У житті Юя було багато дійсно важливих моментів. Особливо ті, що сталися вперше.
Перший день у школі, перше ніндзюцу, перша перепалка з дядьком-наставником, перший раз, коли довелося витягати вчителя з грального будинку, Перше весілля, першу батьківськість...
Кожен такий перший раз" все глибше вкорінив Юя у світі шінобі - світ, який він пам'ятав по манзі. Він бачив, як його дії змінюють свій початковий хід подій і що він стає невід'ємною частиною цієї нової реальності.
Тому всі ці "в вперше" були для нього надзвичайно важливими.
І ось сьогодні сталося щось нове.
"Що робити, якщо вперше бачиш, як твій син завалив математику?"
Цього року Юки виповнилося одинадцять. Минулого року, відразу після вступу в Академію, його оцінки різко пішли на спад. Але це не було зовсім так: минулого року з математики він худорляво тримався на відмітках, починаючи із сімдесяти п'яти до 80.
А в цьому скотився нижче 60-х.
Коли Юя дивився на табель з підрахунками, то глибоко зітхнув.
Нехай вся Коноха і знала, що він, Юя, вважає математику найважливішим з речей, але він же не міг всереалістично очікувати, щоб його син раз за разом приносити одні "відмінно"...
Тож Юя вирішив зробити інший висновок:
- Яке у тебе місце в класі?
Юкі, побачивши, що обличчя батька не затьмарювалось грозовою хмарою, полегшено видихнув.
— Перший двадцять, — поспішно відповів він. - За мною ще кілька десятків людей.
Юя кивнув. Результат був цілком передбачуваний і відповідав загальному рівня.
Зрештою... це було в порядку речей, коли півкласу не вдавалося з контрольною.
Він взяв табель сина і попрямував до спальні.
Миттєвість через Юкі почув звідти справжній лев'ячий рев.
Хлопчик з'їхав на дивані, тремтів всім тілом.
У цей самий момент вхідні двері відчинилися, і на порозі з'явилася повернена зі школи Юру.
« Я вдома, — каже дев’ятирічна дівчинка, яка переобійнялася в тапочки і побачила брата на дивані. любий мій брате, що це у тебе за вид? А я ж згадала, що сьогодні висвітлювали результати проміжних іспитів. Ну, і скільки ти набрав? Невже...
— Юки! А ну йди сюди!
Яросний крик Цунаде перервав ехідство Юру.
Юкі, якому було вже не до сестри, підскочив як ошпарений і інстинктивно кинувся до виходу.
Але не встиг. Юру однією рукою підхопила його і викинула в повітря. Ноги хлопчика безпорадно загострилися.
- Негайно відпусти мене, громила! — Зреел він, сердито дивлячись на сестру.
Юру, зробивши вигляд, що нічого не чує, потягнула його в сторону спальні Цухаде.
— Стой, стой! Почекай! Сестрёнка, хороша моя, братик був неправий! Половину! Половину кишенькових грошей віддам! Тільки відпусти мене цього разу!
Юру посміхнулася, розжалобила руку і Юкі впав на підлогу, немов отримавши помилування. Він відразу ж схопився, кинувся до дверей, на ходу натискаючи черевики, і крикнув:
— Я на пару днів до дідуся з бабусею! Потім повернуся!
— Юки!
Розгніваний окрік Цунаде він проігнорував. Юру досить хмикнув, але відразу ж стірла з обличчя посміхашку і, прийнявши найщиріший вираз, увійшла в батьківську спальню.
Там вона застав батька, який намагався заспокоїти роз’їзну Цухадуна.
— Мам, я теж отримала оцінки, — лагідно проговорила Юру.
Цунаде перевела на неї погляд. Дочка дістала з кишені табель.
Коли Цунада побачила на папері чітку оцінку « 90» за математикою, вона поступово заспокоїлася. Вона з радістю подивилася на дочку і запитала:
- Юру, що б ти хотіла сьогодні на вечерю? Мама все приготує.
— Мені подобається все, що готує мама, — сором’язливо відповіла Юру.
Юя, спостерігаючи за донькою, відчув на собі щось дивне.
Як Гокаґе, він звичайно був у курсі її шкільних справ.
Юру, можливо, не вдаючись до відвертої трави, вже зм’якшила всю початкову школу Сарутобі. У неї була ціла армія прибічників, і вона поводилася як справжня атаманша. Коли між школою Сарутобі і школами Х'юга сталися конфлікти, ця дівчина особисто вела своїх "солдатів" в бій, влаштовує масові потасовки та доводячи вчителів до білого кадалю.
Звичайно, Юя був цим стурбований. Він був би і радий її як слід виховувати, але по-перше, робота Хокаґе віднімала майже весь час, а потім...
Юру знала міру. Вона лише залишала синці йсади, які виглядали страшно, але при медичному огляді не тягли навіть на легке тіло.
Що сказати, правдива учениця Цунаде.
Коли Юя побачив цю зворушливу сімейну сцену, то вирішив не розкривати Цухадуда справжнім обличчям їхньої доньки.
Щоб уникнути різкого стрибка тиску.
Цеунада покращилась, і вона вже не так сильно злилася на Юкі, який втік до її батьків. Крім того, коли Навакі став чужином і почав жити окремо, старші особи були самі й часто нудьгували. Тому Юкі втікав лише на руку, а внук склав компанію.
Вечір пройшов в мирній і теплій атмосфері. Після вечері вони втрьох сиділи на дивані перед телевізором, і Цунаде почала розпитувати Юру про школу та плани наступного року.
Цього року Юру було дев’ять, а наступного — 10 років для вступу до Академії шінобі.
Юя вже давно думав про те, щоб підняти місячний план. В ідеалі він хотів, щоб в Академію приймали з 12 або й 15 років. Три роки, з 15 до 18 років, — найважливіший період у розвитку шінобі.
Але з цієї причини Коноха ще не могла собі такого дозволити.
Якби ми перейшли на елітну модель з п'ятнадцятирічним поріг, то відсів би менш обдарованих дітей. Учителів-шинробів у Конохі було небагато, і з ростом населення їх дефіцит ставав дедалі гострішим.
Отже, Юя довелося вибрати систему загального набору.
З десяти до дванадцяти років діти отримували базові знання в Академії, потім після випуску, рік чи два проводили у ранзі генинів під керівництвом джона. Вчитель навчив їх виконувати свою місію, знайомив з порядком і допомагав визначити подальший шлях у світі шінобі.
Узумаки Кушина і Намаказі Мінато пройшли саме такий шлях. Після навчання у Учіхи Фугаку вони склали іспит і стали чунінами.
Тепер Кушина, Мінато і Нара Йошіно складалися в загоні панчохів та більшість часу виконували обов’язки у селі: допомагали на різних продуктах, патрулювали вулиці тощо.
Тільки джоніни отримували місії, пов'язані з патрулюванням кордонів і виходом за межами села.
Чуні були найпривабливішими, але також багатьма шінобі.
Юру з нетерпінням чекав наступного року.
Як і Юкі, вона палала бажанням вивчати ніндзюцу, але Юя був постійно зайнятий, а у дітей не було вільного часу через навчання. Цунаде ж мало чого могла їх навчити. Більшість її технік були медичними, а це ні Юкі, ані Юру не цікавило.
Найбільше їх приваблювали яскраві та потужні дзюцу.
Наприклад, Сушноо, з яким нещодавно прославився Учиха Фугаку.
У новинному сюжеті про той інцидент всі кадри з Юя вирізали, але величезного хакро-гіганта Вчіхи Фугаку приховати було неможливо. Тому Юя просто висунув Фугаку на передній план, заявивши, що саме він відніс атаку члена клана Учиха, яким керував Чорний Зецу.
Фугаку довелося зі сльозами на очах прийняти цю хвилю слави.
Не міг би він, справді, виступити з спростуванням.
Тому для Юкі та Юру є найкрутішим ніндзюцем у світі, який вони бачили по телевізорі.
Звичайно, вони мріяли про те, щоб навчитися також техніки свого батька — вміння володіти золотом, яке викликало в них сильну заздрість.
На жаль, ні брат, ані сестра не успадкували цього « геному».
Цунаде теж жаліла про це. Хоча вона розуміла, що Кеккей Генкай успадковується дуже рідко, все ж не втрачав надії. Останнім часом вони з Юєю тяжко працювали над третьою дитиною.
Зокрема тому, що Юкі був дуже чутливий до цього.
Поки Цунада і Юру безжально базікали, у двері подзвонили.
Юя здивовано підняв брову і вже збирався встати, але Цунада попередила його:
— Я открою.
Вона підійшла до дверей і, побачивши на порозі жінку-шині з Анбу в масці лисиці, насупилася.
- Що відбувається?
Учиха Джу в масці глухо вимовила:
- Термінові новини. Армія шінобі Кумогакуре почала тягнутися до кордону.
Зрачки Цунади швидко звузилися. Вона кивнула, повернулася в кімнату і плескла Юя по плечу:
- Схоже, у тебе додалося роботи.
Юя, нічого не розуміючи, підійшов до дверей. Почувши новину, він миттєво став серйозним.
— Зачекайте, я зараз буду.
Він повернувся до кімнати і побачив, що Цунаде вже вийшла з спальні з сумкою в руках.
- Я зібрала тобі одяг. Повертайся швидше.
Юя кивнув, ніжно поцілував її в щоку і вийшов з будинку.
Юру здивовано подивилася на матір.
- А чого тато такий серйозний? Навіть якщо це через Кумо... що такого?
Цеунаде дуже підійшла до доньки.
- Чому ти так думаєш?
— Бо Коноха - найсильніше село, так? — З цілковитою впевненістю відповіла Юру.
Коли Цунада побачила її обличчя, то втратила дар мови.
І тільки в цей момент вона зрозуміла... через Юя...
Коноха стала сильнішою, але як же багато всього змінилося...
Наприклад, ось це ...
Її донька просто говорила: « Ми сильні, тому нам нічого боятися".
І хоча по суті так воно і було, але ...
Війна - це смерть...
Сила Конохі не означала, що ніхто не загине.
Коли почнеться бійня, хто зможе побратися, що його рідні та друзі залишаться живими?
***
Наступного дня, опівдні Юру, у неї почалися канікули, вона сиділа з мамою вдома і дивилася телевізор.
Раптово передача перервав екстрений випуск новин.
Повідомлялося, що Кумомарі притягує війська і тому не можна виключати на думку щось особливе. Зрештою, Деревня Скритого Хмара і раніше атакувала без оголошення війни.
Щоб запобігти можливому агресії, Юя готував делегацію, яка відреагує в Кумо для прояснення ситуації.
Крім того, всіх торговців Конохакуре настійно просили утриматися від поїздок до країни Железа та Кумогакурі.
У повітрі звисла дивна тиша.
Юру не знала, як проводити час з матір’ю у такій атмосфері. Вона сказала, що хоче прогулятися по селищі.
Цунаде кивнула.
Але, вийшовши на вулицю, Юру побачила, що там атмосфера була ще більш важкою.
Як і її матері, обличчя більшості дорослих та літніх людей були напружені, а в очах старших був проймається страх.
Але Юру не тільки була єдиною, хто нічого не розумів. Більшість її однолітків також були здивовані.
Нахмурившись, вона вирушила до Конохі - ігрового залу і знайшла там свого брата.
У шумному залі, наповненому переважно молодістю, атмосфера була набагато розслабленішою.
Юру знайшла свого дядька Навакі, який і притягнув Юки гратися, та почала скаржитися:
- Не знаю, що з усіма в селі ходять такі серйозні особи, раніше такого не було. Дядьку, це все через Кумо? Але ж Коноха зараз така сильна, навіть якщо вони нападуть, нічого страшного не станеться? Вони все одно не зможуть перемогти.
Наваки, дивлячись на її тверде обличчя, прищурився. Потім він посміхнувся і з'їснув їй волосся.
— Ось як, Юру? Ти так думаєш?.
- А як ще? — Нажаль Юру.
Наваки з усмішкою похитав головою і спокійно дивлячись на племінницю, сказав:
- Дядько не знає, як треба думати. Дядько знає лише одне: якщо Кумогакуре нападе, дядько піде на поле бою.
Юру широко розплющила очі...
***
Через тиждень Юя з'явився в ефірі телебачення Конохи. Його вираз обличчя був дуже дивним — він з усіх сил стримував сміх.
Але в результаті він все ж стримував з собою і оголосив, що надзвичайний стан Конохе скасовується. Причина, чому Кумомаруре стягало військо - це те, що в їхньому селі відбулося щось зовсім виходьче.
А саме: на їхніх джинчуріках Восьміхвостого було вчинено напад. Хачібі був примусово вилікований з його тіла.
Третій Райкаґе, отримавши донесення, негайно прибув на місце і побачив, як щось чорне й липке обкутує людську фігуру.
Так, це був чорний Зецу.
Коли Юя оголосив нагороду за голову Чорного Зецу, третій Райкаґе посміявся. Він подумав: « У Третього Хокаґе, що дах поїхав? Тридцять мільйонів за цю чорну кляксу? "
Тому він і не звернув на це уваги.
Хто б міг подумати, що Чорний Зецу, якого Юя гнав по всій Конохі, з'явиться в Кумомарурі і влаштовує такий переполох. Він бився з джинчурікі, за допомогою дзюцу Шаліна вивільняв вісьмоххвостого і вбив слабшого носія.
І тут підспівав третій Райкаґе.
Прибувши на місце, він побачив фігуру, яка б'ється з Вісімхвостим у доспеках Сансаноо і раптово опритомнів.
Його погляд впав на тіло брата, джинчуріки, і він вибухнув гнівом.
А в третій він побачив, як та чорна кляска зливається з тілом Обіто із іншого світу...
Які ще питання тут могли бути?
Ця тварюка втекла з Конохи, прийшла в Кумомагакуре, звільнила Восьміхвостого, вбила джинчурікі, і, очевидно, збиралася запечатати біяжу...
Це було вже занадто!
Третій Райкаґе, не задумуючись, кинувся в атаку.
Восьмихвостий був просто розпорошений у полум’ї битви. З іншого світу, коли Хачібі загинув в їхньому з Райкаґе схоплення, він замочав і наказав Чорному Зецу приносити ноги.
Третій Райкаґе залишився один посеред цього хаосу, і у нього в голові щось остаточно луснуло.
Він прийшов у невимовну лють і присягнувся знайти Чорного Зецу.
Але присяги, а пропавшого Висього також треба було шукати...
Хвостаті тварини, навіть загинули, не помирають по-справжньому. З часом вони відновлюються, але ніхто не знав де саме це станеться.
Отже, щоб полегшити подальшу поімку Гачібі, третій Райкаґе та видав наказ про збирання армії.
А оскільки він не вважав за потрібне повідомити Коноху, реакція Юя виявилася занадтою.
Простіше кажучи, все це було одним великим непорозумінням через те, що два Каге не змогли вчасно зв'язатися один з одним.
Юя відразу ж прийняв рішення: до біса все інше, негайно доставити нові моделі телефонів всім Казі інших сіл.
Щоб наступного разу, коли щось подібне трапиться, можна було просто подзвонити.
Звичайно, Юя і сам зв’язався з Третім Райкаґе по телефону. Тільки зараз для зв'язку між селами використовувалися стаціонарні апарати з спецлінією. А третій Райкаґе весь цей час був у роз'їздах і зміг поговорити з Юя тільки через тиждень, коли повернувся в Кумо.
Він одразу ж попросив Коноха, якщо Восьміхвостий раптом відродиться на її території, допомогла з його вимкою.
Юя, розійшовшись у ситуації, відразу запевнив його: « Без проблем! »
А потім, відкинувши режим тривоги, негайно викликав до себе Хатаке Сакумо і наказав пильно стежити за всією територією країни Огня, щоб у випадку появи Вісімхвостого відразу ж вивести Коноху та організувати захоплення.
Хатаке Сакумо поспішав. Але ж вони щойно домовилися з Райкаґе...
Юя презирливо фиркнув:
- Які домовленості? Докази є? До того ж... Я спочатку його зловлю, а потім, навіть якщо продам Кумогакурі, зможу зірвати пристойну їжу.
Хатаке Сакумо, який був таким безпорядком, міг лише мовчки йти на цей наказ.
Так це непорозуміння і закінчилося, і Коноха повернулася до свого звичайного мирного життя.
Тільки на чорному ринку Какузу роздивлявся аркуш. Нагорода Конохі в тридцять мільйонів ... а тепер ще й Кумомарі накинули зверху до п'ятдесяти.
Це бізнес... Здається, дуже варте...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt