Публиковаться
НовинкиПопулярноеБесплатноКниги в процессеЗавершённыеПереводыИллюстрацииФэндомыНовости
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБиблиотекаВойти
Літерна

Книги и переводы для чтения по главам. Публикация произведений для авторов и переводчиков.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаО платформеЦены и тарифыОплатаВозвратыКонтакты
ДокументыПользовательское соглашениеПубличная офертаПолитика конфиденциальностиПравила публикации18+Написать в поддержку
19Зарегистрированных пользователей
Социальные сети
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокация от DB-IP
Наручу: я з'їв золотий фрукт!

Розділ 284. Майбутнє належить до живих

Прочитано 0% главы

Майбутнє належить до живих. До того часу я буду мертвий, так яке право я маю мати, щоб вказувати світові, як йому жити?

Юя спокійно дивився на Учіху Мадару.

— Ти остаточно збожеволів. Якщо вже помер, залишайся у світі мертвих. І що з того, що ти провернув стільки інтриг для воскресіння? Твоє так зване Безскінченне Цукуемі - в моїх очах не більш ніж посміховисько.

Гнів, який стікав у груди Мідари, спалахнув незнищенним полум’ям.

— Посмішище? Що ти можеш знати, не переживши війни? Не пройшовши через ті жахливі...

« Саме війна зробила мене вигнанцем, — знівечив Юя. Саме через неї я опинився у Конохі, де мене підвозив мій наставник, перший Хокаґе Гашірама.

Слова застрягли в горі Мадри. Він справді забув. Юя прибув до Коноху через кілька років після її заснування. У ті часи... Світ був далеко неспокійним місцем...

Мовчання Мадари стало найкращим підтвердженням правоти Юлія.

Піднявши голову, Юя продовжив, дивлячись йому прямо в очі:

що я випробував її на собі. Я знаю, що реальність потрібно змінювати власними зусиллями. А ты... ти повірив росіянам Чорного Зецу, повір у те так зване Безкінченне Цукуемі. Невже ти дійсно не розумієш, що воно з себе представляє? Білі Зецу, яких використовували як пушене м’ясо в цій війні, — хіба ж вони не його головні жертви? У своєму ілюстраному світі вони проживають фальшиве життя, а в дійсності їх тіло поступово перетворюється на безликих клонів. Ось заради чого ти готовий знищити цілий світ?

Вираз обличчя Мадари змінився з похмурого на відверто брудне.

Він, звичайно ж, знав.

Після активації Нескінченного Цукуемі Божественне Дерево проростає крізь землю, опустивши корені весь світ. Подібно до плодів, люди повиснуть на гілках і дерево поступово зверне їх у Білих Зецу. Іншими словами, ті сотні тисяч, якщо не мільйони білих фігур, що ховалися під землею, колись були живими людьми.

- Признай, Учиха Мадара, ти одержимий. І ще одне. Віддай мені Чорного Зецу. У мене з ним свої рахунки.

Мадара стиснув зуби. Через мить він зірвав з себе покрив Мудреця шести Путів.

- Я не визнаю поразки! Ти лише учень Хаширам! Невже я, програвши йому, переможу ще й тобі?

До Мадарі натрапляє шалений потік чакри. Усі присутні були вражені жахом. Серце Юя ухнуло вниз. Невже цей божевільний вирішив підірвати себе? Чорт, з нього станеся!

Але згодом фігура Мадри зникла.

І з'явилася знову між Наруто і Саска...

Їхні долоні, позначені печатками сонця і місяця, вже торкалися його тіла...

Мадара відчув, як чакра всередині нього застигла. Він раптом подивився на двох хлопців по обидві сторони від себе...

А потім зустрівся поглядом з Саске і все зрозумів...

Так ось який хід залишив Мудрець Шести Путів ...

Що ж...

Уж краще програти Мудрецу шесть Путей...

...Чим учениці цього прохвоста Хашірами...

У повітрі з'явився примарний силует Мудреця...

Він звів долоні, затиснута Мадару між ними, і з силою плескнув ...

Мадара повільно закрив очі.

А з його рукава з спотвореним від жаху обличчям визирав чорний Зецу ...

Він намагався вирватися, але друк Шести Путей був створений Наруто і Саске, намертво заперла його всередині...

Строго кажучи... Це була випадковість.

Техніка Саске, Аменадотзікара, поміняла місцями з маленьким каменем між ним і Наруто. А Чорний Зецу...

Він просто пішов удачу ...

І хоча доля його здавалася незавидною, згадуючи все, що він наробив ...

Такий сумбурний і до абсурдності безглуздий фінал ... Мабуть, був найкориснішим завершенням його повної негідності...

***

Тиждень потому. Коноха з іншого світу.

Юя і Цунада, взявшись за руки, прогулювалися вулицями. Селевю, майже стерту з лиця землі після нападу Пейн, вже практично відновили.

З усмішкою сказала Цунаде, що рука Юя міцніша. — Сподіваюся, що візити в цей світ проходитимуть спокійніше?

Юя подивився на неї і м'якіше посміхнувся.

- Я більше не приходитиму сюди.

Цунада завмерла, невпевнено подивившись на нього:

- Чому?

— Цього разу ми позбулися основної загрози в обличчі Мадари. Тепер наші світи можуть почати повноцінне повідомлення, з хитрою умилкою відповів Юя, прикидаючи йому, як би переманити людей цього світу в свій.

Помітивши вираз його обличчя, Цунада висіла з сміху і потягнула далі вулицями Конохі.

Цього разу вона прийшла одна, залишивши будинки цих двох спиногризів, Юкі і Юру.

Вона збиралася як слід насолодитися часом, проведений тільки вдвох.

У новому будинку Резденції Хокаґе:

— Хлоп!

П’ята Хокаґе розірвала на стіл документи.

- Це що ще за витівки з боку резиденції Дайме? Ми щойно пережили війну, а вони вимагають віддати їм наші чакро-почки за які ми заплатили цілий стан? Та ще й хочуть забрати їх, не заплативши ні ре? З якого дива?

Порадники, Утатане Кохару і Мітокадо Гомура, втупилися у хмари.

Двоє старих людей все ще перетравлювали той факт, що Цунаде з іншого світу вже одружена. О, і у неї двоє дітей... Вони й досі не могли повірити в це, хоч би що там було.

Випустивши пару, Хокаґе виставили радників за двері.

Потім вона важко опустилася у своє крісло і зітхнула. У пам’яті не раз спалахнула зустріч з іншою Цунадою.

« Вона молода...»

Насправді, її друк був нічим не відрізняється від тієї, що була в неї. Теоретично, вона теж могла б виглядати так само молодо...

Але варто було їй згадати всі проблеми, пов'язані з її нинішнім становищем...

Хокаге знову зітхнула.

Чому їй ніхто не допомагає?..

Хм? Стривайте...

Хокаґе раптом декого згадала...

- Гей, хто-небудь! Розшукати Джіраю! Нехай негайно тягає свою дупу назад в село! Що це за справи, коли Шестий Хокаґе цілими днями десь шляється?

***

Долина завершення.

— Ти ж розумієш, — сказав Саска, дивлячись на Наруто, - що якщо ми зараз зійдемося в бою, то вже не зможемо зупинитися.

— Все одно я хочу повернути тебе додому, — серйозно відповів Наруто.

Саске посміхнувся і похитав головою.

- Ти не зможеш мені перешкодити. Те, що в нього було на чолі з Даремою, запечатало Учіха Мадара і розсіялося десятиріччями. Їхня сила не повинна бути в руках інших сіл.

Наруто завмер, в замішанні дивлячись на Саске.

- Про що ти? Помішати тобі? Я просто... Я хочу повернути тебе в село. От і все...

Почувши слова Наруто, Саске на мить розгубився...

Просто... Повернути його в село... і все?

Він подивився на друга, потім криво посміхнувся і миттєво перейшов у форму Мудреця Шести Путей.

- Хочеш повернути мене... Розгляньмо, чи ти достатньо сильний.

***

— З-з-с...

— А-а!

Раптом в одному з переулків відбудовуваної Конохі спалахнула просторий вихор...

З червоточини на землю вивалилося кілька маленьких фігурок...

— Боруто! Про що ти тільки думав? Ти знову вплутався у халепу! Нас точно виключать!

— Сарада, перестань лаятись. Встань, ти ж на старості впала!

— А-а! Прости, прости! Я не навмисне!

— Все... Все в порядку...

- І де це ми?

— Боруто! Не намагайся змінити тему!

—...

https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt

Предыдущая главаСледующая глава