Побачивши усмішку на обличчі Юя, Нара Шіка відчув, як по шкірі пробігли мурашки.
Чи Юя до цих торговців має якісь теплі почуття? Шикая не знав, та й знати не хотів. Але ось так, з посмішкою, заявляти, що ті ще недостатньо товсті і їх потрібно спочатку відгодовувати ...
Та у цих людей тільки вклади в банках вимірюються п'ятьма мільярдами ре!
Що ж тоді для тебе, чорт візьми, "жирна здобич"?
Нара Шика мовчки кивнув, приймаючи завдання.
Нічого складного він в ньому не бачив. Щоб уникнути війни, яку Юя уберегла б, то цим комерсантам довелося б відразу стати паіньками і не чинити жодного гріха.
Але хіба це можливо?
Усі свої багатства і становище вони повалили далеко не праведними шляхами. Коли ви звикаєте до легких грошей, чесні зарплати здаються нестерпно повільним і нудним. Тому вони неминуче зірвуться, не зможуть утриматися від спокуси.
Шика енергійно пішов.
Юя, смокнувши губами, мимовільно побачив у ньому відображення самого себе в минулому. Скільки разів він ось так само, без сну і відпочинку, просиджував в Резіденції Гокаґе, закопавшись у паперу до самого ранку.
Важке було час, нічого не скажеш...
Зітхнувши з цими думками, Юя відкинувся на спинку крісла Хокаґе і із задоволенням закинув ногу.
***
Початок серпня, 50-ий рік Конохи.
Біля воріт села з’явилася пара середніх років. Це Джірая і Хіміко.
Живіт Хіміко вже помітно округився.
Через її положення пару, звичайно, пропустили без зайвих дротів, відклавши більшість перевірок на потім. Вирішили, що всередині села її огляне жінка-шинбі.
І не дивно, що це була доточна помилка. Одного разу в Конохі спалахнула якась погань, що викликає звикання. Юя, виявивши це, розлютився. Розслідування показало, що товар провозили, використовуючи найсексуальніші місця жінок-кур'єрів.
Його гнів був невимовний. Він знав, що в його минулому світі підошви були готові на все заради Наживи, але чомусь сподівався що світ шінобі буде іншим. Виявляється, ніякої різниці. Дайте людям достатньо користі, і вони підуть на будь-який ризик.
Зрештою, як сказано в Біблії, людина вмирає у гонитві за багатством і птикою для того, щоб годувати її.
Коли Цунаде почула новину, то відразу приступила до воріт і заявила, що бере все на себе, включаючи медичний огляд. Звичайно, вартові не заперечували.
Так Цунада повела Хіміко прямиком в лікарню.
Спершу треба було визначити, чи плід добрий. Нещодавно дослідник Конохі зробив ще один прорив у електромагнітних технологіях, завдяки чому міг створити перший томограф. Звичайно, для вагітних він не був призначений, але спеціально для них мався особливий і модифікований апарат.
Все-таки найбільше на світі Юя турбувала демографія. Конохе завжди відчайдушно не вистачало людей.
Чорт забирай, ця нестача населення тягнеться вже цілу вічність, з перших сторінок цієї історії, і, схоже, буде переслідувати її до самого кінця. За більш ніж 20 років населення цього села зросло від семисот-сім тисяч до понад шести мільйонів - ріст лякає, але Юя цього було мало.
Катастрофічно мало.
От якби люди розмножувалися трохи швидше...
Кхм, загалом після огляду Цунаде затягла Хіміко до себе - побалакати про її стосунки з Джіраєю.
А Юя у свою чергу отримав можливість поговорити з другом наодинці.
— Ходімо, пропустимо по склянці, — запропонував він і Джірейя з радістю погодився.
Вони влаштувалися у першій попалий таверні і стукнули чарками. Джирая з насолодою видихнув.
Юя осушив свою одним махом, похитав головою і з жалем простягнув:
— Шкода, Орочимару немає. От якби і він був тут, тоді був би повний збір.
Джарія втратив дар мови.
На відміну від Юя, він мав особистий шифрований канал для зв'язку з Орочимару і прекрасно знав, чому той не горить бажанням повертатися. Ще б! Повернутися, щоб ти запряг його в роботу, як останню клячу? Та ні за що у світі!
Помітивши дивний погляд друга, Юя здивовано запитав:
- Щось не так?
— Е-е, ні-ні, нічого, - поспішно замотав головою Джирая.
- До речі! - Він раптом ожився, ніби щось згадав. — Я тут біля воріт чув, що ти наказав начальнику Абу стояти на дошці з цвяхами під Резденцією Гокаґе? І ніби він так простояв три дні, а ти не дозволив йому піднятися?
У Юя дёрнувся куточок рота.
Хатаке Сакумо простояв на колінах від сили годину, а чутки вже розрослися до таких масштабів. Якби він простояв три години, що тоді? Придумали б, що він його живцем зжер?
— Не лізь не в свою справу, - похмуро кинув Юя. - Тебе це не стосується.
Джарія схилив голову набік, і всім своїм виглядом зображує здивування.
Юя дуже зітхнув.
- Слухай, у тебе ж ні краплі здібностей до керівництва, чому ти так цікавишся цією політикою? — З угодом простягнув він.
Хоча, що тут дивно? Про що тремтять чоловіки, збираючись разом? Про жінок? Як би не так. На першому місці — власні славні подвиги. Поймал один приятель рибіну на три з більше ніж меншими кіло, так буде хвалитися тиждень, поки хтось не витягне улов покрупніше. На другому місці — державні справи. Вони б на місці правителя точно справилися краще. І нарешті, на третьому - історія, з усіма її великими "а що якби..."
Отже, інтерес Джіраї був цілком законним.
Але й Юя мав рацію. Чому Джарій має такі знання? Хіба він щось в цьому сенсить? Ні!
« Десь у паралельному всесвіті, шостій Хоказі Джірая: Апчхи! Чорт, хто це там мене поминає? Хнык Цунаде, зараза! Сама звалила по азартних домах розважатися, а мене залишила тут твої справи розгрібати! Та кому потрібен цей собачий пост Хокаґе? Повертайся, кому кажу!!"
Однак, незважаючи на те що Юя бурчав, йому й самому хотілося виговоритися.
І він розповів Джіраї все: про Учіху Кагамі, і Хатаке Сакумо, та про себе.
Джірая слухав, раптом моргаючи і похитав головою:
- Це ж така проста справа. Навіщо було все так ускладнити?
Юна не зрозуміющився на нього.
- В якому розумінні?
— Ну, — почав Джарійя. — Якщо ти не хотів, щоб цей Учіха Каґамі так робив, чому прямо йому не сказав? До чого були всі ці кола? Ти був незадоволений діями Хатаке Сакумо, тож чому ти не сказав йому це в обличчя?
Юя застиг з чаркою в руці, наче бовван...
Через деякий час він подивився на Джіраю і зітхнув.
Нехай Джірая і вів себе іноді як безутний волоцюга.
Але ж він справді не був дурнем...
Того ж дня Юя нагрянув додому до Хатаке Сакумо. На очах у ошарашеного господаря будинку і його сина Какші, який сидів в звільненням та у щось захоплено рубався, він відчитав Білого Клека почому даремно, а потім вихор помчав до Учіх Кагами.
Там, під переляканим поглядом Шісуі, він три години на підвищених тонах сперечався з Кагами, потім дві години пив із ним саке, а після вони знову почали сперечатися - цього разу про те, як Сенджу Тобіраме взагалі прийшло в голову доручити саме Ю займатися постачанням.
Юя був упевнений, що це Каґамі його підговорив. Кагами, природно, все заперечував.
Ніхто не знає, хто перший знову пішов на крик але в результаті вони підростали.
А ночувати тієї ночі Ю залишився в будинку Учіхи Кагами...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt