Слід визнати, що недавній експеримент Кумогакурі мав велику частку в транспортуванні. Тому що, запускаючи в небо повітря повітряні кулі, вони зовсім не дбали про безпеку.
Простіше кажучи, завдання дослідників з Облака було просто підняти кулю в небо, побачити картину і спуститися на неї.
А про що доповідати? Згідно з одним дослідженням, Кумогакуре хотів знати лише одне: чи планета, якою вони ходять, є кулями.
І, на жаль декого, виявилося, що так є.
Вони піднялися на висоту понад тисячу метрів, але все ж бачили той самий стік неба і землі. Просто кажучи, горизонт. Якби світ був плоским диском під небесним куполом, лінія горизонту залишалася б нерухомою. Але вона зміщалась. З набіром висоти кругозір розширювався, а за допомогою підзорної труби можна було побачити ще більше.
Переконуючись, що земля під ногами все-таки кругла, спостерігач почав спуск.
Коли Юя отримав цю новину, він втратив свідомість.
Ні, ви серйозно? Шинобі Хлака настільки відморожені? Чи ж вони не боялися браку кисню на висоті, а також ризику того, що полум’я гасне і куля впаде? З такої висоти, в кращому випадку, ти перетворишся на лептоп. Про виживання і мову не може бути.
Але факт залишався фактом.
Незалежно від того, чи було це сліпе везіння або щось інше, Кумомарі відкрила, що світ - куля.
Ця новина приголомшила всіх шінобі.
Всіх, крім Юя. Він не лише здивувався, але й хотів запитати хлопця, що сидів у кошику повітряної кулі. Наприклад, чи відчував він нестачу повітря при підйомі і не здавалося йому, що на великій висоті куля ніби стискає невидима сила.
Однак Юя навіть не мусив нічого робити.
Повернувшись, той хлопець виклав все сам. Він сміявся і розповідав, як йому ставало важче дихати з кожним метром.
Він говорив про це легко й безтурботно, а Юя слухав і думав: « Цей малий не все вдома? » Та він хоч розуміє, що ледь не грав у ящик?
Хоча ні, звідки йому знати. Він не знав, що означає піднятися на висоту в дві тисячі метрів і які цінні дані можна було б зібрати.
Звичайно, Юя знав. Він не міг з упевненістю стверджувати, що фізичні закони - тиск, щільність повітря -- у світі шінобі повністю відповідають тим, які були в його попередньому житті, але загальні принципи мали збігатися.
Він і сам міг би відправити когось до неба. Якого-небудь смертника, якому нічого втрачати. Чому? Невже людське життя нічого не варте, щоб так розкидатися? А якщо використовувати підсудного до смерті... По-перше, у Конохі зараз таких немає. А по-друге, де гарантія, що повернувся цей злочинець з шкоди не нападе з три коробок?
Крім того, Юя мала ідею побудувати літак. Але жорстока реальність була такою...
Говорити про це було ще занадто рано.
Аеродинамічну трубу Юя міг би побудувати, але ось з двигуном... Це вже виглядало серйозною проблемою. Навіть Орочимару, при всій його генії, в цьому питанні був безсилий.
І це було нормально. Зрештою, Орочимару — геній біології. Якого біса він повинен розбиратися в двигунах!
Багато хто в Конохі був уразливим, що честь першопрохідців небес отримала саме Кумогакуре. І це теж було нормально. І саме Хмаро вовшу трубило про своє досягнення.
Юючи на це лише подумки махав рукою: радійте, поки можете.
Він не хвилювався сам факт польоту. Його зацікавили дані, отримані під час цього ризикованого бізнесу. З ними він міг би ще ефективніше розвивати село, покращити життя людей. Дорога, яку ми мали цілий день, могла б подолати за півгодини.
І справа була не тільки у швидкості. Створення літака потягнуло б за собою цілу низку нових похідних та відрасів.
Але хто в цьому світі міг це зрозуміти?
Навіть Кумомаракуре використовував примітивну повітряну кулю, щоб зробити свій прорив. Це довело, що їхній успіх був випадковим випадком. Вони зараз не думали про будування літаків.
І все ж, хоч він і думав так...
— Эх...
Все одно мені доводилось вдихати. Незважаючи на крутий рух, а звання «перового села, що підкоряло небо » було дуже престижним.
- Що трапилося, любий? — Поцікавилася Цунадою, витираючи руки і здивовано дивлячись на чоловіка, який повернувся.
- Тату, ти повернувся? — Звеліла Юру. Вона сиділа на дивані, засунувши в рот дольку яблука і при цьому умудрилася читати книгу.
Юя не змушував її це робити. Вони були заможними, і він не хотів, щоб його дочка навчилася жахів боїв. Юру і сама добре знала, чого хоче від життя та що її сильні сторони.
- Повернувся... - Голос Юя звучав стомлено.
Мама і дочка відразу підбігли, допомагаючи йому зняти одяг.
- Щось не так, тату? Ти з самого порога хмуришся. — Юру, його маленький ангел, завжди піклувався про нього.
Юя з посмішкою потріпав її по голові. Як ця дівчина, вона насолоджується макушкою на дотик.
- Ні, нічого особливого. Будинки не будемо про роботу. Давайте краще вечеряти.
План був хороший, але, як відомо, за спробу змінити тему доводиться платити.
За вечерею Юру знову звернулася до нього:
- Тату, я ось чого не розумію... Чому ж Кумогакурі довелося витрачати стільки зусиль і грошей, щоб відправити людину до неба? Чи можна лише помилуватися видами?
Звичайно, це було жартома. Юру й сама розуміла, що це безпідставно.
Юя лише відмахнувся:
— Юру, це не ті речі, про які тобі варто турбуватися. У Конохи є я.
Слова прозвучали благородно і весно, але Юру у відповідь лише хминула і, очевидно не повіривши батькові, надула губки й мовчки заплакала рис.
Юя не розсердився. Ну, думаєш, дочка трохи задоволена. Дівчинкам це навіть йде. Він посміхнувся. Хоч він і посадив її зараз, але в глибині душі боявся, що Юру виросте занадто розпещеною та впертою. Іноді корисно трохи збивати з неї спеся.
Наступного дня Юя оголосив, що Коноха піде за прикладом Кумогакуре і виконає свій запуск у небо.
Мешканці села із захопленням почули цю новину. Багато людей, побачивши телевізійні репортажи з Хмари, відчували гнів і заздрість. Але тепер...
Хмари вдалося, то й ми зможемо! Та ще й краще зробимо!
Що й казати, минулі війни не пройшли безслідно і в серцях людей все ще талася ворожість до колишніх противників.
Але це було неважливо.
Юя чудово це розумів і тому зробив свою заяву максимально голосно та публічно.
А ось наскільки успішним буде їхнє підприємство... Тут він і сам не був до кінця впевнений.
Але одне він знав точно: гірше, ніж у Кумогакурі, не буде.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt