Намікація Мінато транслювалася на місячну орбіту в прямому ефірі по всьому світу шинобі.
Цього разу він дійсно прославився.
Кожен, хто мав доступ до телевізора, міг бачити його фігуру на екрані.
Ось тільки...
Хоч він і виступав у ролі астронавта, місія в нього була зовсім інша.
Перед відльотом Юя відкликав його для особистої розмови. Він доручив Мінато самотужки відшукати Ооцуки Тонері і, якщо вийде, переконати того перебратися в світ шинобі. Це був би ідеальний результат.
Якщо ж домовленість не спрацює, слід було докласти всіх зусиль, щоб подружитися з Тонері і розповісти якомога більше про Місяць.
На це Наміказа Мінато, вдаривши себе в груди, запевнив мене, що завдання буде виконана.
За останні кілька років Юя служив в Анбу, що дало йому достатньо часу і доступу до інформації, щоб дослідити характер хлопчика Ооцукі Тонері.
Юя зрозумів, що Тонері можна перетягнути на свій бік ще в той момент, коли він почав запрошувати відеозаписи з « Камен Райдером » та інші розважальні твори Конохі.
Кінець кінцем, було відомо, що клан Ооцуки не обмежується тільки до однієї друкованої Кагуї, яка, очевидно, вже ніколи не встигла вийти, і цей хлопець. Були й інші.
За таких обставин Юя заручилася підтримкою Тонері.
І ось тепер, несучи на собі надії свого наставника, Наміказа Мінато зійшов на поверхню Місяця.
Коли він отримав повідомлення, то відключив пряму трансляцію.
Звичайно, це був лише привід.
Якщо вже запуск ракети і вихід на орбіту вдалося показати в прямому ефірі, то як зараз міг прірву сигнал? Юя відмовлявся вірити, що Коноха під його початком буде подібний до тих сил старих історій, які могли відправити людину на Місяць шістьдесять років тому, але через роки вона втратила цю можливість.
Однак Конохі не поставив жодних запитань щодо цього пояснення.
Зрештою...
Коли ти здатний дотягнутися до неба, тобі повірять на слово.
***
Намаказа Мінато мало не на місячній поверхні.
Йому здавалося, що за ним спостерігають.
У міру того як він просувався у напрямку, де мав бути Ооцукі Тонері, це почуття лише посилилося.
Спочатку Мінато вирішив, що це сам Тонері стежить за ним.
Але навіть коли він зустрівся з хлопчиком обличчям до обличчя, він все одно відчував на собі цей ледь уловний погляд.
Поміркувавши, Мінато припустив, що це мабуть якась невідома йому технологія Юя, за допомогою якої він спостерігає.
Раз так, то він не мав права вдарити в бруд обличчям.
Мінато подарував хлопчику, якому було десять років, своєю найсміливішою посмішкою і вимовляв:
Привіт. Я шенобі з Конохи, Намікаде Мінато. Мене прислали, щоб зустрітися з тобою. Ти ж знаєш про мене?
Оцуки Тонері кивнув і дістав передавач, який Юя раніше привіз йому ракетою.
- Він мені казав.
— Ось і чудово, — кивнув Мінато. — Я прибул, щоб запросити тебе в світ шінобі. Як щодо того, щоб поїхати з нами? Тобі, мабуть, дуже самотньо тут на Місяці. А у нас багато чого цікавого, тобі сподобається.
В очах Тонері промайнув очевидний інтерес, але трохи подумавши і поставив несподіване запитання:
- А якщо я не захочу летіти?
Мінато на мить розгубився, а потім відповів так, ніби це було само собою зрозуміло:
— Не захочеш, не полетиш. Ми ж не будемо тебе змушувати.
Почувши це, Ооцукі Тонері з полегшенням закивав.
— Я так и думал. Схоже, старий чоловік даремно турбувався.
На обличчі Мінато відбивалось здивування.
Який ще старий?
Але не встиг він поставити питання, як Тонері, дивлячись на нього широко розкритими очима, випалив:
— Слухай, слухай, а скажи, в Конохі і правда є Камен Райдери, як у телевізорі?
Мінато поспішав. Подумавши, він видавив собі натягнуту посмішку:
— Эм-м... Ну, насправді вони несправні...
Обличчя Тонері відразу затьмарилося.
Варто віддати належне, вік вже брав своє. Якби він був молодшим, і скажи йому Мінато, що в світі ніколи не було « Свети», він би, без сумніву, відразу розридався. А зараз він трохи засмутився, що вже говорили про певну зрілість.
- А тоді скажи, зброю з тих фільмів... Воно справжнє? — Тонері не внімався, дивлячись на нього величезними очима.
Тут слід зазначити, що Мінато не був великим шанувальником кіно.
А фільми, які дивився Тонері, були в основному мультфільмами. Решта ж була ретельно відібрана Юя колекцію, до якої входили і науково-фантастичні стрічки.
І якщо мультфільми і "Камен Райдерів" Тонері, хоча й нехотячи, але міг визнати вигадком, то з науковою фантастикою... все було складніше.
Тонері ніколи не бував на материку і тому не мав жодного уявлення про реальний технологічний рівень світу шинобі. Тому він неминуче приймав зброю з фантастичних фільмів за чисту монету.
Наприклад, лазерні мечі з "Зоряних війн ніндзя" або будь-які ядерні бомби, здатні забруднити ціле місто - для Тонери все це було реальністю.
Хоча насправді...
Найостанніше покоління снарядів Конохі могло забезпечити радіус вибуху всього за десять кілометрів. І нехай це було неймовірно багато, з ядерною зброєю це не йшло ні в яке порівняння.
Але Тонері-то цього не знав.
Так і сталося непорозуміння.
Мінато, який не розумів змісту фільмів, вирішив, що мова йде про звичайне намисто і безтурботно відповів:
- А, ти про гармати і інше? Так, у нашого села таке є. І в інших селах теж.
Обличчя Тонері спотворилося від жаху.
Мінато знову був у повному замішанні.
Після цієї розмови Ооцукі Тонері привів його до свого дому. Мінато вирішив, що заслужив довіру хлопчика.
І тільки тоді, коли Тонері привів його до осель якогось старого чоловіка Мінато, він відчув велике полегшення.
Звільнення від чого?
Звичайно, від того, що він не став хитрішим, не намагався обманути або силою змусити Ооцукі Тонері податися в світ шішани.
Сила цього старого...
Один лише погляд на нього викликав у Мінато гострий, що пронизує біль в скринях.
Очі старого відрізнялись від звичайного Бьякугана: в їх глибині ніби переливалося якесь неземне світло...
Це був неймовірно могутній шинобі на порозі смерті. Його колосальна сила, яка поступово ослабла в тілі, намагалася прорватися крізь кайдани життя і розвинути Б’якуган на новому рівні.
І нехай смерть вже дихала йому в затилок, його могутність все ще не слід було недооцінювати...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt