Я тебе про це питав?
Мені потрібно було знати...
Юя подивився на блаженно-глибуте обличчя Джіраї, важко зітхнув і лише похитав головою.
Гаразд, що з нього взяти. Джірая завжди був тим ще дурнем, не варто опускатися до його рівня.
Зрештою Юя закреслив записку, і незабаром посильний доставив Джірає мільйон рів.
Він був незадоволений тим, що тепер матиме гроші на перстень.
Юя також був дуже задоволений, бо цей мільйон Джірайю витратить у ювелірній лавці. А майже всі магазини розкоші в Конохі належали Юї. Іншими словами, гроші просто перекочують з одного його кишені в інший.
Звичайно, Цунада не їла ні сну.
Саме тому Юя не став дарувати Джірає кільце безпосередньо. Скажи йому про це, як би він тоді отримав свій відкати?
З цього мільйона Юя планував утримати тисячі двісті. Решту віддати Цінаді, а їй сказати, що 20 відсотків треба залишити магазину як комітет. Перевіряти, зрозуміло справа, не стане.
Ось так двісті тисяч рей і осідуть в його кишені.
А на двісті тисяч рей можна купити дуже, багато цигарок.
Покинувши житло Джіраї, Юя вирушив додому і по дорозі зіткнувся з виходом десь Хіміко.
Він на мить завмер, але швидко ступив їй назустріч.
Побачивши Юя, Хіміко поспішно вклонилась:
- Пан Хокаґе.
— Не потрібно церемоній, — відмахнувся Юя. — Ты... Відвідувала своїх односельчан?
Хіміко похитала головою:
- Ні, ніхто з мого села тут не живе. Я лише хотіла побачити пані Цунаде.
- Навіщо вона тобі? — Сработил Юя.
Хіміко злегка почервоніла, але відповіла:
— У нас з Джирейєю немає батьків... Тому я хотіла попросити пані Цунаде стати для нас парною гостю на весіллі, зайняти головне місце на церемонії.
Юя все зрозумів. Вони хотіли, щоб Цунада прийняла від них чашу на знак поваги. Він подумав: батьки Джіраї давно померли, батько Хіміко втік ще до її народження, а мати померла рік тому. І правда, нікому було зайняти це парне місце на чолі столу.
- Пане Хокаґе, ви для Джіраї як старший брат і якби ти міг... якщо можна ... — Обережно почала Хіміко, дивлячись на нього.
Але було варто, щоб Юя переглянула на неї погляд, як вона відразу ж замахала руками:
- Ні-ні, що ви не варто! Ви, пане Хокаґе, настільки важлива персона, як ви можете... як можна...
Вона вклонилася і вже було зібралася бігти.
— Постой! — гукнув её Юя.
Химіко здивовано обернулася.
Юя розлилася в хитрому ухмилці, а в очах запалився живий інтерес.
— У призначений день ми з Цунаде сядемо разом на чолі столу і приберемо від вас чай!
Лише думка про те, як Джірая принесе йому церемоніальною чашею, сповнювала його серце чистим захопленням.
Він прожив у цьому світі майже сорок років, змінив стільки всього... Так чому б йому не випити чашку вина, піднесену на знак поваги!
Він це заслужив!
***
Коли Юя повернувся додому, він почув сміх на обличчі.
Він подумки розслабився. Добре, вона в гарному настрої. А раз так, то про той мільйон ре краще помахувати.
Юя з незворушним виглядом зайшов у будинок.
- Я твій сміх ще з вулиці почув. Чого ти так радієш?
Цунада обернулася, її обличчя сяяло від щастя.
- Ти уявляєш? Джирая... Він ... Адже він ... Він ніколи не торкався іншої жінки! Ха-ха-хо!
Юя завмер, а потім повільно підвів брову.
Здається, він почав розуміти чому Хіміко погодилася вийти за нього.
Дивно. — Юя зробив вигляд, що задумався, і потер підборіддя. - Цей малий написав дві частини "Райських кущ" так, як він може бути настільки недосвідченим у справах з жінками?
Сьогодні Цунада має чудовий настрій. Коли Джарія дізналася про таємницю, то навіть почала виявляти терпимість до його книжок. Раніше, принаймні на людях, вона носила « Іча-Іч". Що ж до описаних там романтичних схожь двох закоханих... Ну, Юя все одно доведеться пройти через усе це разом з нею.
— Не дивно, що Цунаде з любов’ю помітила кілька добрих слів на захист Джіраї. — У глави Сарутобі також є кілька дуже талановитих сценаристів. Вони ніколи не переживали того, про що пишуть, але це не перешкоджає їм створювати чудові історії. Якщо вони можуть, то й Джірая, звичайно, теж.
« Ну ти й порівняла, — гукнув Юя. - Він пише порнографію, а вони - явно щось інше. Фінал його історій - це завжди голі герої, що займаються ... Дещо. А їхні фінали, я впевнений, виглядають зовсім інакше."
Але ж...
Юя і справді не очікував, що Джирайя... Досі залишався жовторотиком.
Можете в це повірити? Великий письменник Джірая, який написав на цілий світ шинобі « Рейських кущів », виявився незайманим! Ще нероздрукованим!
Тоді відповідь на запитання, чому Хіміко погодилася, була до сміху проста.
Якщо Джірая незаймана, то він не вів розпусного життя.
А оскільки так, то Хіміко, очевидно, не бачила нічого поганого в його так званому «борі матеріалу». Вона, ймовірно, думала, що він просто дивиться на танцюючих жінок або п'є з ними.
Але насправді Джірая лапував їх де тільки міг, і в його арсеналі було все, крім останнього кроку.
М-да...
Може, варто натякнути про це Хіміко?
Юя, подумавши з часом, відвеселив собі щічку. « Куди ти йдеш? Не твоя справа!"
Вони з Цунаду ще трохи поспішали про Джірая. Зрештою атмосфера в кімнаті стала накочуватися, стаючи все більш інтимною. Цунаді була готова, Юя був готовий... І саме в той момент, коли вони збиралися побути у спальні...
Віддався дзвінок у двері.
Юя пішов відкривати. На порозі вже нікого не було. Він виглянув на вулицю і побачив лише згорбену фігуру, що віддалялася від нього із довгим волоссям. На спині її плаща фарбувався ієрогліф « Азарт ».
Юя застиг, а потім до нього дійшло. Ця фігура...
Він зрозумів, хто це був.
Опустивши очі, він побачив біля порога букет троянд. На кольорах лежала фотографія. На фотографії були попечатані молоді Джірая, Цунада і Орочимара...
— Милий, хто там? - Почувся голос Цунаде.
Юя, не зводячи очей з віддаляється силуету, нахилився і підняв букет. Знявши фотографію в кишеню, він недбало кинув:
- Не знаю. Просто залишили квіти. Ех, мабуть, це вдячність за мій багаторічний внесок у процвітання Конохі.
Він самовдоволено похитав головою, і Цунаде, дивлячись на нього, не стримав сміх.
— Тільки подивися на себе!
Юя лише посміхнувся. Він мав на увазі... Зовсім не те, про що вона подумала...
***
На весілля Джіраї та Хіміко прийшло небагато людей.
Сарутобі Хірузен, Х’юга Гізаші та інші великі клани просто прислали людей з подарунками. Звичайно, ніхто не з’явився — вони були близькі до Джірая. Якби не повага до Ю, то й дарування не існувало б.
Юя сидів на чолі столу, і йому було легко й приємно.
Джирая підносить йому чашу ... Що може бути прекрасним?
Єдине, що його справді здивувало - на весіллі з'явився Орочимару.
Але диво швидко змінилося іншою думкою...
« Оце шанс! — Пронеслась в голові у Юя. - І неважливо, чому ти прийшов! Спочатку схопити, а потім розберемося! Ти більше не покинеш це село!"
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt