Юя не знав, чи підбурив Шісуі свій Котоамацуки, бо той ніколи не показував йому свою Мангеку. Так само як і нинішній кісточок, нове покоління цілковито довіряли Юї - а також як інакше, коли вони добре розгадали собі про те, хто дав їм ці речі.
Виключення становили лише деякі старі люди. Наприклад, останній живий старійшина попереднього покоління — сімдесят п’ятилітній впертий чоловік, який не розумів як замудрився дотягнутися до такого віку.
Цей старий був останнім перешкодою на шляху Фугаку до повної інтеграції Клана Учиха у Внутрішньому місті Конохі. Багато хто заявляв, що переїдуть, як тільки цей поважний пан дасть свою згоду.
Почувши це, Фуґаку зрозумів — справа в капелюсі.
« Чорт тебе б'є, — думав він. — Але чи доживеш ти до сімдесяти п’яти? Мені лише сорок два. Подивимося, хто кого переведе!»
Тому Фуґаку навіть не збирався зустрічатися зі старшою людиною. Він вирішив просто перечекати на нього.
Ситуація в Клановому кварталі Учиха була ясна. Сім'ю Шісуі це не хвилювало, вони вже давно покинули пологовий край і зовсім не цікавилися тим, що там відбувається.
Навіщо витрачати на це сили...
...коли можна було насолодитися успіхом свого Шісуї? Хіба він не був їм ціннішим за всіх цих склок?
Тому тепер Шісуі була єдиною надією для Учіхи Каґамі. Хоча ні, не так. Він був єдиним з молодих покоління, про кого Кагами по-справжньому пьося.
Почувши слова внука, старий похитав головою і серйозно вимовив:
- А я вважаю, що це можливо.
Шисуї ніяково посміхнувся, подумавши, що дідусь просто розхвалює його перед Хокаґе.
Кагами по одному його обличчю все зрозумів.
- Ти думаєш, я підлюблююся до цього хлопця? — Пыркнув он. - Пф, та він мене дядько зобов'язаний, з якої стати мені перед ним лебезити? Ми всі бачимо, як ти працюєш ці роки. Продовжуй, крок за кроком і до 50 років у тебе буде вся та внутрішня сила, що потрібна Хоказі. І для цього абсолютно не потрібно, щоб цей ось розіймався свій рот і ніс всяку нісенітницю.
Юя якраз підносив чарку до губ, але після слів Каґамі неохоче замер.
— Це я несу нісенітницю? Старий ти хрич, пожив вже досить, а? Я поважаю тебе, кличу дядьку. А якщо без поваги...
На Юя з’явилася плутова ухмілля. Він підмигнув Кагами.
- А якщо без поваги, я вийду на вулиці і в весь голос розповім мешканцям, що саме ти був головою Анбу за часів мого дядька-наставника. Як гадаєш, що вони тоді скажуть?
Обличчя Кагами спотворилося. Він ткнув в Юя тремтячим пальцем.
— Ты!. Ты!. Бесстидник!
Юя з задоволеним виглядом осушив чарку.
- Ах, яке відмінне саке. Просто чудове.
« Пане Хокаґе, — запитав Шісуі з подивом: — Але навіть якщо ви це оповіщаєте, то що ж станеться?
Юя посміхнувся.
— Для тебе - точно нічого. А ось для мого дядька... Як, по-твоєму, зараз у селі висловлюються про Другого Хокаґе?
Шисуї подумав і відповів чесно:
— Не дуже добре. Багато людей кажуть, що якби другий Хокаґе раніше передав вам пост третього дня, це місто було б ще більш квітучим.
Юя розхохотівся.
- Саме так! Насправді це неправда. Коли дядько-наставник був живий, більшість справ і так заправляв я, тому моє раннє призначення мало що змінило б. Але прості люди цього не розуміють, вони завжди прагнуть більшого. Ось і поповзла дурна слава про дядька. А твій дід, як тодішній глава Анбу, заробив репутацію ще гірше.
Він зробив паузу, смакуя момент.
- Ц-ц-ць, і якщо я зараз все розповім ... то коли твій дід помре, не дивуюсь, якщо хто-небудь прийде плюнути на його могилу.
Юя зробив це легко, але обличчя Учіхи Каґамі почорніло, як дно котла. Я не мав чого суперечити.
Шисуї ошоровано замер, переводячи погляд з Хокаґе на свого діда.
А потім він замислився...
Чёрт... А це може статися?
« Ех, другий Хокаґе... Через тебе і діду моєму дісталося", - зітхнув він.
Юя ж, з насолодою тягаючи саку, відчув дивне занепокоєння.
« Чому в мене сьогодні праве око дёргується? »
Він і не підозрював, що в цей самий момент...
У лабораторії Орочимару.
Перед ним стояли два труни. На кришці одного була виведена цифра « I», на іншому — "SI"....
Дивлячись на них, Орочимару одарував світ своєю зміїною холодною усмішкою.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt