Вже багато років старійшини Клана Учиха не знали, що робити. Безперечно, їхній рівень життя виріс. Але, як відомо, сите життя псується, а старійшини Учиха були не з тих, хто довгий час міг протистояти спокусі.
Їжа, яка була на продаж від Півдня, забезпечили їм безнадійне існування. І нехай їхній кругозір не дозволив їм зануритися в пучіку гедонізму, життя їх стало передбачуваним і спокійним. А тому, як не дивно, і довше. Зрештою, коли в гаманці панує спокій і золото, то важко бути нещасним.
Не кожен може сказати: « Деньги - це тлен», особливо коли вони самі течуть до рук. Такі промови просто викликають огиду у тих, хто працює в поті чола, щоб тільки не померти з голоду. Проте коли йдеться про особисту вигоду, лицемірство швидко поступається прагматизмові.
Старійшини Учиха мали подібні змішані почуття до Юя. У глибині душі вони добре розуміли, що саме він дав їм таке змістовне життя. Але визнати це означало б підштовхувати його до думки, а на таку гордість старійшини не могли піти.
Однак на початку Юя не потребувала їхнього визнання.
Можливо, ви пам’ятаєте на світанку свого правління Юя запропонував побудувати лікарню на землях Клана Учіха. Пропозиція була відкинута тодішнім главою клана, оскільки проект включав морг. Після цього Юя почав натискати на Учиха.
Але насправді послідовність подій була протилежною.
Саме тому що Юя з самого початку мав намір послабити клан Учиха, він висунув неприйнятну пропозицію.
Чому? Розділяй і влаштовуйте. Його мета — роздратувати та підкорити великі клани.
І його політика стосувалася не тільки Учиха. Клани Сарутобі, Шімура та Х’юґа — усі вони до певної міри відчули на собі його хірургічний удар. Це питання було тільки в силі натиску. І можна не сумніватися, що він різав по клану Учиха без найменшого жалю.
Але ось у чому заковика.
Родові землі Учиха... Донині дві третини становили від своєї початкової площі!
Величезні території пустіли, і це було занозою в серці не тільки Учіхи Фугаку, але й у самого Юя.
Часи змінилися. На початку свого шляху Юя потрібно було « убити курку, щоб налякати мавп" і Учіха ідеально підійшли на роль цієї самої курки. Зрозумівши, що ще один опір призведе до катастрофи, клан здав позицію і замкнувся у стінах свого кварталу.
Тоді Юя змінив тактику, почав розколювати клан зсередини. Ви вже бачили плоди його праці: спочатку він відділив простолюдинів від шінобі, а потім вбив клин між головною і побічними гілками клана.
На сьогодні в пологовому кварталі Учиха залишилося трохи більше 200 шинобі. Загальна кількість населення майже становила 600 чоловік, і більшість з них — діти за останні роки.
Зате по всьому Внутрішньому місту Конохі розселилося більше тисячі семисот Учиха.
Можна не сумніватися, що тепер учига Мадара і коли він бачить, як його клана перевалила за дві тисячі доларів, то навіть не зміг би заявити, ніби клан Учіха вповає жалюгідне існування. Адже, коли люди голодують, їм не до народження дітей.
Розкол між Учиха в кварталі і за його межами став здійсненим фактом.
Однак це не означало, що всі ті нащадки були єдиними.
Пам'ятаєте батьків Обіто? Вони були готові до каліцтва, аби лише їхній син зміг покинути клановий квартал. Але тяжко поранених подружжів врятувала особисто Цунаде. Травми, які повинні були зробити їх каліками, зажили за місяць, через три зняли бинти, а через півроку вони були як нові.
Подружня пара могла лише горювати. Іноді видатні таланти пані Цунаде були зовсім ні до місця.
Вони, як і очікувалось, не опустилися до місця призначення. Тепер батьки Обіто несли свою лямку в Поліції Конохи, проклинаючи долю простого трудяги. Однак, використовуючи довге лікування як привід, вони подали прохання про те, щоб Обіто та його бабуся покинули Учиха.
Клан не мав жодних підстав відмовляти. Менше ротів — більше позосталих. Ніхто не заперечує такої вигідної справи.
Врешті - решт обіто та його бабуся покинули пологовий край.
Цей випадок показує, що багато з тих, хто залишився в Учиха, вже розуміли суть проблеми.
А проблема була проста.
У Клана Учиха... не було майбутнього.
У всякому разі, Юя міг запропонувати те майбутнє: підвищення від джону до елітного Джоніна, а потім — військову кар’єру або переведення на керівну посаду в адміністративній установі Конохи. Навіть пост голови якогось міського району давав реальні повноваження і право приймати рішення.
Це була справжня, відчутна влада!
А що могла запропонувати поліція Конохі?
Щоденні принизливі пом’якшення і робота на знос. І найголовніше...
Навіть якщо ти станеш начальником цієї самої поліції ...
Що далі? Які перспективи?
Юя ніколи не вірив у особисту відданість. Він вірив тільки у вигоду, яка змушує людей працювати на нього.
Це довгий вступ, окрім короткого огляду його дій щодо Учиха, приводить нас до головної події.
Один зі старійшин клану Учиха помер.
Помер у своєму ліжку, коли йому було понад 60 років. Не слід вважати цей термін коротким. Цей старий ще в роки заснування села бився пліч-о-пліч з Мадарою проти Сенджу. Він не раз був поранений, і його тіло було спещено старими травмами. Дожити до таких років у його стані — це вже велика вдача.
І коли цей старійшина випустив дух, Юя зрозумів: годину, яку він так довго чекав... Зараз!
До цих пір Юя був зосереджений на розколі клана. Але тут була проблема. Якщо ти спершу розділиш людей, а потім ще й намагаєшся відібрати їх землю, як на тебе подивлять інші?
Юя потрібен був привід. Вірше, ціла черга приводів.
І смерть старійшини стала ідеальним приводом.
Того ж дня Юя особисто з’явився на поминки, щоб висловити співчуття. Після церемонії Учіха Фугаку запросив його у свої покої для розмови.
Ніхто не знає, про що говорили Юя і Фугаку.
Відомо лише, що наступного дня голова Клана Учиха публічно заявив: поки інші клани жменяться і не хочуть жертвувати свої землі на створення університету, він, Вчитега, чий клан завжди був опорою Конохи та стояв біля її витоків порівняно з Сенджу, не може залишатися осторонь! Цей університет збудують Учиха! І ніхто їм не завадить!
Юя, однак, відразу ж публічно відхилив пропозицію, заявивши, що проект занадто великий і важливий, щоб довіряти його одному клану Учіха.
Того ж дня Фугаку знову з'явився в резиденції Хокаґе.
І знову відмовився.
У наступні дні новина про це розлетілася по всьому селі.
Багато хто дивувався, що це ще за університет? Чому ж Учиха так рветься його будувати, а пан Хокаґе їм не дозволяє?
Деякі жителі відразу ж винесли свій вердикт: « Неважливо, що це, але оскільки пан Хокаґе проти цього, то є причина. А глава Учиха напевно чорні мрії, до ворожіння не ходи".
Такі промови, як і більшість колишніх членів клану Сенджу, стали звичайними громадянами. Але, треба сказати, чутки вони розпускали майстерно.
Тиждень потому Учиха Фугаку зробив новий хід. Він заявив, що готовий віддати половину родючих земель Учиха, але вимагає права на будівництво університету. В обмін на лан Учиха просить лише скромний титул парного ректора, без реальних повноважень. Це ж не занадто?
Юя, після довгих і уявних роздумів, зрештою погодився.
Мешканці Конохі знову почали обговорювати новини.
— Ти ж казав, що учителі нечисті думки, — дивувався ти. Чому пан Хокаґе погодився?
— Так ясно, - відповідав колишній Сенджу, а тепер безіменний городянин, — Учиха підкупили його, обмінювали землю на якусь вигоду! Подло! Як же це стало справжнім підбадьоренням!
- А-а, ось воно що... - Розумніше кивали інші.
Усі разом приймалися лаяти розділ Клана Учиха. Що вдіяти, репутація Поліції Конохі була незавидною, а через малочисленність складу працювали вони з рук геть погано. У Конохі, яка вже налічує понад чотири мільйони мешканців, було лише 400 поліцейських... Один співробітник на десять тисяч чоловік! Навіть ідіоту зрозуміло, що при такому співвідношенні про ефективність і мову бути не могло.
Але, на відміну від простолюдинів, розділи інших кланів, спостерігаючи за цим шоу, зрозуміли: справа не так.
Жоден з них і на секунду не повірив, що між главою Учиха та Юя не було таємної угоди. Тиждень тягнулося з рішенням? Та ці двоє паршивців напевно про все домовилися ще в перший же день!
Але ж...
Ось так просто віддати половину пологових земель... Зовнішній глава Учиха, звичайно, той ще гравець. Ризиковий...
Хм...
І все ж, що це за університет? Кажуть, для навчання студентів. Невже випускникам Академії шінобі доведеться вчитися заново? Глави кланів перебували в незнанні.
Але була ще одна група облич, яка стежила за цими подіями з особливою увагою.
***
- Цей університет... Що думаєш, брате Сасорі? — Яхіко і Сасорі зустрілися випадково, за обідом.
Яхіко, який вийшов з країни Дожя, звик до різноманітної кухні: і пустельних делікатесів Сунагакурі, та ситної їжі Іви, і безліччю страв Конохи. Одного разу, заглянувши в ресторан піскової кухні на торговій вулиці, він зустрівся з Сасорі. Двоє студентів швидко знайшли спільну мову.
Яхіко, безсумнівно, був зародженим душею компанії - сонячний і відкритий хлопець, що для урожая вічно пасмурні країни Дощ була великою рідкістю.
У цієї пари був і третій друг...
— Простите, я опоздал... — Засихнувши, підбіг до них червоноволосий Наґато і винен подивився на друзів.
Яхіко відмахнувся:
ми з Сасорі теж підійшли.
Сасорі мовчки кивнув і простягнув Наґато газету.
Той пробіг очима по статті і посміхнувся:
- Я не знаю, що це за університет. Але я знаю одну людину, яка точно в курсі.
Сасорі і Яхіко переглянулися. У їхніх очах був щирий інтерес.
***
Нагато вів Яхіко і Сасорі вулицями, з укладанням розповідаючи про свою старшу подругу із клану Узумаки та її подвигами в Конохе. Трійця наживо базікала. Навіть безстрашний Сасорі, почувши, що ця дівчина ще в дитинстві наважилася облити фарбою Скалу Хокаґе, пройнявся до неї глибокою повагою.
Про таке... він, виходець з Сунагакуру, міг тільки мріяти... А ця дівчина з Конохи і впрямив на таке відважна... Дивовижно.
На даху одного з найвищих будівель Внутрішнього міста.
Дивлячись вниз на трійці, що рухаються, виснажена людина з жахливими спіральними візерунками в очах, одягнений у чорний плащ із червоними хмарами, з тугою прошепотів:
— Якби... і моє життя... Я зробила це... Як було б добре.
Він не встиг договорити, як почувався погано. Повертаючи голову, він побачив Конан біля нього в такому ж плащі Акацукі кинула на нього холодний і косий погляд.
Худощавий Наґато зсередини здригнувся і квапливо поправився:
- Я мав на увазі... Разом з тобою...
Конан змерзла і, відвернувшись, попрямувала в сторону резиденції Гокаґе.
Цього разу вони з Наґато повернулися, щоб доповісти Юю про свою сутичку в країні Жінку зі своїм членом Акацуки на ім'я Фей.
І не було ніяких сумнівів...
Цей Фэй...
Теж був людиною з їхнього світу...
Вони не дозволять, щоб хтось з їхнього світу зруйнував світ у цьому...
Ні за що!
***
Внутрішнє місто Конохі.
Маленький Наґато привів маленького Яхіко і малого Сасорі до житлового будинку в західному районі. Будинок був всього двадцять три поверхи — це була запаморочлива висота, але за мірками Конохі - так, сережинка.
- Ми на місці. Сетриця Кушина живе... на якому поверсі? Здається, на сімнадцятому... О! А ось і вона!
Очі маленького Наґато загорілися. Він уже був рвався вперед, щоб привітатись, але замер. Поруч з Узумакі Кушиною стояв світловолосий хлопець років двадцяти, а за його руку міцно трималася інша дівчина.
Куша, здається, щось шалено виганяла парню.
Той намагався щось пояснити, але тут втрутилася біля нього чорноволоса дівчина. Її слова, очевидно, стали останньою краплею. Обличчя кушини перекосилося від гніву, і вона накотмашь вчетверо світліше волосся.
Цей хлопець, приголомшений поглядами трійці, відлетів убік.
Маленький Наґато застиг, а потім різко розвернувся до друзів і натягнувши усмішку, промайнув:
— Ой, здається моя сестричка сьогодні дуже зайнята. Не будемо їй заважати, ха-ха... Ха-ха...
Маленький Яхіко і маленький Сасорі синхронно розвернулись і в один голос закидали:
— Ага, звичайно. Ми теж так думаємо...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt