Ваші і Обіто тягли на плечах довгу жерді, до якої прив’язувалися великий дикий кабан. Звір був мертвий. Хоча для виконання завдання потрібен був лише голова, м’ясо дикого вепра — цінний товар. Навіть якщо не їсти самому, його можна продати в будь - яку таверну Конохі і добре заробити.
Однак планам не призначено було збутися. Коли одна з них пішла за Намікалем Мінато до села, Конохі зі сторони якого оглушився гучним гуркотом. У той же момент над верхівками віддалених висотних будинків заколовся стовп чорного диму.
Обличчя Мінато миттєво змінилося. Він різко обернувся до Какаші і Обіто:
— Використовуйте сувій, що запечатує! Запечатайте мету місії!
- Так! — хором відповіли учні.
Католицька Трійця, на яку німечилась, а Мінато з підсумку бінокль виліз у декілька хвилин і приклав погляд до Коноху.
— Вчителю! Що трапилося? — кричала внизу Нохара Рен.
Мінато зійшов з дерева з тим же суворим виразом обличчя і серйозно подивився на своїх учнів.
— Звання занадто високі. Вони заволоділи мені огляд.
Трійця втратила дар мови. А вид-то у нього був такий, ніби він побачив щось жахливе ...
— Йдемо, — зітхнув Мінато. - Спочатку повернемося в село.
Він повів хлопців далі, але біля воріт їх зупинила сторожа.
— Стой! Запропонуйте посвідчення!
Мінато витягнув з кишені телефон і вийняв із-під чехла картку посвідчення жителя. Поки один з охоронців перевіряв документ, Мінато звернувся до другого:
- Що сталося в селі?
Той лише потиснув плечима.
— Хто знає? Може, просто феєрверки запустили? У Конохі все одно нічого серйозного статися не може.
Мінато, поміркувавши, кивнув. Охоронець, мабуть, мав рацію. У гіршому випадку, ще одна витівка тих, кому не сидиться на місці. Таким до пана Хокаґе далеко.
Пройшовши перевірку, команда Мінато увійшла в село. І він зрозумів, що його побоювання даремні. На вулицях було звичайним життя, люди займалися своїми справами так, ніби нічого не сталося.
« Ви троє, негайно від дому до дому », — повернувся він до учнів. — Я...
— Учителю, ви ж підете на місце події? - Перебив його Обіто, поправляє протектор. — Я с вами!
Мінато зітхнув.
— Я теж йду, — кивнув Какаші.
Нохара Рін нічого не сказала, але її рішучий погляд говорив сильніше за будь-які слова.
Змирившись, Мінато привів Трійцю в напрямку, звідки донісся гуркіт.
Відчинивши їм місце, він почав вдихнутися. Але було неможливо побачити щось в деталях, працівники Служби охорони вже об'єднали всю територію стрічками. Але масштаб події був очевидний: посеред вулиці зял глибокий котлован. Частина дорожнього полотна впала, і здавалося, що два масивних будинки по обидва боки вулиці злегка накренилися.
Звичайно, крейда була лише обманом.
З провалу, який пройшов під Конохою каналізаційні тунелі, нескладне огиди. Нохара Рін брезгливо зашила ніс.
У цей момент через заціпеніння, створеного шинобі з клану Вчиха вибіг один із них і голосно закричав:
- Лікар є? Тут є лікар?
Мінато заглянув у просвіт між спинами Учиха. На землі за зціленням розтікалась кров. Без сумніву, під час обвалу були жертви. Можливо, навіть...
- Я лікар!
Почувши знайомий голос, Мінато здивований обернувся до Нохарі Рен.
- Рін?
Какаші і Обіто теж були приголомшені.
- Рін? — выпалил Обито. — Ты... Ти з якого це часу лікар?
« Пані Цунаде — кумир для всіх жінок Конохі, — сказала Рін. - Що поганого в тому, що я беру з неї приклад?
Обіто не знайшовся з відповіддю. Какаші вважав її слова більш розсудливими. Слава Цунади в селі мала свою особливу позицію: для жіночої половини Конохи вона була непереконливим авторитетом, іноді навіть більшим від самої панігани Юя. Так що Рін була права. Крім того, усі медичні книги в бібліотеці були доступні. Якщо є талант і наполегливість, ніщо не завадило вивчитися з нуля хоч до рівня геніального медіака.
Звичайно, Рін не мав такого таланту. Вона разом з Мінато проникнула до оцепління.
— Я її вчитель, - твердо заявив Мінато, вдаривши себе у груди. - Я несу відповідальність за всі її дії!
Кілька Учиха переглянулися і пропустили їх за живий щит.
Коли вони стояли, перед очима з’явилася жахлива картина. На землі лежало більше десятка бездихних тіл мешканців Конохі — чоловіки, жінки та старі... і навіть дитина, якій на вигляд не було й п'яти років. Мінато з болем зажмурився.
Але Рін не дивилася на мертвих. Вона знала, що кожна секунда може врятувати життя.
Підійшовши до одного з поранених, вона побачила, що він непритомний, а одна нога... Його нога всохла, спотворившись у безжиттєве тіло. Було очевидно, що її розчавило чимось неймовірно важким.
Рін глибоко зітхала і повернулася до Учиха, який стояв поруч:
- Потрібна ампутація, але тут немає умов. Несіть його на ношах у Першу лікарню!
Учиха неважливо втупився на неї.
— Живо! — Не витримав, поквапив його Мінато.
— А, да!
Він ніби прокинувся від сну. Рін, стиснувши зуби, вже діставала з підмочка своє спорядження шинобі. Потрібно було провести первинну обробку, інакше до лікарні цього чоловіка просто не довезти...
***
Бум!
Юя одним ударом розніс стіл в щіпки.
- Чудово! - Він проричав, дивлячись на Нара Шикая налитими кров'ю очима. — Просто чудово! Чудова робота, тварюко!
Абу Конохі не змарнував хліба. Як тільки все сталося, вони негайно почали розслідування. Служба Охорони підтримала порядок, а Анбу шукали причини. Завдяки тому, що збір даних у селі вівся постійно, менше ніж через півгодини повний звіт про причину трагедії лежав перед Юєю.
Звичайно, це не була випадковість. Причини були багатозначні.
На будівництві доріг у Конохі Юя сам не займався цим особисто. Він виділяв кошти, а відповідальні особи наймали будівельні бригади.
Юя зазвичай закладав у проект термін служби дороги в двадцять років, але бюджет і матеріали завжди виділили з розрахунком на тридцять.
Саме тут і крилася проблема.
Ця дорога була побудована 18 років тому, у 31 році н. е. Конохі. Природно, що Юя не міг контролювати процес особисто. Він доручив це Нара Шикая. Той, у свою чергу, також не міг постійно перебувати на об’єкті і доручив нагляд одному з членів свого клана. І ось тут все і пішло наперекосяк.
Справа не в банальному хисті, це занадто низькопробні методи. Люди з роду Нара відкрили власний цементний завод і віддали себе собі. В цьому, загалом, не було б проблем, якби якість залишалася на висоті.
Ця трагедія почалася в період будівництва. Представник клану Нара не міг кругово стежити за роботою, і цим скористалися деякі підрядчики, почав підміняти якісні матеріали дешевими. Однак вони не надто турбувалися, бо цемент був лише один до десяти.
Навіть при такому розкладі дорога простояла б не тридцять, але двадцять п'ять років вже точно.
Ключова проблема виявилася іншою. Людина з роду Нара, не розуміючись у управління, повністю довірилася будівельній бригаді. Начальник групи скупився і зажимав робітників. Ті, що затаїли образу, виконували свою роботу через рукаву. Тим не менш, в звіті, який тоді отримав Юя було зазначено, що дорога гарантовано прослужить двадцять років, а попередній прогноз давав все 20 три.
Отримавши такі дані, Юя більше не вникав у деталі. Яка різниця, якщо він все одно планував міняти дорожнього покриття через двадцять років?
Але він не звернув уваги на одну деталь.
Звичайно, для того щоб перевозити товари з Конохі до інших сіл, потрібно було багато машин. Але хто і коли суворо дотримується нормативів під час завантаження?
І ось, через вісімнадцять років постійного тиску дорожнього полотна досягло свого кінця і сьогодні з оглушливим гуркотом звалилося...
Не дивно, що Юя так розлютився.
Він злився... на самого себе.
Звичайно, з тих, хто економив на матеріалах і з Нара Шикая за його невміле управління вина теж не знімалися.
Більше того...
Юя якраз збирався навести порядок серед торговців Конохи. Ці негідники наче навмисно підстали під удар.
Ось тільки... Це була слаба потіха для загиблих і поранених мешканців...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt