...у нього потемніло в очах, і він ледве не впав у знепритомніння.

« Ви що, знущаєтеся? Це ж дитячий садок! Чому б вам самим не передбитися?»

Так, все так. Юя думав, що майбутнє видовище буде занадто дрібним... і не на що буде дивитися.

https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt

Предыдущая главаСледующая глава