Якщо говорити про бойову силу, то це могло бути лише справою повного присвячення розвитку села.
На щастя, другий і третій Казеказі в Суні створив канал, який розв’язав проблему з питною водою та перетворив село на справжній оазис.
Покращення умов життя підстебувало економіку. Придивившись, можна було побачити, що за винятком Конохі та Кумо, економічне становище Суни і Іви були приблизно однаковими.
Да... А Кірігакур, який плететься в хвості Терумі Мей міг лише рвати на собі волосся.
Якого біса ці кретини з Кірігакур організували міждоусобицю?
Роки внутрішніх розп’яття призвели до того, що навіть через тридцять років розвиток Кірі не зміг наздогнати інші села. Навіть найбідніша Суна піднялася на ноги, а проклята Дерня Тумана так і залишилася жебраком.
Насправді, вся справа у ефекті стартового привілею: хто встиг, той і з'їв. Під час громадянської війни в Киригакурі капітал затонув, а інші села з радістю прийняли це велике багатство. А коли війна закінчилася, інвестори, які вже вклалися в інші села, просто-напросто перейшли туди насовсім.
Ваше Киригакуре? Та туди і собака не здуться.
Загалом, ситуація була приблизно такою. Стосунки між хвостатними і джинчуріками в їхньому нинішньому вигляді доживали своє останнє століття.
Отже, за звичайних обставин між джинчуріками не мало виникати жодних конфліктів.
Навіть з погляду сіл, весь світ шінобі тепер був спрямований на розвиток економіки. Усі заробляли деніжки, а хто не заробляв — його частка забирали інші.
Це дало джинчурікі, який спочатку вважався військовою зброєю, ще більше свободи.
Після закінчення Академії шінобі Гаара через свій статус не був приписаний до команди і виконував місії поодинці. Хоча ні, це нісенітниця. Насправді Раса просто все ретельно підрахував: якщо Гаара міг виконати завдання один, то навіщо додавати до нього двох статистів і джоніна-приставника? Це було б безглуздо витрачати гроші.
А якщо Гаара не міг виконати місію самотужки, то інші члени команди йому б все одно не допомогли.
Так що було куди краще відправляти Гаару на завдання одного. А потім, коли гроші будуть отримані, він, як батько, забере собі вісімдесят відсотків гонорара. Все по-чесному, чи не так?
Так, дійсно, все було по-чесному. Гаару не турбувало те, що батько бере участь у виручці з лев’ячою рецепцією.
А що стосується його матері...
Раса, будучи Казеказі, без труднощів діставав необхідні ліки.
Так що у Гаари і зовсім не було проблем.
Хоча сюжет і пішов по кілька дивних шляхах через те, що його мати вижила, Гаара тепер ставала все більш схожим на маминого сина - але цей Ґаара був набагато приємнішим за той невиспанілий социопат з темними колами під очима.
Принаймні...
З таким Гаарою Наруто міг спілкуватися набагато вільніше.
Хоча...
Їх хостаті всередині без умолку гризлися один з одним ...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt