Ти й уявити собі не можеш... — Мікото привезла її на лавку під сидінням великого дерева і почала скаржитися: — З появою дитини стає все важче!
Кушина слухала з найвагомішим видом. Ще б, бо вона і сама вже готувалася стати матір'ю.
Протягом минулих років Цунада, дружина Юя, створила бібліотеку медичних праць. Звичайно, жінки особливо цікавились тим, хто знає все про це.
Цунада розписала усі запобіжні заходи і етапи підготовки до пологів, проаналізувавши навіть найскрутніші умови. У її книгах детально обговорювалися навіть такі крайні випадки, як безпечне прийняття пологів прямо на полі бою, хоча з обов'язковою поміткою, що чим краще умови, тим більша безпека. Словом, вона вчила практично все, що стосується жінок.
Саме на ці праці і спиралася Кушіна у своїй підготовці. А тепер вона хотіла з перших уст почути досвід Учиха Мікото.
Та, у свою чергу, була тільки рада вилити комусь душу.
І вона почала.
Кушина вже готувалася звертати увагу на симптоми до, труднощі під час і слабкості після вагітності...
Але перший же вислів Мікото спантеличила її до глибини душі.
— Ти не повіриш, Кушина, я вже два роки штовхалась... — На жаль Мікото.
Спочатку Куша зрозуміла, але відразу ж почала:
- Що?
Мікото неважливе моргнула:
- Щось не так? Я кажу, що вже більше двох років нормально не сплю...
— А, ні-ні, нічого, продовжуй, - жахливо пробурмотіла Кушина.
І Мікото понесло, наче прорвало греблю:
- Цей маленький чорт... Ще в животі у мене постійно бубнил, копався почому даремно, але це добре. Так він і після народження не внімається! Щоночі - обов'язковий концерт з рівом. І ось я біжу — то корм його, то підгузник міняти, ех... — Вона з гіркотою сказала: « Пам’ятайте наше дитинство, яке там підгузники? Сили штани з прорізом, а наступного дня їх просто стирали. Пили якийсь рисовий відвар. І не було всього цього говірка дивних нових штук.
Кушена згідно кивнула. Це була чиста правда. У дитинстві про таке і не чули. А тепер речі для дітей стають більшими, а виховувати їх - чомусь складніше.
Вони проговорили кілька годин, і на прощання Мікото додала Кушіну до свого списку контактів.
Хоча Учиха Мікото формальна і числилася шінобі Конохії, учила Фугаку й могла забезпечити сім’ю самостійно. Так що по факту вона була домогосподаркою. Однак у нинішньому заможному Конохі багато хто вважав, що бути домогосподаркою — досить добре. Можна було жити разом, не виходячи з дому.
Але Мікото не хотіла миритися з такою ситуацією. Вона хотіла знайти роботу не заради грошей, а її і так вистачало. Навіть якщо сім’я не заробляла на Фугаку, Мікото мала пристойні заощадження. І вона сама, як-никик, чунін - а панчос цілком здатний прогодувати цілу сім'ю.
Тому вона не збиралася сидіти вдома, склавши руки.
Коли їй до рук потрапила листівка про набір в дитячий садок, вона була дуже щаслива. Але виявилося, що туди приймають дітей тільки з певного віку...
« Титц, думаєш, вікові обмеження, — фирхнула вона про себе. - І чого ви там взагалі в своєму садку навчити можете? Ніби я не знаю, що більшість віддають туди дітей просто для того, щоб за ними хтось доглядав".
Але вона відразу змарнувала себе. Це були і у неї самої думки, так що вже тут - один іншого не краще.
Розпрощаючись з Мікото, Куша йшла додому з почуттям легкого розчарування. Звичайно, було дуже добре прийняти нову подругу, але все те, що вона хотіла дізнатися, Мікото їй так і не розповіла...
Повернувшись додому, вона зітхнула і почала готувати вечерю.
Увечері повернувся Наміказі Мінато. Куша сказала йому помити руки і покликала до столу.
Після вечері, коли Мінато почув про зустріч з Кушиною, він ледве стримав усмішку. Але коли побачив вираз обличчя жінки, він мудро мовчав.
— Нічого страшного, — зрештою приніс йому потіху. - Якщо що, завжди можна звернутися до пані Цунаде.
— До господині Цунаде? — Нажадала Кушина. — Але хіба вона зараз не...
Мінато приклав палець до губ:
— Ш-ш... Це мені пан Хокаґе по секрету сказав.
- В якому розумінні? — не поняла Кушина.
Мінато зітхнув. Пану Хокаґе вже за сорок, вік дає про себе знати, і фізичні сили, звичайно, більше не ті. А пані Цунаде, що зараз, у 40 років, завжди буде сповнена кипучої енергії.
Простіше кажучи... Пану Юя стає важкувато.
Але вголос говорити таке Мінато, звичайно, не став і поспішив змінити тему:
- Це все дрібниці. З дитиною є одна проблема серйозніша.
- Яка? — відразу ж зустрілася Кушина.
— Дев’ятихвостий, — відповів Мінато.
Куша замерла, а потім надувши щоки з силою вколоти виделку до стейка і відправила його у рот.
— И правда... Раніше я про це якось не думала...
« Якщо ти будеш народжувати, — продовжив Мінато з подихом, - Друк Дев’ятихвостого може ослабнути. І тоді це вплине на багатьох людей.
Куша підтиснула губи, занурившись у сумніви. Вона хотіла дитину, але не настільки щоб нехтувати здоровим глуздом.
Тим часом кар'єра самого Мінато йшла в гору. Його вже ухвалили наставником однієї з команд, які випустяться із Академії цього року. Таку честь приносили тільки джоніни, що досягли певного рівня. Іншими словами, якщо вже вибір упав на Мінато, він без сумніву стане однією з опор Конохи в майбутньому.
А якщо говорити прямо, то його чекало підвищення до елітиного джоніна, нова посада і прибуток на зарплату. Зараз його місячний оклад становив вже вісімсот тисяч ре, не вважаючи премій за виконання особливих місій. Щоправда, більшість таких завдань вимагали залишити село.
Якщо можна жити спокійно, навіщо ж рвати жили?
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt