Публиковаться
НовинкиПопулярноеБесплатноКниги в процессеЗавершённыеПереводыИллюстрацииФэндомыНовости
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБиблиотекаВойти
Літерна

Книги и переводы для чтения по главам. Публикация произведений для авторов и переводчиков.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаО платформеЦены и тарифыОплатаВозвратыКонтакты
ДокументыПользовательское соглашениеПубличная офертаПолитика конфиденциальностиПравила публикации18+Написать в поддержку
19Зарегистрированных пользователей
Социальные сети
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокация от DB-IP
Наручу: я з'їв золотий фрукт!

Розділ 535. Куди підеш Не знаю. Спочатку зберемося, а там решим.

Прочитано 0% главы

Наруто і Саска сиділи в « Ічіраку Рамен», коли до вступу увійшли дорослий Саске та старенький Какаші.

Обидва гості з майбутнього багатозначні промовчали, коли побачили себе зі свого далекого минулого.

- До речі, я тут від батька чув, що наш новий наставник-джонін, цей, як його ... Какаші... Той ще дивак, — простягнув Наруто, сплітаючи лапшу.

— Чудак?

— Ага! Кажуть, він цілими днями в масці ходить. Я навіть не можу уявити, що він під нею, — сказав Наруто і закинув голову в фантазії.

Саске на мить замислився і теж підняв погляд.

- А може, під маскою якийсь секрет?

Наруто рішуче замотав головою.

— Та ну, навряд чи. Дивись: у твого роду і в Х'юга очі - ось де справжня диковина, вірно? Але ж ви їх хизуєтесь? Яку таємницю може мати цей джоніна Какаші? Думаю, він просто страшно страшний, ось і носить маску!

Саске ошелешенно втупився на Наруто, але поміркувавши кивнув:

- А знаєш... дуже може бути.

Хрусть.*

За столиком літнього Какаші щось ніби тріснуло. Дорослий Саске, що сидів навпроти, мовчки втупився у свою тарілку.

Його вчитель був готовий спопелити голців.

Хоча... Якщо чесно...

Він і сам в дитинстві ламав голову над тим, що ж ховається під маскою Какаші-сенсія.

Но...

Такі речі вже точно не обговорюються в присутності людини!

- Хе-хе-хе, а як гадаєш, у нього під кінськими зубами? — Не унимался Наруто.

*Пффф!*

Дорослий Саске ледве не виплюнув лапшу.

Треба ж, навіть у різних світах думки в них сходяться...

— А я думаю, у нього все обличчя в віспи, - самовдоволено заявив маленький Саске, схрестивши руки на грудях.

- Кхм-кхме, я наелся.

У три рахування прикінчивши свою порцію, дорослий Саске кинув на стійку купюру в десять тисяч рів і, низько опустивши голову, поспішив покинути Рамну.

Старша Какаші тільки зітхнув, торопливо доїв і теж піднявся.

Чорт забирай цей день! Він лише хотів пообідати спокійно, а нарвався на цих двох цуценят.

Щоб їх! І це вони так доносять свого наставника? Чоловік, який майже як вчитель!

Старий Какаші кипів від обурення, але без можливості висловитися лише мовчки залишив гроші на столі і вислизнув з вулиці.

— Э-э... Но... Здачі ж ще... — Пробурмотів Теучи, підійшовши прибрати посуд.

У Конохі не було прийнято залишати на чай.

***

Після обіду Наруто і Саске обидва вирушили блукати вулицями.

Незабаром очі Саске загорілися.

— Братец!

Помітивши перед Ітачі, який йшов, не відлучаючись від якогось листка в руці, Саске відразу підбіг до нього.

— О, Саске... — Ітачі злегка здивувався, але тепло усміхнувся. — Заскучав дома?

Саск закивав так енергійно, що сумнівався: він вийшов на вулицю від нудьги.

Ітачі з'їснув йому волосся, а потім його погляд впав на Наруто.

— Наруто. Дякую, що змучився зі своїм братом.

Наруто відразу ж вклонився у відповідь.

- Що ви, це мій обов'язок як друга!

— Брате, а що ти зайнятий?

Ітачі опустив погляд на список імен у руці і, подивившись на Саска, посміхнувся.

« Пан Хокаґе доручив мені особливе завдання — зібрати загін. Кажуть, знайшли нові родовища.

Обличчя Саске відразу ж витягнулося.

- Отже... Ти знову йдеш...

Ітачі з посмішкою легонько ткнув Саске пальцями в лоб.

— Прости, Саске. Але таке життя шінобі. Зрештою... якщо шінобі не буде працювати, на що йому їсти?

Саске кинув. Він не міг заробляти і залежав від своєї сім’ї. Йому вже давно не терпілося піти на завдання і принести в дім гроші.

На жаль, вік не дозволяв.

- До речі, брате, а це правда, що ви з сестрою Ізумі скоро одружитеся? — Раптом запитав він.

Обличчя Ітачі на мить скам'яніло, а у погляді промiлькнуло щось невловиме-тревожне.

Як би це сказати... Ітачі та Учиха Ізумі справді відчували одні до одних теплі почуття. Але зараз ця симпатія стала різною монетою.

Учиха Фуґаку прямо заявив, що їхній союз якнайкращий продемонструє: клан Вчаха, навіть не відділяючись від відокремлених земель, один, як ніколи.

Через це Ітачі відчував, що його власне весілля батько перетворює в політичну виставу.

Звичайно, він не був проти шлюбу з Ізумі.

Але він вважав весілля чимось чистим і не знаряддям у політичних іграх дорослих.

Що тут скажеш, в кожній зграми свої погрімки.

Хоча Юя і зробила великі зміни, все ж життя не може дати собі ради. Такий закон цього світу, і він не підкоряється волі однієї людини.

Багаті мають свої проблеми, бідні — власні. Таке життя, повне горя, і від цього нікуди не дітися.

— Можливо, це внутрішньо зітхнувши і відповів Ітачі. — Але навряд чи найближчим часом.

Він знову ніжно потріпав Саска по голові, покарав його гарненько повеселитися з другом і, ще раз подякувавши Наруто, пішов геть.

— Ех, везе тобі, — простягнув Наруто, заклавши руки за голову. - Я б теж хотів такого брата, як Ітачі.

Саске негайно насолодився.

- Це ти на що натякаєш?

Наруто фиркнув.

— Та ні на що. У мене хоч і немає брата, але є сестра!

Саске лише закочував очі.

Він був чутний про сестричку Наруто, Намікате Карін.

Непристойна дівчинка з огидною особистістю, яка досконало володіла технікою друкування. За чутками, в її тілі приховувалась вісімдесят одна чайна ланцюга.

Тьху, і як вони тільки в ній поміщуються?

— Ладно, пошли, — сказав Наруто. - Спочатку треба знайти Шікамару.

— Згоден. А куди потім?

— Не знаю. Спочатку витягнемо його, а там видно буде.

— Хм... Гаразд.

Так і сталося, що Шікамару, який в розпал свят мирно у себе вдома був безжалісно виставлений на вулицю своєю матір’ю.

— Ха-а-ах... — Позіхаючи, простягнув він, потираючи затилицю. — Ну і неугомонні ж ви. Невже не можна просто посидіти вдома?

Шікамару зітхнув, коли він побачив на обличчі Саске й Наруто невтомні обличчя.

— Ладно, забудьте. Чому я вам потрібний?

Саске потиснув плечима:

— Не знаю.

Наруто рішуче заявив:

- Пішли, тепер треба витягнути Чоджі.

- А його навіщо? — На подив Шікамару.

— Не знаємо, — відповів Наруто і Саска.

Шикамару замовк.

Подумавши, він кивнув.

— Ладно. Давайте спочатку зберемо всіх.

***

Ітачі тим часом вже взявся до справи.

Пробігаючи очима по списку, він добре усвідомлював небезпеку майбутньої місії.

Вони повинні були доставити свої ресурси в інший світ.

Так-так, все вірно. Літаки і гармати - це ресурси.

А що, коли в момент доставки з'явиться той самий Ооцукі Момошіки?

Отже, бійці в загоні повинні були бути не тільки сильні самі по собі... Але найголовніше — вміти користуватися цією новою зброєю.

https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt

Предыдущая главаСледующая глава