Орочімару було кілька здивований, коли Джірая прихрамував і з'явився до нього. Здивування пройшло, як тільки він розповів про свої злості в Конохі.
Орочимару зітхнув і подивився на старого товариша.
Чому Цунада так розлютилась?
Джірая залпом висушив чашку з чаєм і скривився.
- Та звідки мені знати, що у цієї фурії на голові! До речі, не кажи їй, що я у тебе. А то неодмінно потягне назад. Не можу, ми з нею ровесники, так з якою статою вона засміялась, ніби може мені вказувати?
Спокійно вислухавши тираду, Орочимаро помітив:
- Можливо тому, що вона вважає себе винною у твоєму самотності.
- А моя самотність тут при чому? — Воскресну брякнув Джірая і відразу ж осокся. Він здивувався на Орочимару. - Невже Цунаде... Я вирішила, що оскільки мій двійник з іншого світу був у неї закоханий усе життя, але так і не зважився зізнатися, залишившись до сьомих волосин бобів, то й я такий же?
Орочимару іскоса глянув на нього.
— А хіба ні?
Джарія закотив очі.
— Уже років десять как немає, ясно? Я не з тих сплячих меланхолій.
Орочімару лише підняли брови.
- Але ти й досі один.
- Що я можу зробити? — зітхнув Джирейя. - Ти ж знаєш, я людина Вільний, на одному місці довго не сиджу. Яка жінка таке витерпить?
Орочимару проводив його косим, непроникним поглядом.
Джарія, не помітивши дивного виразу в очах друга, піднявся і почав озиратися лабораторії.
— А ти, чорт тебе дери, знатно влаштувався тут, в країні Травы. Без тебе турбот, сидиш собі цілими днями, займаєшся улюбленою справою. Не те що я... ех... — Він зітхнув з полегшенням, і на його обличчі сильно вплинуло справжнє сум’яття.
На губах Орочимару миготнула легка усмішка, але Джарейї, здавалося, його зовсім не чіпали.
У цей момент двері лабораторії відчинилися. Ми зайшли дві дівчини з підносом, на якому стояли два келихи із фруктовим чаєм.
Орочимару недбало взяв один. Інша дівчина піднесла Джірає.
- А у тебе, чорта, ще й дві помічниці... Ось це життя... — Джарійя продовжував сумувати, заспіваючи чай.
Орочимару одним ковтом осусив келих і кивнув.
— Я і сам вважаю, що моє теперішнє життя дуже комфортне. Тож... не обезсудь.
Джарія завмер. Раптом світ поплив перед очима. Він ужасно втупився на Орочимару.
— Ты... Ти підставив мене?
Орочимару, дивлячись на нього зверху вниз, посміхнувся.
- Якщо я поверну тебе, мій річний бюджет на дослідження подвоїться. Вибач, Джірає, але ти дійсно дорого коштуєш.
— Но... Це неможливо... — Прохрипел Джирая, хапаючись за край столу. - Ти ж вибрав келих навмання, ти навіть не переглянувся з ними...
— Верно, - посміхнувся Орочимару. — Тому отрута был в обох.
Джірая в шоці подивився на нього. Орочимару розводив руками.
— От тільки у мене давно випрацював імунітет. Так що на мене він не діє.
— Ах ты ублюдок! — вревил Джирайя. - А я-то тебе брат рахував! Продав мене за жмечку монет?
— Мій річний бюджет - один мільярд рей, — з гордістю випростався Орочимару. - Повернувши тебе, я отримаю два. Так що вибач, Джирая. Крім того, для тебе в цьому немає жодної шкоди.
Голова кружляла все сильніше. В останню мить, перш ніж провалитися в безпорадність, Джірая зачепився у комірник Орочимару і з ненавистю прошипів:
— Я... Я вимагаю... половину! Віддай мені половину, сволочь... Половину...
З цими словами він обм’як і впав на підлогу.
Орочимару скручив губи. « Що ще, половину йому». Два мільярди він витратить місяць за три, не більше.
Ц-ш...
Двері лабораторії знову відчинилися. Снаружи вшел... Інший Орочимару.
Орочимару подивився на своє відображення і посміхнувся.
- Це все завдяки тобі. Ти приніс мені купу безцінних матеріалів.
На його обличчі розцвіла зміїна ухмілля.
Водолаха був Орочимару з іншого світу. Він втік сюди, заздривши умовами для експериментів, які були у його двійника. А як плату за вхід підніс дані всіх своїх багаторічних досліджень. Саме завдяки їм нинішній Орочимар знайшов свій імунітет.
Посудіть самі. У світі Орочимара був утікаючим злочинцем, за яким постійно полювали. Раніше, куди не ходило - за ним женився Ямато, жалюгідний вигляд Першого Хокаґе. А тепер?
Тепер це був Саске! Саске шести Путів!
Та який, до біса, бій? Треба було тікати звідти, і якнайшвидше.
На щастя, через заварку з Учхою Мадарой Орочімару дізнався про існування іншого світу. І він негайно перемістився.
Опинившись тут, він пожер від заздрості.
Ідеально оснащена лабораторія, досконалі умови для досліджень... Та тутенний Орочимару вже здатний створювати повноцінних клонів?
Що за геній? Яке ж чудове середовище для наукової роботи!
І при всьому цьому місцевий Орочимару ще й був чимось незадоволений! Молекули, створені ним неподалік - це провал, тому що їхні шкіри залишились ділянками з лускою, спадщиною тваринного ДНК.
У той момент Орочимару, який пережив не одне переродження, ледь не всмоктував.
« Ти чуєш, що ти несеш? Це ти називаєш провалом? Та ти хоч знаєш, яке життя вів я?»
Я проводив свої експерименти таємно, у вічному страху, поки цей старий хрич Сарутобі Хірузен не накрив мене зі своїми людьми. Потім довелося втікати з села, вічно ховатися по різних кутах, самому добувати гроші та обладнання для лабораторій, які в будь - яку мить могли виявити і знищити.
Порівняти таке собаче життя з вашими умовами — це як те, що ви порівнюєте зі своїм палацом!
І це ще не все! Моє тіло знищили, довелося переселятися в чужі оболонки. Саске був найліпшим наміром, але він сам мене і прикінчив. Тоді я зробив це випадково, але тепер ясно: він реінкарнація сина Мудреца Шести Путей, який у мене взагалі був шанс на успіх?
І як цього мало, через мої колишні гріхи Саске мені ні краплі не довіряв. Якби я не втік у цей світ, він би точно мене прикінчив.
А ты? На тебе ніхто не дає, експерименти йдуть своїм чергою. Ти майже досяг досконалості навіть у клонуванні, якщо не вважати дрібних дефектів на шкірі, як лусочка.
Та я від заздрості з розуму схожу!
І тобі ще платять мільярд три на рік!
Більше й говорити не про що. Я віддав йому всі свої дані. Врешті-решт, ми з різних світів подвійні. « Взяй мене в долю» — сказав я.
Твоє обладнання... Воно занадто, надто гарно.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt