Як і слід було сподіватися, ледь Данзо зайняв позиції на передовій як сектор під його відповідальність був негайно виявлений сили Кумомаракурі та покриє шквалним вогнем.
Обидві сторони чудово все розуміли. Кумо отримала точні координати мети, і тепер їм залишалось лише систематично обстрілити вказаний квадрат. Скільки людей там загине — не їхня турбота, ніхто за них не збирався мститися.
Те саме можна сказати про Конохи. Шімура Данзо привів із собою понад дві сотні шінобі — силу, яку не можна було назвати слабкою. Крім того, розуміючи, що ця місія може стати для нього останньою, він вигріб усі свої закрими. У нього не було іншого виходу. Чи не зроби він цього зараз, хто знає, представився б йому ще один шанс?
Але Юя не залишив його зовсім з чим. Перед відправкою він забезпечив загін Данзо припасами, а саме п'ять тисяч кунаїв і сюрецинів, що мали цей « відкритий» дар напутації:
— Користуйтесь ощадливо.
Данзо зіпсувало обличчя. Ні, він, звичайно, не чекав, що йому підвищують чакро-пушки, але можна було хоча б відсипати тисяч десять вибухових печаток? Невже можна бути настільки похмурим?
Хоча, знай Данзо, що Райкаґе не дав своїм « смертним » нічого, він міг вважати Юя верхом щедрості. Все пізнається в порівнянні.
Відряд Данзо протримався на позиціях менше години, після чого був змушений відступити. Його відразу знайшов розгніваний офіцер, який наглядав за тилове командування силами Конохі.
Звали його Кіморі Реске.
І, судячи на ім'я, він точно був потомком тих самих Сенджу, яких колись розпустив Гаширама. Звичайно, він не здогадувався: його дідусь помер багато років тому, а батьки ніколи не присвячували дітей таємному походженню. Для Рьоску він був простолюдином, який завдяки підтримці і довір’ю пана Юя зміг дослужитися до посади польового командира.
— Чому відступили? — З нескразливим роздратуванням накинувся він на Данзо.
Така вже безжалісна логіка війни. Навіть якщо ваші позиції перетворюють на випалену землю, наказ є наказом і відступати заборонено.
Данзо кипів від люті, але розумів, що не можна зриватися. Принаймні, не тут і не перед цим командиром. В бою ці штабні офіцери йому і в підметки не літали, але тут, на полі битви, їхня влада була абсолютною. Через невиконання наказу його могли без зайвих дротів зрадити трибуналу і стратити.
Залишалося тільки терпіти.
За три дні, проведених на цих позиціях, Данзо втратив вже більше двадцяти людей. Рьоский же віддав наказ - утримувати кордон протягом місяця. При такій щільності вони і два тижні не протримаються. Навіть якщо й протримається, від його людей майже нікого не залишиться.
Данзо сидів у своєму покритні мрачею. Розбити табір на поверхні було таке саме як самогубство, тому його шінобі закопали під землю завдяки технік Вірші Землі і врятували своє життя.
Найважче було те, що всі запаси провізії, які вони принесли в сувої для друку, конфісковані. Кіморі Рёске заявив, що в армії провізії розподіляється централізовано, а особисті запаси будуть щадити здачу на загальний склад. І без зайвих слів все забрав.
У Данзо тоді мало не стався удар.
Тепер їм доводилося весь час ховатися під землею, рятуючись від розривів, але тричі на день вибиратись на поверхню, щоб отримати свій пайок. Пропустиш роздача - залишишся голодним, ніхто заради тебе готувати знову не стане.
І, як на зло, саме в години прийому їжі бомбардувався своєю максимальною щільністю, а інтервали між залпами ставали мінімальними.
Данзо подумки проклинав Юя і всю його рідню до вісімнадцятого коліна. Це було вже за межами! Яку ж угоду він уклав з цим бісовим Райкаґе, що той з таким остервенуванням допомагає йому прати з лиця землі його, Данзо?
Насправді, Юя і Райкаґе домовилися, що на реалізацію їхнього плану буде витрачено сто тисяч снарядів. Цифра грандіозна, і навіть по собі це виходило в суму понад мільярд рі.
Але хіба це не вигідна угода — витратити понад мільярд доларів, щоб позбутися Шімури Данзо? Більш того, він сам поліз у розставлену пастку. Щоденні склепіння з фронту доставлялися пряміком до Юя, і він читав їх як захоплюючий роман. Що могло бути кращим?
Райкаґе так само вважав. За три дні вони викопували лише кілька тисяч снарядів - до норми було ще далеко.
Того дня Данзо зібрав позосталих людей, щоб обговорити подальші дії. Хтось у розпачі запропонував повернутися в село і підняти бунт проти Юя.
Данзо подивився на того, хто говорив як на слабоумного.
Хоч він не бачив на власні очі, на що здатний Юя в тому іншому світі, але прекрасно знав, що такі люди, як Сарутобі Хірузен і Учиха Фугаку, стоять на його боці. Згорнути Юя за допомогою бунту? Ну, ідея справді оригінальна. Не кажучи вже про силу самого Ю, як бути з його власною гвардією та підтримкою кланів? Хіба вони не захистять його? Зрештою, наприкінці року кожен з них отримує свою частку прибутку.
Так, у такий момент Данзо добре пам’ятав про щорічні дивіденди, які Юя розподіляв між кланами. Можна сказати, що він завжди все знав, просто волів робити вигляд що це не так.
Інші пропозиції, один за одним, також були відкинуті Данзо. Він чітко усвідомлював своє становище. В військах Конохі за ним спостерігають, якщо не тисяча, то вісімсот шинобі вже точно. І серед них, безсумнівно, було багато людей, які нічого не знали про змову. Наприклад, Кіморі Рьоск є нащадками Сенджу, хоча й прихованими іменами. Вони з дитинства навчали, що Хокаґе — це Юя. Звичайно, той, хто постійно противився їхньому кумиру, став для них головною мішенню.
Вони були зосереджені на Данзо ще й до того, як тиск був таким сильним.
Він думав про те, щоб просто наплювати на все і втекти. Але відразу ж відкинув цю думку. Непослух за наказом означав вірну смерть.
Після довгих роздумів він зрозумів, що залишився лише один вихід: контратака!
Якщо їм вдасться прорватися і затягнути бій на позиціях ворога, то Коноха та Кумо будуть змушені припинити вогонь, щоб не образити своїх.
Зрозумівши це, Данзо прийняв рішення.
І ось ...
Дев'ятого травня 54 року н. е. Конохі загін під командуванням Шімури Данзо, який перейшов у контратаку на позиції Кумогакуре, був повністю знищений.
Коли Юя отримав звістку, з трагічним виразом обличчя сумно вимовив:
— Ох... Шимура Данзо впав на поле бою, захищаючи село ... Він великий герой!
Мешканці села, не стримуючи сліз, захоплювалися великодушним своїм Хокаґе.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt