Третій Райкаґе вибрав для демонстрації щось особливе. Вони стояли на одній з вершин, навпроти найвищої вершини в цілій Селині Скритого Хмари.
З цієї причини в компанії інших Каге, підле знаряддя зі Свальбарду, націлений на гору, відкривалася дивовижна панорама. Коли Юя дивився на густі схили лісу, то відчув жаль. Який жаль, що цей мужлан, третій Райкаґе, вирішив пустити таку красу на виставу...
Проте це лише доводило, що тепер більше ніж Кумогакурі могло дозволити собі не цінувати якусь лісозаготівельну гору.
- Пане Райкаґе, так це і є хвалена гармата вашого села? — Поцікавилася пані Чіе, побачивши величезний пістолет.
Третій Райкаґе сам по собі поплескав ним долонею. Від того жста біля його спиною шінобі бринули брови. У створенні цього чуда були вкладені всі сили і ресурси Кумомарі! Тільки грошей пішло стільки, скільки становив весь валовий дохід села за півтора року!
Валовий прибуток, а не чистий дохід після вирахування усіх витрат!
Для цього місцеві жителі, що жили в Скритті, буквально затягли пояси потуже.
А у вас, пане Райкаґе, ручи-то важкі! Ви блукаєте ще раз, і щось відвалиться. З чим же тоді накажете Коноху стримувати?
Але третій, здавалося, зовсім не звертав уваги на їхні тривоги. Він лише розплився у вушному горлянку.
— Верно! Це ж наша суперпенька! Не варто недооцінювати її силу, вона вас ще вразить! Ха-ха-Ха-хо!
Юя лише зневажливо хмикнув. До чого ж відштовхувала ця самовдоволена фізіономія!
А от Ягура Каратачі і Оноки не приховували заздрості. Судячи з того, як цей дубин-Райкаґе поводився, ви навіть не дивилися на сам постріл - сила знаряддя була незаперечною. Як же нам не заздрити? Їхні власні села закупили гармати у Конохі. Якщо б вони мали можливість налагодити власний виробництво, то не відмовилися б зробити це самі.
Вони думали: « Чорт би забрав цього позера, ніс ніби задер його аж до самого неба. Чому не ми?»
Звичайно, знай Ягура і Онохі, в яку суму третій обійшлася розробка та створення цього монстра, їх інтерес до подібних проектів миттєво б згас. Адже вони були справді зароблені.
- Що ж, може, пальним разок, оцінимо силу? — Юя запропонував ліниво, звертаючись до Райкаґе.
Він не хотів витрачати час на такі ігри самолюбством. Краще вертатися в село й займатися організацією першої Ліги. Немає значення, про що йшла мова: відеоігри, гонки чи ще більш зайняті « шинобі» для дітей до 12 років - кожна з цих ідей заслуговувала того, щоб її випробувати.
Стільки нових заходів вимагатиме тисячі робочих рук, і без того важка нестача людей в Конохі стане ще відчутнішою. Але це був необхідний крок.
Фабрики та фабрики Конохі все ще приносили прибуток, але тепер інші села навчилися виготовляти ту саму ширпотреб - шкарпетку, одяг і інше. Конкуренція зростала, і прибуток від низькотехнологічних вирощень падав.
Юя твердо вирішив вести Коноху по шляху високотехнологічного виробництва. Якщо б десять мільйонів мешканців сіл були в селі, то можна було б не поспішати і всі могли б знайти робочі місця. Але, на жаль, людей не вистачало.
Він добре розумів, що робітники на цих фабриках були не в захваті. Робота ставала дедалі важчою, а зарплата майже не зростала. Як не ремствувати?
Але якщо його затія з Лігою вижене, то з’являться нові робочі місця без особливого кваліфікації. Так, платити там будуть трохи менше, але така робота набагато приємніша, ніж горбатитися на заводі.
Тому для Юя зараз це було дійсно важливо. Часу на порожні розмови не було.
Почувши його слова, третій Райкаґе кинув і кивнув одному зі своїх шінобі. Той, у свою чергу, швидко підійшов до пульта управління, зробив кілька маніпуляцій і дійшов:
- Пане Райкаґе! Зброя готова до пострілу!
Азартні очі Райкаґе були осяяні. Він кинув погляд на Юя, але той як і раніше зберігав незнищенне спокій. Третій погладив свою бороду.
"Хмф, точно прикидається!"
Він знав, на що здатна його суперпушка і не вірив, що Юя може бути до цього готовий. Але, згадавши, що інші поки не в невіді, Райкаґе вважав за потрібне зробити оголошення перш ніж дати наказ.
— Відразу попереджаю, - зробив він з напускною серйозністю, — зараз ви побачите лише один відсоток від її реальної сили. Мої дослідники щось там говорили про потужність, але суть в тому, що це буде постріл уполилі. Щоб ви зрозуміли, що це станеться - не все, на що здатна моя красуня!
Юя лише недбало помахав рукою.
— Ладно, поняли. Давайте вже починати.
Пані Чіє, Ягура і Оноки перекладали розгублені погляди з Юя на Третьому Райказі. Вони, звичайно ж, розуміли, що все це не було створене для них. І третій, дивлячись на відверту байдужість Юя, просто розпався. Але перед тим, як з’явився майбутній видовища, його серце билося частіше.
Він повернувся до свого підчиненого і рикнув:
— Почати!
Шинобі негайно кивнув і з силою опустив вниз масивний важіль. Решта членів розрахунку прийшли в рух.
Електронна система заряду була, безсумнівно, дотепним рішенням, але Юя не сумнівався в тому, що інші можуть додуматися чогось подібного. Ця частина його не вразила.
А ось троє інших Каґе здивувалися. Стало очевидно, що в області артилерійських технологій Кумомарі вирвалося далеко вперед.
Але, мабуть, і тільки в цьому.
Юя і бровю не повів, коли система спрацювала. Осліпливий промінь світла вирвався з стовбура, вдивляючись у великий снаряд із чистої чакри, який кинувся до гори навпроти...
Роздався оглушливий рів...
БА-БАХ!
За мить над водою нависла скальний поступ, і в одну з них розлетівся міріад кам’яних уламків.
Коли дим розсіявся, очі потряслих Каге з’явилася неймовірна картина. Гора навпроти...
Її вершина...
Вона зникла. На її місці зяяла лише гола, оплачений майданчик. І тільки решта нижня половина гори була мовчазним доказом того, що мить тому тут дійсно був величний пік...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt