У очах Боруто його батьки завжди любили одні одних.
Крім того, його батько Узумакі Наруто — Сема Гокаґе, учень наймолодшого Джіраї.
Тому від самого народження він, без сумніву, був у центрі уваги.
Це стало для мене великим підбадьоренням, але воно додавало сил.
Ось тільки через вічну зайнятість батька по службі Наруто рідко бував удома, і Боруто часто на нього дувся.
Усі в Конохі ставилися до Наруто з глибокою повагою, заявляючи, що він привів їхнє село до небувалого процвітання.
Сам же Наруто на це лише мовчав і відповідав, що зробленого ним ще далеко не достатньо.
Одного разу Боруто не розумів, чому його батько вічно кудись поспішає, тому такий одержимий розвитком села.
Коли він виріс і потрапив до Академії, то зрозумів один простий факт: жодна село шинобі, навіть у інших великих країнах, не могла зрівнятися з їхнім квітучим Конохою.
Чому ж його батько так поспішає?
А тепер ... Здається, він почав розуміти.
Як можна поставити собі чітку мету, якщо не бачити всього на власні очі?
Боруто в руках мав маленьку картку. Лише одна крихітна пластикова картка, яку можна було б використовувати для цього житлового комплексу - це лише прикласти її до замків, щоб відкрити двері. Вставивши її в спеціальний паз біля входу, він постачав у квартиру електрику, а варто було витягнути - і світло всюди гас. Якщо якісь прилади, як-от холодильники чи кондиціонера, не хотілося їх вимикати, можна було налаштувати за допомогою дистанційного керування.
Діти все схоплюють на льоту, і Боруто швидко розібрався, як користуватися цими диковинками.
Він негайно скликав своїх друзів.
— Боруто, нам треба швидше повертатися! Мабуть, тато і мама вже хвилювалися! — З тривогою у голосі сказала старости.
Боруто лише поправив протектор на лобі і похитав головою:
— Нет-нет, староста! Хіба ти не відчуваєш, що саме провидіння привело нас сюди?
Сарада лише роздратувала себе.
Ну ось ...
Знову він вішає локшину на вуха!
Боруто, активно жестикулюючи, почав пояснювати Сумірі, що цей світ не є їхнім світом і що вони опинилися тут не просто так.
Знеохочена старости слухала його й запитала:
- Але ж ми були біля того розлому... І це ти наполягав, щоб ми пішли сюди...
Боруто замовк.
Зрозумівши, що його умовляння не діють, він змінив тактику і з серйозним видом подивився на старість:
— Чи ти готова пропустити таку можливість? Цей світ явно відрізняється від нашого...
Договорити він не встиг. Його обличчя раптом спотворено від подиву.
Сарада і староста з подивом простежили за його поглядом і побачили, як світловолосий молодий чоловік років двадцяти з м'якою посмішкою та рудеволоса жінка стукаються в кожні двері.
У дверях Сарада і старости розгубилися.
Хто ці двоє? І чому Боруто так на них дивиться?
У той час Наміказі Мінато і Взумакі Кушіна роздавали мешканцям листівки, де містилися правила та запобіжні заходи для тих, хто прибув з іншого світу.
Коли їхні погляди зустрілися з поглядом Боруто, який застиг у коридорі, обидва загинули.
Якесь незрозуміле, майже містичне відчуття з'явилося між ними, і висіло в повітрі, поки ...
- ...Бабуля? — выпалил Боруто.
Кушина на мить застигла, а потім по її жилам хлинула чистий, незатемутний гнів. Вона кинулася до Боруто і, з двох сторін вчепившись йому у голову кулаками пальців, почала люто терти.
- Яка ще бабуня? — вернулася вона. — Мені цього року вісімнадцять, а в наступному буде сімнадцять! Я завжди молода і прекрасна, паршивець!
Сарада і старосту з жахом відбилися.
— Кушина, припини! - Мінато поспішив відтягнути її. - Він же ще дитина!
Важко дихаючи, Кушіна зрештою запанувала над собою. Вона піддалась гніву і подарувала Боруто усміхаючись, що стало ще світлішим.
Проказник. Вот, держи. Це правила, які ви повинні дотримуватися в нашому селі. Прочитай уважно, зрозумів?
Боруто, ледве не плачучи, закинув. В його очах вона тепер була не інакше як монстром з величезною зубастою пащею.
Коли Кушіна знову стала серйозною, йому звунула листівку і разом з Мінато попрямувала до наступних дверей.
— Тільки чесно, — прошила вона своєму чоловікові. Чи ти теж вважаєш себе старою людиною?
- Ну що ти! Не бери близько до серця слова хлопчаки, він же не зі злом.
- Хмф!
Від цього грізного пирхання Боруто підкололися ноги, і він ледве не впав на підлогу.
Сарада і Старість лише співчутливо похитували головами.
***
Дванадцять шінобі з Конохи роздивлялися отримані інструкції.
Наруто раптом мовчки піднявся і вийшов з кімнати.
— Наруто-кун? — З тривогою подивилася йому слідом Хіната.
Нара Шікамару і Акімічі Чоджі переглянулися, але нічого не сказали.
- Ви щось знаєте? — Прищурившись, запитала Яманака Іно.
- Ч-що? Н-ні! Ми нічого не знаємо! — Перелякано замахав руками Чоджі.
Шикамару тільки приклав долоню.
« Він пішов до місцевої бібліотеки, — зітхнув і сказав Іно.
— У бібліотеку? — Она нажадала.
Шикамару кивнув.
— М-да. Кажуть, там можна знайти відповідь на будь-яке питання. А якщо і не сам відповідь, то хоча б на те, з чого почати.
Іно недовірливо подивилася на нього.
- І навіщо Наруто туди?
Шикамару посміхнувся.
— А ти забула, яка в нього мета?
Тут до Іно дійшло.
- А, так він пішов туди вчитися, як бути Хокаґе?
- Так, щось таке.
— Але чи це місце дійсно існує? — З сумнівом простягла Іно. - Ти мене не обманюєш?
Шикамару потиснув плечима:
- Принаймні так нам сказали.
Іно тільки розвіяла руками.
Сакура, яка стояла неподалік і почула їхню розмову, зітхнула та повернулася до Саї:
- Сай, допоможи мені. Доглянь за всіма, поки мене не буде.
Сай розгубився:
- Ти теж в бібліотеку?
— Ні, — похитала головою Сакура. — Я збираюся в госпіталь цього села.
Стільки часу пройшло... Цікаво, наскільки далеко крокнула медицина в цьому світі... — подумала вона.
Сай залишився стояти в повній самоті, обшарашенно дивлячись їй слідом.
Ні, серйозно... Та що ж мені так не щастить? Я ж теж хотів поблизити по селі...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt