День, коли Камігане Юя зробив своє оголошення, нічим не виокремився в календарі Конохи.
І Юя не вибирав якоїсь особливої дати - йому це і в голову не приходило. Він просто зрозумів, що з кланів шінобі більше не витиснути ні краплі, а ті, хто повинен був виступити проти, вже подали голос. Час прийшов.
Можливо, в наступні часи великих космічних подорожей, коли польоти до зірок стануть буденністю, історики майбутнього почнуть шукати у цій даті сакральний сенс, намагаючись довести її не випадковості і велич. Можливо, цей день навіть оголосять національним святом на знак найглибшої поваги.
Ось тільки Юя до того часу вже точно буде мертвий.
А поки що його слова, які лунали в прямому ефірі, поглиблювали всю Деревню Скритого Ліса у стан найбільшої здивування.
Однак, Юя очікував чогось подібного. Він добре пам'ятав зі свого колишнього життя, що перед першим запуском ракети завжди було багато скептиків, які говорили про неминучу невдачу і осуджували владу за марнування колосальних коштів на « Небесні та показові проекти».
Саме тому, що такі голоси могли зіпсувати йому настрій, Юя до останнього приховував від мешканців Конохи справжню вартість будівлі «ракети». Що, якби якийсь ідіот і вперто наважився публічно обуритися? Юя боявся, що не стримався б і відвісив йому пару відомих оплеух.
І ось, цей день прийшов. Новина обрушилася на село раптово, як гроза серед ясного неба.
Багато людей вже майже забули про давню провокацію з боку Кумогакурі. Але варто було промовити цьому оголошенню, і...
« Чорт... Погребні під товщою років спогади ожили і вдарили у набат.".
Так значить, пан Хокаґе ніколи і не думав спускати тим голим з Облаки все з рук?
Звичайно, першою реакцією Конохі була сильна радість. Після цього в сідниці спалахнула справжня словецька війна: жителі Ліста почали хвалитися і задиратися з Девні Хмара.
Юю, однак, ці перепалки зовсім не турбувалися.
Він був прикутий до запуску.
Сказати по правді, "ракетою" ця споруда можна було назвати з великою натяжкою.
По-перше, його корпус був виплачений з тисяч одиниць переплавленого спорядження шинобі. По-друге, двигун... тут і говорити нічого, він діяв за тим же принципом, що й чакро-пшка.
Що стосується розмірів...
Хм, чи доводилось вам бачити ракету заввишки лише в чотири-п'ять метрів?
Так чому ж вона виглядала саме як ракета?
Перша причина полягає в тому, що Юя полює найзоріше. Ну який міг бути запуск без цього характерного силуету? Вся атмосфера ослабла.
А що до решти...
По-перше, на борт не потрібно було поміщати людей.
По-друге, синьобі Місяць був на диво близько до планети. Принаймні так її показували в хроніках.
Хтось міг би заперечити, що літописи не завжди відображають правду, але, поклавши руку на серце, навіть найбільш спірні з них створювалися під наглядом великих майстрів. Ця ідея підтвердилася також і прелюдією історії нового покоління, яка прийшла пізніше.
Отже, цей світогляд був канонічним для світу шінобі.
А раз так, і коли вже відправляти на Місяць нікого не потрібно, до чого вилита серйозна? Головне — зробити декілька запусків і забезпечити передачу фотографій з поверхні Місяця через каскад ретрансляторів, вбудованих у сходи. Як тільки зображення прийде, місію можна вважати виконаною.
Однак...
Для цього Юя мав зіграти цілий театр.
Спочатку, оголосивши про своє рішення, він заявив, що для підкреслення історичної значущості події весь процес - від зльоту до приземлення — транслюватиметься у прямому ефірі.
Мешканці Конохі ще більше зраділи.
Чорт забирай, прямий ефір!
Багато хто відразу ж кинувся на пропозицію, але начальники просто не звертали уваги: « Якої ганчірки? Будемо дивитися все разом! "
Потім Юя лицемірно заявив, що це перша спроба, і через відсутність досвіду вона цілком може закінчитися невдачою, так що всім варто бути готовими.
Насправді ж, згідно з відомою йому інформацією, навіть якби апарат розлетівся на вісімсот осколків, це не мало б значення. Головне - він би туди дістався.
Не було жодних сумнівів у успіхі місяця.
Але завдяки вмілому нагнітанню Юя атмосфера Коноха замерла в тривожних очікуваннях, серця мешканців стисувалися.
Через день Юя оголосив, що запуск відбудеться у червні.
Не тільки Конохи, але й весь світ шінобі були прикуті до Деревни Скритого Листа.
Інші великі села не могли всидіти на місці.
« Якого диявола, Лісте? Ви що, зібралися прокрутити таку справу поодинці, навіть не подзавши нас?»
Юя лише потиснув плечима, зауваживши, що цього разу йому вистачило підтримки кланів власного села. А потім ввічливо, але твердо відхилив прохання інших Каге особисто бути присутнім на старті. Навіть якщо їхня присутність не завадила б їм, то з яким відношенням він повинен йти? Поводь себе треба вміти.
Але ж...
Навіть якби інші села запропонували гроші, Юя все одно б відмовився. Це був перший раз.
І головна причина була в іншому...
Уявіть собі, що раптом тріумфує камера вихоплює обличчя захвату... і серед них мірошає физономія чужака з иншого села. Картина буде безнадійно зіпсована.
Тому Юя рішуче відкинув такі пропозиції.
Невдовзі він знову виступив по телевізору, де детально розповів про підтримку багатьох кланів. Він навіть з’явився на екрані Сарутобі Хірузена, Учіхи Фугаку, Х'юги Гіяші та Акімічі Торіфу.
Хоча ця промова значно підняла престиж голів клонів у очах мешканців Конохи, старійшини в самих кланах були скриплені зубами від заздрості, але потішали себе.
« Все, що тільки толик слави. Невже вони віддали стільки земель і шінобі лише заради цього?
Вони не сумнівались, що навіть коли так зване « сходження на Місяць» матиме успіх, то як? Люди говоритимуть про це якийсь час, а потім все забудуть.
Якщо, звичайно, на Місяці нічого не виявиться.
І ось, у червні 52-го року за літочислення Конохі, Камгане Юя в оточенні Сарутобі Хірузена, Учіхи Фугаку та інших підтримуючих його розділів кланів з'явився на майданчику для запуску.
Глави кланів були дуже нервові. Юя також зобразив на обличчі вкрай напружене становище. Вони боялися провалу. Якщо запуск зірватиметься, всі їхні долучення звернуться до пороху.
У той же час у канновому кварталі Шимура Данзо з холодною усмішкою дивився на екран.
- І що з того, що у них вийде? Невже ти думаєш, що один політ на Місяць змусить всі клани Конохи безперечним підкоренням тобі, а простий люд - сліпо йти за тобою? - Прошипів він.
На екрані почався зворотній відлік.
Коли останні секунди минули, з гучномовців пролунав голос: « Переляк! »
Ракета плавно відірвалася від землі. Юя картинно видихнув, наче скинув з плечей важкий вантаж і не відпускався на монітори.
У центрі управління польотами, який також показували в прямому ефірі, панувала напружена тиша.
Лише через чотири години після того, як прервистий ланцюг фотографій з корабля підтвердився — апарат досяг Місяця, зал вибухнув тріумфом.
І ось миттю здригнувся від подиву цілий світ шінобі.
Тому що на останньому, найбільш чіткому знімку з поверхні Місяця... Застигла фігура людини з очима білими, як сніг.
З очима Бьякугана...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt