— Перший, готовий. Мета у вказаному районі... — Голос був спокійний, впевнений.
- Перший на зв'язку. Ціль зафіксована.
— Другий, тест спорядження.
- Другий на зв'язку. Готовність, до дії.
— Третій, відрізати шлях до відступу.
- Третій на місці.
— Почали!
З останнім словом три тіні мітилися з придоріжних кущів, попрямувавши до темного силуету на узбіччі.
Після недовгої, але відчайдушної кутерьми злаголовий Наміказі Мінато, морщась і притиснута до свіжої подряпини на щоці, закинув білу кішку в клітину, яку приготував Нара Йошіно.
- А ти не могла просто утримати її тінню наслідування? - Кинув він упрёк в сторону Йошино.
Та лише закоїла очі.
— Мою чакру не витрачають на такі дрібниці.
Мінато було просто розгублено. Кушина тим часом вже дісталася десь щетинник і почала дражнити полонницю крізь прути клітини.
Вона з великим захопленням видихає: « Яка ж краса! »
— М-р-ряу!
Щелк! - Здається, що кіт нарешті розвиднів і силою вдарив лапою по решітці.
« Ні, це не так вже й приємно », — завела Кушіна, відкидаючи травінку і обернулася до підшкірного колеса. - Вчитель Фугаку, у нас ще є завдання?
Учиха Фугаку, тримаючи в руках сувій, кивнув.
— Після обіду підемо на ферму, що лежить північ від села. Поможемо господареві з прополем.
Обличчя кушини тут же зморщилося, наче від кислого лимона.
— Да ладно... Ми найкращі випускники минулого року! Чому ми вже три місяці тільки і робимо, що ловитьмо котів та собак ...
Фугаку зробив заспокійливий жест.
— Все через це проходять. Крім того, на таких простих завданнях ви навчитеся застосовувати чару в польових умовах. Йошино, наприклад, зрозуміла все чудово: чакра не призначена для ловлі котів і собак.
Зітхнувши і показавши язик, Куша змирилася зі своєю ситуацією.
— До речі, Мінато, — додав Фугаку, - як здамо завдання, підеш зі мною в резиденцію Хокаґе. У пана Хокаґе до тебе справа.
Мінато здивовано кліпнув.
- До мене?
На суворому обличчі Фугаку промайнула ледь помітна усмішка.
— Не хвилюйся, справа хороша.
***
Зал Приема Заданій Конохи.
Оскільки це була офіційна установа, вона знаходилась у престижному Північному кварталі і мала славу.
Хоч Юя і терпіти не міг відправляти шінобі Конохі на місії за межі села, факт залишався фактом: по якості виконання завдань Лісту не було рівних. Врешті-решт, якщо місія була занадто складною, елітний джонін на розвідці міг просто відправити звіт Юя, той давав добро і на підмогу висилали підрозділ з найновішою зброєю - п'ятим поколінням сумок. Розбірних, транспортованих, легких, але нищівних. Після виконання завдання спорядження просто повертали в село.
З такою підтримкою за спиною для шінобі Конохі майже не існувало нездійснених місій.
Це призвело до того, що замовники за межами Ліста визнавали лише його авторитет і намагалися дати завдання саме їм. Навіть якщо Юя раз за разом підвищив оцінки.
Він зітхнув і дозволив, щоб ситуація змінилася.
Він би послав усіх джонінів на будівництво — один такий фахівець заміняв цілу бригаду. Фундамент інфраструктури Конохі був закладений, але транспортна мережа, яка розгалужувалась на всі боки, все ще перебувала в зачатому стані. Не кажучи вже про малі країни, навіть дороги до трьох великих держав на інших континентах не були побудовані. Якби всі шінобі, що зараз були на завданнях, взялися за справу, то впоралися б за три роки.
Але на жаль... Людей не вистачало.
— О, моя крихітко! — Тудна аристократка, прикрашена золотими ланцюгами і блискучими перснями, грабувала білу кішку й самозавдячилась об неї своїми пухими щоками.
Куша, здається, почала розуміти, чому кіт з таким розпачем намагалася втекти і так люто не хотіла повертатися...
Це надто моторошне видовище.
— Дуже вам дякую, у Конохі стільки талантів! А що сказати про хлопця з роду Учиха?. — Малярський погляд пані зупинився на Фугаку.
Нарешті, учиха, який до того зберіг кам’яний спокій, не витримав і змінився в обличчі.
- Цікаво, цей пан вже одружений?. — Аристократка облизнулася, дивлячись на нього з відвертою жадібністю.
Фугаку передернуло. Він видавив з себе криву посмішку і поспішно відповів:
— Эм, нет... Тобто так, я вже заручений...
Багатці дуже жаліють за своє життя.
Як тільки вона відступила, троє учнів Фугаку не витримали й розбилися хохотом.
Після сміху і обміну насмішними поглядами Фугаку привів Мінато в резиденцію Хокаґе. Кушина і Йошіно відразу притиснулися до дверей зовні, намагаючись підслухати.
Охоронці при вході, не шепотячи, робили вигляд, що нічого не помічають. Пан Хокаґе завжди був надзвичайно поблажливим до дітей. Подумайте про випадок, коли Кушіна розмалювала його обличчя на Скелі Хокаґе, а він у відповідь лише від душі засміявся. Або те, як він іноді входив у зал ігрових автоматів.
Загалом, до дітей тут чіплятися було не прийнято.
А в кабінеті Фугаку вже говорив Юя:
— Пан Хокаґе, як ви і наказували, я привівши Мінато.
Юя кивнув і, подивившись на Фугаку, запитав:
- Обйом Чакри біля Мінато вже перевищив рівень чуніну?
Фугаку підтвердив:
— Звичайна панчоха з нею не зрівняється.
Тоді Юя простягнув йому аркуш паперу.
Фугаку взяв його і побачив перед собою офіційну перепустку з друком, який дав право увійти до сховища таємних технік Конохи й вибрати один артефакт або сувій з ніндзюцу.
— Це... — Фугаку був здивований.
Не те щоб перепустку було чимось неймовірним рідкістю - щороку кілька людей отримували таку честь. До того ж скарбниця постійно збільшувалася, так що її запаси лише зростали. Фугаку здивувало те, чому саме Намаказа Мінато була призначена для пропуску.
- Ти забув? — м'яко вимовив Ю. - Він захистив Кушину. Протримався цілу хвилину проти могутнього ворога, будучи ще випускником Академії. Цей подвиг більш ніж вартий такої нагороди.
Фугаку розуміюще кивнув. Так, якби не Мінато, Учиха Сацуна тоді б забрав Кушину. Очевидно, Юя чекав поки рівень чакрини Мінато досягне принаймні мінімального рівня чуніна.
Фугаку прийняв пропуск і передав його Мінато. Він багатозначно вискинув брови, але легонько кашляв.
— Ну ж бо, подякуй пана Хокаґе.
Мінато, кліпаючи, ввічливо вклонився Юя.
Юя посміхнувся. А жовтоволосий хлопець у дитинстві був досить вихованим.
У цей момент у двері постукали. Фугаку, зрозумівши намок, розвернувся і вже збирався йти разом з Мінато. Юя не зупиняв їх, але тут на вулиці почувся нетерплячий голос:
— Та просто штовхай двері і входи! Ти ж з доповіддю, чого боятися!
— Постой! Не роби цього!
БАМ!
Кушина, з гуркотом відчинив двері, здійснила в повітрі пірует градусів едак о сьомій двадцять і з розмахом приземлилася прямо на коліна.
Юя мовчки втупився на неї.
- Колені цілі? Кушена, це ще що за виставу?
Та, стиснувши зуби і перемагаючи біль, вперто заявила:
- Не боляче! Ні крапельки не болить!
Юя лише похитав головою і, знехтувавши нею, подивився на Хатаке Сакумо.
— Входи. Це... вести з країни Трави?
Сакумо кивнув і, ввійшовши, замучився, не вийнявшись дістати сувій з донесенням. Юя подивився на Кушіну і зрозумів, чому він стурбований.
Очевидно, це були вести від Орочимару.
Хоч би як крути, той факт, що Юя вигнав його з Конохи, залишався безперечним. Було б краще не присвячувати дітей на такі справи.
— Дядя Хокаге! — Кушина, схопившись з підлоги, опустилася руками об стіл.
З найбільш щирим виразом обличчя вона подивилася на Юя.
— Дайте нам місію ранга B або вище!
Юя моргнув, спантеличено дивлячись на неї.
Учиха Фугаку поспішно відтягнув Кушину назад і винен подивився на Юя.
— Вибачте, пане Хокаґе, Кушина поводиться надто зухвало.
Юя отмахнувся. Він і так ставився до дітей, а Кушені — особливо. Якщо відкинути її роль в прийдешній події, то Дев'ятихвостий всередині неї був стратегічною зброєю Конохи, і вона заслуговувала великої уваги.
- Отже... Тобі набридли прості завдання? — запитав він у Кушини.
Та енергійно закинула. Місія рангу D — суцільна рутина, яка не вимагає особливих навичок. Їх команда була цілком здатна виконувати завдання рангу B, а то й А.
Юя почесал підборіддя. Йому на мить здалося, що він вже десь бачив цю сцену.
Однак, не ставши довго роздумувати, він кивнув Кушені:
— Ладно. Завтра ж отримаєте завдання рангу B або вище.
Кушеня радісно застрибувала і вибігла з кабінету.
Фугаку з легким угодом подивився на Юя.
- Ви її занадто балакаєте...
— Пустяки, — відмахнувся той. - Діти повинні бути такими живими. Веди Мінато вибирати нагороду. Мені дуже цікаво, що він відмінний.
Фугаку забрав Мінато, щільно прикриваючи за собою двері.
Тільки тоді Юя роздрукував сувій від Орочимару. Його вміст змусило Хокаґе прищуритися.
***
На подвір’ї стояв початок березня 40 року н. е.
Наприкінці жовтня тридцять дев’ятого року команда Кушини і Мінато вийшла з Академії. Після місячної відпустки в грудні вони були об’єднані у команду під керівництвом Учіхи Фугаку. Весь грудень пішов на базові тренування і інструкаж для генів. Після новорічних свят у січні вони офіційно приступили до служіння і вже понад два місяці виконували свою місію.
Для Юя, окрім щорічних візитів послів з інших сіл для підписання торгових контрактів, рік почався від звичайної рутини Хокаґе. Тепер у нього було достатньо часу і людей для роботи. Точніше, щоб давати накази, а вже інші нехай працюють. Як саме підлеглі виконуватимуть завдання... хм, це вже не його піклування. Отже, з його погляду в людях не було недоліків.
А що стосується щорічної гризні департаментів за випускників ...
« Я не знаю, про що ви говорите », — відповів Юя. - Яка ще фігня? Просто людям пропонують роботу. Що в цьому поганого?»
Чесно кажучи, за винятком особливих випадків, Юя дійсно не хотів втручатися в розподіл. На відміну від канонічної історії, Конохе існував у науковому відділі та відділах розробок при заводі, які відчайдушно потребували висококласних фахівців — тих, хто здобув відповідну освіту і мав математичну базу. Виявляти пристрасть до одного відділу означало викликати незадоволення іншого. Тому Юя волів прикидатися глухим і сліпим. А студенти... Що ж, нехай за них борються. Він, зі свого боку, гарантував чесну гру.
Насправді, якби Кушина і Мінато вирішили не ставати шінобі, а піти в науку, будь-який дослідницький відділ з радістю прийняв би їх у якості стажерів, щоб вони вчилися прямо на роботі. Але в одного всередині був Дев'ятихвостий, а у іншого в голові рятували ідеї дивного біохімічної зброї, так що в серйозній лабораторії вони не хотіли.
Бути шінобі було куди краще: свобода, висока зарплата, відмінні переваги. Окрім деяких небезпек, інших проблем, взагалі-то, і не було. Крім того, робота ніндзя відкрила шлях до найвищого керівництва Конохі. Хоч Юя не хотів цього визнавати, усі найвищі пости в селі тепер займали шинобі, причому могутні. Це означало, що для просування наверх сила була обов'язковим елементом. Звичайно, якщо хтось хотів жити спокійно, його ніхто не торопив - кожен відповідав сам за себе.
У результаті команда Фугаку виконала понад 50 завдань за два місяці. Зазвичай село забирала половину винагороди, але чим вище був ранг місії, тим нижчим був відсоток. За місію S-ранга Коноха брала символічні десять відсотків, решта ділила команду. Отже, робота шінобі в Конохе була дуже перспективною. І про кар'єру, і гроші. Звичайно, сім’ї команди Фугаку повністю підтримували їх.
Протягом усіх цих місяців Орочимару підтримував зв’язок з Юєю. Причина була одна.
Цей змій випрошував у нього гроші.
Адже для дослідження потрібні засоби. У першому джерелі не згадувалось, як Орочимару умудрявся фінансувати свої численні бази та обладнання, але, мабуть, це було шахрайством чи здирством або прямим пограбуванням. Насправді, це було дуже неефективно. Перебуваючи в розиську, він не міг грабувати добре охоронені місця і був змушений задовольнятися дрібними цілями. А у дрібних цілей і грошей небагато...
Тому, коли Орочимару в оригіналі пішов на великий ризик і вбив Четвертого Казекаґе, батька Гаари, хто знає, чи не було у цьому й фінансовий підплік. Батько Гаари, який добував золотий пісок у поті свого обличчя, мав зібрати багато золота, але... У результаті нічого не залишилося. Ні крихти! Коли Гаара став Казеказі, Суна як і раніше була жебраком, як церковна миша. Куди поділися гроші, зароблені його батьком? Знову ж таки, сказати складно, та й запитати не в кого. Бідний Казекаґе, який валив намивальником золота, не просто вбили і вкрали особу - у нього ще й всі плоди праці забрали... Якщо подумати, це було занадто жорстоко.
Але Орочимар не мав таких проблем.
Тому що він мав надійний « дах ».
Закінчилися гроші? Лист Юя: « Старша! На вихід. Терміново потрібно фінансова ін'єкція."
А натомість, дрібнички допомагають розв’язувати проблеми зв'язку або передавати дані. І ось зараз Юя перекладає йому мільярди рів.
Цей раз не став винятком. Орочимару знову просив грошей.
Він виявив щось дуже цікаве.
У руїнах стародавнього царства Лоулань його асистент за допомогою просторово-часових коливань.
Це могло бути зовсім інше вимірювання!
Першою думкою Юя було те, що це не більше ніж привід, щоб витягнути з нього ще грошей.
Інший вимір... Чому не подібна всесвіт?
Однак...
Подивившись на підписані до листа експериментальні дані та протоколи по оновленню мережі з 2G до 3G... Юя зітхнув.
Гаразд, доведеться розкошешитися. Одна ця технологія коштувала таких грошей.
Але була й інша деталь. У доповіді Орочимару було сказано, що коли він намагався дослідити цей « ідеальний вимір» чим старший був людина, то більше йому доводилося зносити опір. Він відрядив усередину кількох дітей і виявив, що для них бар'єр практично відсутні. А чим молодше була дитина, тим легше йому було пройти. А дорослі навіть мають в собі пучки води.
Тому Орочимару просив, щоб Юя вислав команду щойно випущених генінів. Про безпеку можна було не хвилюватися - він гарантував її збереження майбутнім фінансуванням.
Юя хмикнув. Що ж, присяга майбутнім фінансуванням - це серйозно. Можливо, ви можете бути впевнені у безпеці.
Раз так...
Він згадав про щойно збудовану переполох Кушені...
Вибір упав на тебе!
***
Наступного дня команда Учіхи Фугаку в повному складі стояла у кабінеті Хокаґе.
Юя з найтяжчим видом простягнув Фугаку сувій.
— Складність місії - ранг Б. Розслідування аномалії в іншому вимірі. Но... — Юя повільно обернув очі чотирьох шінобі: одного дорослого і трьох дітей. — Секретність – ранг S.
Кушина ахнула.
Таємна місія S-ранга?
Вона була в захваті. Отже, справа варте!
А потім, одинадцять днів потому, після поїздки поїздом до найдальшої точки побудованої залізниці в центральній частині країни Огня, через пересадки вантажівкою, трактором, візком, ручним возом і нарешті довгим шляхом на своїх ногах...
Коли вона побачила в пункті призначення чоловіка з хворобливо-бледним обличчям і зміїною посмішкою, вона зрозуміла, чому місія мала ранг секретності S...
Тьху, це ж Орочимару. Звичайно, мешканцям Конохі знати про це не покладено, але ...
Хто ж не знає, що ви з ним на зв'язку!
Ти ж його старший брат. Все село в курсі, що хоч ти його і вигнав, але зв'язок ви підтримуєте.
А вона думала, що тут якась велика таємниця, а виявилося - ось що?
Ніхто в Конохі не бачив нічого поганого через Юя та Орочимару.
Зрештою Орочимару — молодший брат пана Хокаґе.
Наш доброзичливий і благородний пан Хокаґе так люб’язно, що навіть коли його молодший брат допустився помилки, він не покриватиме його, а вигнав.
Яка доброта!
Він ... він просто святий, я зараз роздамся...
Приблизно так все і вважали.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt