Через кілька днів після історії з Ооцукі Урашіки уроки в Академії шінобі відновилися.
Для Юна діти завжди були головними. Незалежно від країни чи сили, діти завжди мають перевагу. Він ніколи не вірив, що суспільство, в якому перестали народжуватися діти, здатне на щось велике.
Є діти - є майбутнє. Проста і незаперечна правда.
Звичайно, через цей тип, Ооцукі Урашики, канікули у дітей затяглися на кілька днів... Але це не біда. Що заважає людині просто надолужити те, що вона зробила пізніше? Так, суть відробок Юя засвоїв чудово.
Для Учіхи Саске і Взумаки Наруто це був вже другий рік у Академії.
Саме цього року їхні таланти до ниндзюцу почали виявлятися в всій красі. Здавалося, вони ось-ось стануть кращими учнями на всьому потоці. Не дивно, що за кожним з них постійно слідувала натовп захоплених поклонників і поклонниць.
Саске на це увагу віднісся з крижаним спокоєм, тоді як Наруто відповідав своїм співмешканцям із нестримним ентузіазмом.
Наприкінці кожного місяця на підсумкових тестах ці два, без сумніву, блищали яскравіше всіх в класі.
І ось ще один щомісячний тест. І знову показний бій між Узумакі Наруто і Вучихою Саске.
Усі інші, затамувавши подих, стежили за тим, як двох суперників обмінюються ударами, використовуючи цілий арсенал технік. Наручно атакував Расенганом, Саска відповідав різноманітними технологіями Катона. Врешті-решт, Наруто спробував застати Саске зненацька з допомогою Хірайшина, але той, повернувшись в останню мить, спіймав його у Гендзюцу.
Але в той момент, коли Саска вже був упевнений у своїй перемозі, тіло Наруто окутала дев’ятихвостого, знищуючи ілюзію. Звільнений, він завдав вирішального удару.
— Ах ты, Наруто, паршивец! — заревёл Саске. — Ты сжульничал! Нечесно використовувати силу Дев’ятихвостого!
Наруто, схрестивши руки на грудях, просто самовдоволено хмикнув.
- І що тут нечесного? Курама живе в мені, а отже його сила - це моя сила. З якого погляду це не за правилами?
Саске був розлючений. Коли Ірука-сенсей наказав їм скласти печатку Примирення, він не зтримався і накинувся на Нарто з кулаками.
Зрештою, як виявилося, в Академію довелося викликати батьків.
На превелике здивування Ірукі, цього разу прийшли батьки обох хлопців.
Намікаде Мінато першим кроком вклонився Іруке.
- Вибачте за занепокоєння, Ірука-сенсей.
Учиха Фугаку теж злегка схилив голову.
- Дякую, що повідомили, Ірука-сенсей.
Ірука поспішно випростався і жестом показав, що не може прийняти поклонів від таких людей.
Пізніше він дізнався, що після того як Уоцукі Урашіки було покінчено, Наміказе Мінато отримав місячну відпустку. Учиха Фугаку ж, розпустивши клан Учіха, теж відпочивав будинки в очікуванні подальших розпоряджень від Юя. Зрештою обоє батьків, які раніше не були в Академії, вирішили відвідати синів того ж дня.
Вони забравши з собою повстанців і відчинявши їх додому. По дорозі Учіха Фугаку заговорив першим:
— Пане Наміказі, ви зробили себе блискучими в бою з тим ворогом.
Спочатку Фуґаку хотів сказати, що його слава була скрізь. Але він подумав: « Це може викликати заздрість », і тому вирішив утриматися від цього слова.
Мінато посміхнувся.
- Що ви, глава Фугаку, це мене бентежите. А ось кілька талановитих молодих людей з вашого роду справили незабутнє враження.
При цих словах Фугаку посприяв.
— Клан Учиха розгущений. Тепер я лише звичайний начальник Поліції Конохі.
Мінато відразу зрозумів, що зробив помилку і поспішив змінитись:
- Вибачте, я не дуже висловився. Я хотів сказати... що ці молоді люди, твої однофамільці справді видатні шінобі.
Фугаку посміхнувся.
- Так, вони справді сильні. Соромно зізнатися, але я ніколи не навчав їх системно. Усе, чого вони досягнули, стало їм на заваді.
Мінато щиро здивувався.
- Вони всього навчилися?
— Саме так, — кивнув Фугаку. — Я не лгу.
- Це й справді неймовірно... — З захопленням простягнув Мінато.
Вони з усмішкою дійшли до перехрещення і, попрощавшись, розійшлися. Тільки переконавшись, що інший їх не почує...
Мінато подивився на сина.
І Фугаку подивився на свого.
Двоє батьків поставили одне й те саме запитання:
— Ну, і хто з вас переміг?
Наручу і Саске на мить застигли, а потім в один голос відповіли:
— Я!
Наруто візхлебу розповідав батькові, як його стрімкий Расенган не залишив Саске вибору і змусив до Гендзюцу, але завдяки дев’ятихвостій ілюзії на нього не діють.
Саск у свою чергу говорив Фугаку, що його Катон притиснув Наруто до землі і коли він вже був готовий закінчити бій своїм Шалінгуном, спіймавши противника в Гендзюцу, цей підлець Наруто використав силу забутого звіра, щоб вирватися. Яка низьке!
Мінато і Фугаку були дуже задоволені.
Вони вирішили, що сьогодні їхні сини заслужили святкову вечерю. У глибині душі кожен з них став погордою до інших.
*Мінато: « Що з того, Учіха Фугаку, що в твоєму роду стільки сильних шінобі? Твій син все одно слабший за мій."*
*Фугаку: « Яка різниця, Намаказі Мінато, наскільки сильний ти сам? Твій син моєму не рівня."*
Цей вечір і для Наруто, і Саске — справді чудовий.
Незабаром Юя почав будувати торговельний квартал, а в місті Х’юґ виникли внутрішні проблеми.
Насправді, не тільки в Г'юзі. Клани Сарутобі і Шімура зіткнулися з цією ж дилемою. Їхні голови Сарутобі Хірузен і голова Клана Шімура не мали рішучості Гіаші Хьюґа.
Вони вагалися. Адже якщо вони справді розпустять свої клани...
Якщо відкинути все інше, залишалося головне питання: чи зможуть вони передати свої теперішні пости у спадок своїм же співклановцям?
Глава Клана Шімура завідував усіма резервами і тиловим забезпеченням села. Простіше кажучи, від його рішень залежали клани Акімічі, Яманака, Інузука і Абурамі. Всі ці роки він діяв надзвичайно обережно, не роблячи помилок, лише з однією метою - передати свою позицію наступникові із власного роду.
Сарутобі Хірузена теж так думала. Він теж хотів, щоб його крісло начальника фінансового відділу успадкував хтось з його клану. Хай навіть його коханці були замішані в розправах, нехай вони іноді не виявляли йому належної поваги... Але ж всі вони одна сім'я...
Ні голова Клану Сартобі, ні глава клана Шімура не вчинили нічого поганого і Юя не мала на них компромата. Якби він вирішив покінчити з ними, то, без сумніву, відштовхнув би і розчарував багатьох.
Саме тому Юя так хотів, щоб клани самі, за своєю волею, оголосили про ропу. Він не хотів, щоб тирани винищували вірних співрабів.
До того ж...
У минулому житті імператора на його батьківщині вбивали вірних полководців лише з однією метою — розчистити дорогу для своїх спадкоємців.
Юя подумки посміхнувся: « У мене, чорт забирай, досі немає спадкоємця, а ви мені — про вбивство грабіжників!»
Можливо...
Я б з радістю віддав цей пост комусь із цих так званих "соратників"?
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt