Хіната зрозуміла.
І саме тому, що зрозуміла, в голові запанував туман.
— Отец... Тобто... Всі ті члени клану Х'юга, що працюють в Резіденції Хокаґе та інших установах села ... вони всі з побічної гілки? І ніхто з них не отримав підвищення?
Хіаші зітхнув.
— Да. І що, по-твоєму, я можу з цим вдіяти? Тепер мій рідний брат має намір відділитися від сім'ї, і цього разу все по-справжньому, а не як раніше, на словах...
Хината мовчала.
А що вона могла сказати? Як кажуть в Академії, на всіх хитрця знайдеться свій мудрець.
Хіаші був упевнений, що зможе переграти теперішнього Хокаґе. Врешті-решт, якщо розібратися... Усі його дії не виходили за рамки правил, встановлених самим паном Хокаґе. Він діяв бездоганно, але варто було озирнутися на результат...
І жах. Уся бузка була в руках Юя.
Пану Хокаґе, по суті, і робити нічого не довелося. Як тільки ці талановиті виродки потрапили в апарат влади, їм довелося прийняти його неписані закони.
А закон цей був простий...
Навіть постав Хіаші на місце Хокаґе, він би ніколи не дозволив їм просунутися по службі. Принаймні, не так просто.
Інакше яка різниця, хто носить титул Хокаґе, якщо більша частина реальної влади зосереджена в руках клана Хьюга? Чого ви добиєтесь? Самі мітите на пост глави села? Що ж, милості просимо. Юя без вагання поступить місце, ось тільки управляти ви будете гірше, ніж він, і ганебне клеймо в історії вам забезпечено.
Звичайно, на таке Хіаші не міг піти.
Його задум був тоншим: не стаючи Хокаґе, прибрати до рук ключові пости в управління.
До речі, останнім, хто так думав, був Шімура Данзо. Але Данзо відмовився грати за правилами Юя, і тепер від нього не залишилося й сліду.
Хіаші вирішив підкоритися правилам, і програв у цій боротьбі з розгромним рахунком, залишившись біля розбитого кориту.
Спочатку ці особи, які отримали посаду, були дуже вдячні Клану Х’юґа. Але коли до них дійшло, що шлях наверх їм переважає саме головна гілка...
Що вони думали?
Цього дня Хіната відкрила для себе іншого Хокаґе.
Для нового покоління шінобі, для її однолітків Хокаґе Юя був високим і недосяжним правителем Конохи. Але сьогодні перед нею постала зовсім інша картина.
Більш приземлений, до болю реальний, відповідає суворої дійсності. Ніби з його фігури зійшов наліт божественності, і він став ... більше людяним.
Тільки ось...
Що їй тепер робити з цим знанням?
І що вона взагалі може зробити?
Хината розгубилась.
Наступного дня вона відшукала в Академії свого класного керівника, Іруку.
— Вчитель, — запитала вона. Якщо ваш близький чоловік не вчинив зла, то, скажімо, він був досить неприємним. Він розгадав про його намір і в рамках правил порушив усі свої плани... Як би ви зреагували на це?
Ірука не знімався на Хінату, а потім відечічним тоном вимовив:
— Дівчинко моя, боюся, твій вчитель нічого не зрозумів.
Хіната злякалася.
Але Ірука розглянув у її очах замішання. Труднощі дорослішання, не інакше...
— Іди до Бібліотеки Конохі на третій поверх, — порадив він. — Думаю, там ти знайдеш книги, які допоможуть тобі розібратися.
Того ж дня після уроків Хіната поїхала до бібліотеки.
Колись тут було не проштовхнутися, але зараз зали порожньо і на те були свої причини. Відколи бібліотека перейшла на "цифру" - в неї з'явилась онлайн-приклад. Правда, щоб мати доступ до книжок з третього поверху і вище потрібно було зареєструвати особисті дані.
Хіната була ще неповнолітньою, тому не могла знайти потрібну літературу он - лайн. Вона мала лише прийти сюди зі студентським квиток і взяти паперову версію.
Ірукасенсей вважав, що дівчинка стикалася з звичайними підлітковими тривогами, а на третьому поверсі бібліотеки зберігалися книги психології і самопізнання. Це було спеціальне розпорядження Юя. Він вважав, що лише той, хто обдумав себе - ким він і чого хоче, зможе без шкоди для розуму піднятися на четвертий поверх та вище, де зберігалися праці про революції та інші знання вищого порядку, і не втратити самого себе.
У певному розумінні Ірука не помилявся.
Тепер для Хінати не було нічого важливішого, ніж пізнати себе.
Усе своє життя вона жила з оглядкою на інших.
Батько казав їй: « Ти з головної гілки, не смій стягнути ганьбу на ім’я ляпаса". І хоча талант до м'якого Кулаку був дуже скромним, Хіната виснажувала себе тренуваннями.
Члени клана при зустрічі кликали її і називали принцесою Х'юго, і вона починала ставитися до себе з ще більшою майже нестерпною суворістю.
Але, здається...
За все своє життя... Вона ніколи не задумалася про те, щоб просто бути собою...
Раптом Хіната відчула на чолі приємний холод.
Піднявши голову, вона побачила Наруто. Він тримав морозиво в упаковці і з посмішкою торкався їм її лоба.
Хината миттєво залилася фарбою.
— На-новато-кун? Т-ти... Що ти тут робиш?
- Чув від Ірукісенсея, у тебе якісь неприємності... — Неприємно відповів Наруто, простягаючи їй морозиво. — Э-э... Не знаю, чи допоможе це. Я, звичайно, той ще помічник ... сам знаєш, з домашкою вічно не вдається, так що навряд чи зможу тобі щось порадити, але ... Якщо говорити, то може бути трохи легше?
Хіната взяла прохолодну упаковку. Її палички ледь помітно стисувалися...
Через мить вона підняла на нього очі.
— Наруто-кун... Не міг би ти... Прогуляться зі мною?
Наручуто на мить завмер, а потім кивнув.
Вечірнє сонце заливало їхні фігури м’яким світлом. Двоє дітей йшли вулицями Конохі. Хрупка, маленька дівчинка тихо говорила, а хлопчик поруч йшов і слухав.
Зрештою вони присіли на лавку біля дороги. Хіната викинула порожні упаковки від морозива в Урну і тихо вимовила:
— Ты был прав, Наруто-кун. Я не хотіла виговоритись, і правда стала набагато кращою.
Помітивши, наскільки збентеженим було обличчя Наруто, вона з усмішкою запитала:
- Щось не так? Чому ти так на мене дивишся?
Наруто похитав головою і серйозно відповів:
- Я просто не розумію, чому ти так переживаєш через це.
— А? — Не поняла Хината.
Ти ж сама сказала, що твій батько не очікує від тебе жодного вибору. Так навіщо ти так мучишся, намагаючись щось придумати? Або все ж... — Наруто подивився на неї з обеззброєною серйозністю, від якої у Хінати завмерло серце. - Чи все ж ти робиш це, тому що сама цього хочеш? Хочеш розібратися в цьому, хочеш знайти вихід ... Ти хочеш вирішити проблему, з якою не справився навіть сам Хокаґе?
Серце Хінати забилося частіше.
У цю мить слова Наруто ніби спалахнули, і вона почала думати.
Он прав. Строго кажучи, це справа її зовсім не стосується. Батько розповів їй про все лише для того, щоб виговоритися - так само, як вона щойно сказала Наруто. Просто тримати такий тягар на серці було занадто важко.
А що до рішення...
Хіаші і не сподівався, що вона зможе щось вирішити. Зрештою, навіть Хокаґе Юя в цій ситуації вирішив просто чекати, який вибір зробить сам клан Хьюга.
Так через що ж вона так страждала?
Хіната все зрозуміла.
Так, вона жила в світі, де правила диктували інші.
Но... Вона і хотіла жити в цьому світі...
Вона хотіла робити щось для інших...
Робити щось... Що їй під силу...
Хіната підняла голову і подивилася вдале...
Туди, де за громадами нових будівель приховувалася Резденція Хокаґе...
Здається... Вона знайшла мету свого життя...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt