Наслідки цієї лекції Кемігане Юя виявилися далеко не такими, як раніше.
Можна сказати, що саме тоді були закладені основи розуміння ролі економіки та торгівлі в відносинах між країнами і навіть у далекому майбутньому це знання залишалося непорушним.
Незліченні історики майбутньої ери, вивчаючи спосіб життя Юя, просто жахались від обсягу знань, що зберігалися в його голові.
Однак з часом це викликало ще одну нерозгадану загадку.
Юя був учнем Сенджу Гашірами, але оскільки він помер рано, більшість часу Юю навчався у Сенді Тобірама.
Також відомо, що Сенджу Тобірама був людиною з розумом глибокими як океан і невиправним майстром інтриг. Під час тієї війни між Конохою і країною Молнія, що ледь не вибухнула весь світ шінобі, його тилове забезпечення завдяки зусиллям майбутнього третього, жодного разу не дало збоїв. А наступні економічні маневри, Тобірамі, ясно показали, що він був далеко не профан.
І ось тут, і виникає питання.
Коноха за правління Сенджу Тобірами...
Чому вона, власне, не спеціально і змінилася?
Погляньте на третього: за двадцять років влади він перетворив все село до невпізнання.
А тепер подивіться на вас, друга: ви правили майже стільки ж, чому село практично зникло?
Зрештою, історики дійшли висновку: Сенджу Тобірама справді розумів економічну теорію, але був людиною з чорним серцем і брудними руками. Він знав тільки, як використовувати низькопробні економічні трюки для тиску на інші села.
А третя - зовсім інша справа. Він, вивчивши основи економіки Тбірама, додав до них власне бачення. Він використовував ці знання, щоб посилити Коноху, а потім, зробивши її центром, поширювати цей добробут на весь світ шінобі, змінивши його до основи.
Третій Хокаґе... Я зараз розглянуся від умилення. Як же йому вдалося не перетворитися на такого самого циніка під початком цього прогнячого до мозку кісток Другого? Справді, благословення небес.
Те, що всі у світі шінобі могли жити в достатку і не турбуватися про щоденний хліб — це цілковита заслуга несамолюбного духу третього Хокаґе за наше вічне визнання.
Що тут скажеш, вся ця ситуація віддає якійсь чорною іронією.
У будь-якому випадку, Хаширам дуже пощастило померти так рано. Прожили він хоча б на кілька років довше, його би поносили так само, як і Тобі. Адже це факт, що коли він прийшов до влади, село було в крайній бідності, а він придумав геніальний план - розпродажу Хвостатних Звірей.
Кажуть, що не було б попиту — і страждань. Звичайно, така комерційна торгівля не викликала захоплення.
Але це було раніше. Тепер же...
Курама, що жив у животі Кушіни, став набагато спокійніше.
***
Перша лекція Юя заклала прекрасну основу для Університету Конохі.
Тому що...
Більшість слухачів не розуміли, що сказати.
Тобто, люди тієї епохи не могли цього зрозуміти.
Навіть ті, хто повернувся додому, негайно купив запис лекції на телебаченні і розбирав її слово в слово, змогли зловити лише поверховий сенс. Намагаючись змінити своє село, було просто смішно на основі цих шматків знань.
Але те, що матеріал був надзвичайно цінним, не було причиною для сумнівів.
Шкода, що Юя прочитав лише одну лекцію, інакше вони б не роздумували записатися на всі його курси.
Хоч би як там було, Конохі — університет у селі.
Юя приділяв стільки уваги тому, що не могла запропонувати ліпшої реклами. Тепер можна було не боятися, що в університет не набереться студентів.
Правда, за такий результат довелося заплатити: Юя замість запланованих двох годин віщував усі чотири, осушивши сім чи вісім склянок води.
Того ж вечора Наґато, повернувшись у гуртожиток для студентів з країни Водоворотів, включив телевізор і замовив запис лекції Юя.
Він сидів з блокнотом на колінах, час від часу роблячи помітки.
Багато речей Юя пояснював лише в загальних рисах.
Несподівано Наґато помітив щось дивне.
Якщо відкинути все інше, то опис класового поділу та суперечностей між класом...
Чомусь воно здавалося до болю знайомим.
Він згадав... Здається, щось подібне було в « Страктаті про протиріччя »!
Нагато надовго замовк, продовжуючи дивитися. Зробивши кілька поміток, він наступного ранку пішов до Бібліотеки Конохі.
І, як і очікувалось, знайшов у « Страктаті про протиріччя» потрібні йому рядки.
Нагато глибоко зітхнув. Здається, він натрапив на дивовижне відкриття.
У бібліотеці було багато книжок, які не містили жодного автора. Раніше Наґато не приділяв цьому значення, але тепер все стало на свої місця: швидше за все ці книги написав Юя.
Якби ця новина набула широкого розголосу, мешканці Конохі кинулися б вивчати праці Юя. І не тільки для знань, але й з простого фанатизму — адже Юя був головною зіркою Конохи.
Він зітхнув і, відклавши книжку, зібрався йти. Але його дорога перешкоджала чорноволосій дівчині та книзі в руках.
— Эм... Привіт. Я Фуко Шизука. Можна... З вами познайомитися?
Нагато:
- ...?
Що тут відбувається?
***
У перший рік Конохі відкрився лише п’ять курсів: вища математика, інженерне діло, архітектура, фізика і найвища хімія.
Передавати запросили в основному дослідників з великим стажем із Науково-дослідного інституту Конохі. Юя не дозволив би, щоб дислексики сумнівалися у їхньому рівні.
Наприклад, викладачі Юї зрозуміли, якою повинна бути навчальна модель і без нарікань прийняли пропозицію. Насправді, чим вищий рівень дослідників, тим кориснішим для нього є викладачська діяльність - це дозволяє систематизувати і зміцнити свої знання.
Якщо вже на те пішло, це була справжня синьокура. Коли студенти закінчать навчання і досягнуть успіху, соціальний статус цих викладачів злетить до неба.
І не було жодних сумнівів, що в університет попадуть лише генії, деякі з тисяч.
Тому що наступного дня Юя оголосив про нову міру.
Цього року університет Конохі прийме лише чотириста людей, і в майбутньому це число буде коректуватися залежно від кількості населення села.
Чотириста людей з чотирьох мільйонів.
Яким чином буде проходити відбір?
Звичайно, через іспит.
Цього разу це були не шкільні забави.
Це був іспит дійсно жахливої складності, яка могла втягнути у розпач будь-кого.
***
Наступного дня Юя, щось наспівуючи собі під ніс, зайшов у будинок.
Але Цунаде не побачив. Юя потер підборіддя. Цунаді немає вдома?
Це...
Можливо... Чому б тобі не піти на побачення?
На щастя, він все ж вирішив залишитися.
Це захистило його від знатної трипки, яка чекала б його півгодини потому.
Цунада повернулася додому, тримаючи в руках кілька скрижачих листів. Коли Юя побачив, що на дивані розвалився, то заплював фрукти і дивився телевізор, вона відразу похитнулася.
Вона підійшла і з гучним бавовною кинула аркуші на стіл.
Юя, проковтнувши виноградину, не знімався на неї. Що це з нею сьогодні?
Він взяв аркуші. Математика: 26, фізика: 17, хімія: 19...
- О, так ти сьогодні ходила на іспит? Непогано, цілих 26 балів з математики!
Обличчя Цунади було спотворене гнівом.
- Ти знущаєшся наді мною? Усі знають, що прохідний бала — 60!
Юя з усмішкою махав рукою:
— Це зовсім інша справа. Якби хтось здав його на найвищий бал, це означало б лише одне: він написав. Задачі там настільки складні, що я і сам не впевнений, чи зміг би вирішити хоча б половину.
Цунада відразу трохи відтаяла і з цікавістю подивилася на Юя:
— Тоді як ти взагалі склав ці завдання?
Юя розвів руками:
- Комп'ютер дозволяє пропустити більшість обчислень і відразу отримати відповідь. Але це не головне. Для найскладніших завдань я отримав допомогу з боку.
Він з усмішкою додав:
- У мене немає таких глибоких знань в фізиці та хімії.
Цеунаде зацікавилась:
— Допомога з боку? І хто ж це?
— Орочимару, — спокійно відповів Юя.
Цунаде замовкла.
Повисла пауза. Нарешті, вона подивилася на Юя і запитала:
я давно хотіла сказати... Навіть якщо Орочимара винуватий, його вигнали з села багато років тому. Напевно, цього вже достатньо.
Юя подивився на Цунаду з незрозумілим виразом:
- Ти хочеш, щоб Орочимару повернувся?
— А що, не можна? — З ноткою напруження у голосі запитала вона.
Юя не втримався і розсміявся, притягнувши її до себе та заключивши у обійми.
Цунади миттєво почервоніли.
— Ты... Що ти робиш?
- Ми з тобою сто років одружені, а ти все соромишся?
— Справа не в цьому, просто... Я не звикла до такого...
Юя голосно розсміявся, а потім дістав телефон і набрав номер Орочимару.
Після кількох гусків у трубці пролунав втомлений голос:
— Алло... Я вже надіслав тобі завдання. Що тобі ще потрібно?
— Ха-ха, на цей раз це не я, - посміхнувся Юя. — Це Цунаде хоче з тобою поговорити.
Цими словами він простягнув телефон Цунаде.
Вона пурхнула, взяла трубку і, обмінявшись з Орочимару парою ввічливих фраз, відразу перейшла до справи:
— Орочимару, ти не думав повернутися в Коноху?
На тому кінці проводу надовго запанувала тиша. Нарешті, він все ж відмовився:
- Ні, дякую. Мені і тут, у лабораторії, дуже комфортно.
— Тобі не треба турбуватися про Юю, — заквапилася Цунада. — Я з ним говорила, якщо ти захочеш, то можеш повернутися! Так і якщо чесно, то твоє давня справа... Насправді, не так вже і великий злочин...
Вона кинула гнівний погляд на усміхненого Юя, з силою наступила йому на ногу і притиснилася телефон до вуха у спальні.
Юя виглядав абсолютно розслабленим. Ця дівчина ніколи б не стала на нього повною силою.
Насправді, він був радий цим змінам в Цунаді. Якщо б мова йшла про те, яким був Цунад у канонічній історії або, якщо точніше, про цю Цюнуду з паралельного світу, то вона не наважилася б попросити в нього такого.
Але зараз вона звернулася до нього з цією, на перший погляд, не зовсім розумною просьбою. Хоча для Юя це і було дещо недоречно, але це доводило, що Цунада все ще зберегла в собі здатність до сильних відчуттів. Вона не була схожа на свою версію з іншого світу, яку тягар поста Хокаґе змусив поховати всі емоції глибоко всередині.
Порівнюючи їх, він розумів, що йому більше подобається ця жива, палка і повна почуттів Цунада.
Не кажучи вже про те...
Її форми останнім часом... Здається, знову стали більше?
Це нелогічно, її тіло давно мало перестати розвиватися. Невже...
Друк Інь здатна запустити другу хвилю дозрівання?
Хм... Хоча я не обділений, але не віддамся, якщо мій "брат" стане ще більшим.
Треба буде потім запитати.
Через 10 хвилин Цунаде вийшла зі спальні з дивним виразом на обличчі. По одному її виду Юя зрозумів, що запрошення було відкинуте.
— Не дивуйся. Він би зараз точно не захотів повертатися.
- Чому? — З сумом запитала Цунаде. — Ми з Джирейєю обидва тут, в Конохе. Якби він повернувся, ми могли б разом сходити в якініку, як раніше.
Юя хитро посміхнувся і сказав:
- Бо якби він повернувся, я б його більше нікуди не відпустив.
Цунада відразу обурилась і почала бити його кулачками по руці:
- Ти все ще сердишся через те випадку? Строго кажучи, Орочимару тоді навіть не використовував живих людей для досліджень...
Взагалі-то, використовував, але єдиним піддослідним був він сам. Отже, по суті, це було самоскалічення, а воно не є злочином. Максимум — це ознака душевного розладу.
Юя махнув рукою:
— Справа не в цьому. Я маю на увазі, що, повернися він, я б його більше нікуди не відпустив. Він би відразу ж сів у Науково-дослідний інститут і відкрив би купу нових проектів.
Цунаде:
—...
Юя додав:
- Думаю, він тому і не повертається.
Цунаде вибухнула гнівом і заволала:
- Ось у чому справа! А я думаю, чому він якось дивно себе вів!
Юя, сміючись, почав ухилитися від її ударів, попрощаючись пощади.
У результаті вони і самі не помітили, як їхня смішна боротьба перемістилася на ліжко.
***
У цей день 45-го року від заснування Конохі Цунаде, сповнена сил, вирушила на роботу. Юя ж, позіхаючи, зайшов у кабінет Хокаґе.
- Погано спав? — Нара Шікая, який вже був на місці, кинув на нього мимолітний погляд.
Юя з цікавістю подивився на нього:
— Дивно. Ти ж зазвичай не з'являєтьсяш тут раніше визначеного часу.
Обличчя Шикаї потемніло.
— Це буває лише час від часу, зрозумів? Із-р-е-д-к-а!
Потім він втомився зітхнув:
— Мене вигнали з дому.
Очі Юя загорілися.
- А ну-ка, з цього місця ліпше.
Шия скривилась. Знову цей любитель чужих драм.
Зітхнувши, він почав свою розповідь.
Історія була немислимою. Син Шікаї, Нара Шикаку, цього року виповнилося дев’ятнадцять. Зазвичай в такому віці якщо ще й немає дітей, то як мінімум їсти заручення.
Але Шікаку успадкував від батька знамениту лінь.
Простіше кажучи, його життя було: „Подружка? Не потрібна. Дружина? Тим більше. Я просто хочу варити дурня до кінця днів."
Це довела дружину і мати Шікаї до білого кашлення. І він сам, чесно кажучи, був не в захваті. Йому також хотілося онуків!
Через політику Юя, спрямовану проти кланів шінобі, у них було два шляхи, щоб зберегти своє благополуччя: або розпустити клан, чи мати в сім'ї тільки одну дитину для виживання з покоління до народження.
Звичайно, це був ідеальний сценарій, і Шика не міг бути впевнений, що клан Нара збереже своє майбутнє. Але поки він був головою, то дотримувався правила « однієї дитини».
Інакше кажучи, Юя відповідав повною бездіяльністю. Що ж, яблуко від яблуні...
Дружина і мати більше місяця пили Шікаку, а вчора, коли Шинка замовкнув за сина пару слів, результат...
Судячи з того, що він сьогодні прийшов так рано, його просто-напросто виставили за двері.
Юя з великим задоволенням слухав цю історію і вже збирався попросити Шікаю розповісти все в деталях, як у двері кабінету постукали.
— Уходи.
Водолашна була з роду Учиха. Юя здивовано подивився на нього:
- Щось сталося?
Чоловік з усмішкою вклонився і сказав, що сьогодні голова клана Учіха та його дружина відвідали лікарню, де пані Цунаде підтвердила: дружина голови вагітності, термін — понад два місяці.
Юя на мить застиг, а потім його наче вдарило струмом.
Глава Клана Учиха... Так це ж Фугаку...
Його дружина вагітна?
О, так це означає...
Той, хто один коштує семи ...
Скоро з'явиться на світ...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt