Представники клану Учиха не шукали товариства Юя.
По правді кажучи, більшість Учиха, як і раніше в родовому кварталі, фактично уникали решти сіл, крім тих небагатьох людей, які давно покинули кланові землі.
А вже про те, щоб з'явитися до когось із візитом з власної волі, і мови не йшло.
Тому Юя був здивований, побачивши на своєму порозі Учіху Фугаку, але запросив його увійти. Незважаючи на круті умови, ми не повинні виявляти гостинності до свого гостя.
— А, це ви... із клану Учиха? « Цунада недавно була захаращена роботою: від понеділка до п’ятниці чергувала в лікарні, а на вихідних вона корпелилася над створенням посібника з складних хірургічних технологій. У неї майже не залишалося вільного часу.
Для Юя, однак, в цьому був свій плюс. Через це Цунаде лише раз на тиждень нагадувала про його, скажімо так, подружні обов'язки. Таку вагу Юя ще витримав.
Хоча варива з ягід рокужі все одно мусила пити поправно.
Якщо говорити про статус, то Юя був найпочеснішим чоловіком у Конохі. Все-таки Хокаґе, і ще й той, хто зумівав централізувати владу - його становище було надзвичайно високим.
Але якщо говорити про те, кого найбільше поважали, то Цунаде належить до найбільш визначної частини країни.
Вона охоче ділилася своїми медичними працями з усіма. У лікарні перша лекція для будь-якого нового інтерна завжди починалася з глави із її « Наукового керівництва хірургії», присвяченої вимогам до операційного середовища та інструментів.
Іншими словами, майже кожен лікар у лікарні Конохі так чи інакше вчився в книгах Цунади.
А через шпиталь у свій час пройшла добра половина села.
Наприклад, дружина Хатаке Сакумо. Під час пологів Какаші виникли ускладнення, які загрожували смерті і матері, і дитині. І тільки Цунада, яка чергувала того дня, рішуче провела непередбачуваний кесарів розтин, ніж врятувала обох.
У ситуації, яка колись була неминучою після трагедії, вона зробила чудо. Чи слід сказати, що в серці Хатаке Сакумо Цунаде займала навіть більше ніж Юя? Людина, яка врятувала життя твоїй дружині і синові, будеш шанувати до кінця своїх днів.
І хіба Учиха не отримують поранень? Хіба їм не потрібна медична допомога?
Учиха мислення була прямолінійною, але не такою ж, щоб втратити розум. До якої міри ми повинні бути невдячними, щоб приймати спасіння свого життя як належне, не відчуваючи ані краплі вдячності?
Отже, учиха могла дозволити собі виявити неповагу до Юя. Врешті-решт, всі Хоказі, мати їх, були на одне обличчя. Перше, куди він пішов, але відколи передав титул своєму молодшому брату Тобірамі, а не Учихе Мадарі, клан затаїв образу і на Хашіраму.
Другий і нічого не казати, він навмисно вбивав клан Учиха у труні.
А третій...
Спочатку здавалося, що третій Хокаґе стане для клана таким світлим чином, щоб привести їх до відродження. Але в підсумку, чорт візьми саме його рука виявилася найважчою!
Не буває дурниць, а вже на пости голів кланів і старійшин вони точно не потрапляють.
Юя, по суті, націлився на всі клани шінобі, і Учиха, як і інші, прекрасно це розуміли.
Але розуміти не означає чинити опір.
Скажімо так, ті сотні мільйонів і навіть мільярди рі, які він їм відводив, напрочували відмовитися йти на конфронтацію.
Коротко кажучи, Юя давав забагато.
І коли такі величезні гроші видавалися у вашому розпорядженні, виникло питання: чи ти ділишся... Кхм, розподіляти частину грошей між так званими соклановцями, з якими тебе не зв'язує нічого, крім прізвища?
Звичайно, що ні. Більшість кланів виділяли лише головну віття.
Ті глави, що були розумніші і розуміли що Юя таким чином сіє розділення, відрахували щось боковим гілкам.
Але як тільки справа досягала успіху, почались проблеми.
Ти даєш більше, іншим менше — і ось уже зречешся.
« Яка стадія? Тільки тому, що він твій прямий родич? Ти ж глава клана! Будь справедливий!»
А якщо роздати всім поровну, змутяться вже твої найближчі роди.
« Ми отримали стільки ж, скільки ці, з якими нас, крім прізвища, нічого не зв’язує? За що?»
Будь - який розподіл благ неминуче породжує конфлікти.
Суперечки ведуть до расової розбіжності.
А коли розростання відбувається, то проблеми стають нездійсненними.
І зачинником всього цього був, звичайно ж, Юя.
Він міг би, як Гокаґе, особисто курити розподіл цих коштів. Але він цього не робив. Він демонстровано мив руки.
І саме це ставили розділи кланів у найскрутніше становище.
Ти бачиш, що робить Юя, і знаєш, до чого це призведе. Але хіба ти відмовишся?
Мова йшла про мільярди три на рік!
Отже, голови кланів продовжували вимовляти Юя повагу і в кінці кожного року прибирали свою частку.
А що до проблем, які це зуліло...
Ех, будь що буде.
Раніше Учиха Фугаку не розумів цих тонкостей. Але, прочитавши ті дві книжки і порівнявши одну з одною, він зрештою проглянув ситуацію в селі.
Юя не рубав сплеска, як Сенджу Тобірама, який прийшов з мечем наголо. Ні, він встромляв крихітну дозу отрути у величезний льодяник. Солодко, але отруєно.
Відразу ти не помреш, але якщо будеш їсти його роками, отрута рано чи пізно накопичиться і вб'є тебе.
Зрозумівши це, Фугаку зрозумів: клану Учиха прийшов кінець.
І, точніше, кінець прийшов тому клану Учиха, образ якого він так довго літав у своїй голові.
Старий клан Учиха буде знищено. А новий згуртується навколо третього Хокаґе і стане в селі таким же, як всі інші.
Одна з них зачепила його очима.
Він ще не знав, що розбудив Мангек'є Шарінгун. Він просто відчував, що все це - якась абсурдність.
А найбільше жахало те, що він почав розуміти Юю!
Можливо, юя не був найблагороднішим методом. Кожен його хід бив по слабких місцях людської натури, він використовував вигоду, щоб розколоти клан Учиха зсередини.
Але чи Юя помилявся?
Ні.
Він був не просто правий, а абсолютно прав.
Тому що він Гокаґе.
Його прізвище не Учиха, і він не зобов’язаний нести відповідальність за їхній клас.
Єдине, за що він відповідав, — це Коноху.
А розколота клан Учиха, без сумніву, була набагато легше контролювати, ніж єдиний і об'єднаний.
Всі вчихиху дуже пишалися легендарною битвою між першим Хокаґе і Учхой Мадарою.
Колись і Фугаку пишався цим. Що може бути більш романтичним, коли Шінобі поєднується з Богом?
Але Юя був Хокаґе. Він не міг так думати. Його єдиною думкою було: « Учиха така сильна, а що якщо з'явиться другий Мадара? »
На його місці Фугаку зрозумів, що поява навіть одного настільки могутнього воїна — величезна загроза для будь - якого правителя.
І тепер переслідування на Учиха видавалися йому до жаху закономірними.
Ви просто занадто сильні...
Але це не так. Для нього це було немислимо.
Тому, не ставши ходити навколо так близько, він запитав прямо:
- Пане Хокаґе, я хочу запитати... Яке ваше бачення майбутнього клана Учиха?
Очі Фугаку знову стали вугільно-чорними, і в поєднанні з серйозним виразом обличчя він виглядав на подив зрілим.
Юя схилив голову набік.
— Хм? Яке саме?
Фугаку на мить замислився, а потім виклав все як на духу: свої умозагоди, зроблені після читання книг, і те, як вони покладалися на все, що він бачив навколо.
Цунада, яка готувала в цей момент фрукти, застигла на місці і слухала його збичуючої мови.
Чесно кажучи, той підступний інтриган, якого описували Учіха Фугаку... Вона ніяк не могла повірити, що це її чоловік.
Невже Юя настільки глибокий і розрахунок?
Та ні ж...
Коли Юя послухав його, то не розлютився і не образився. Він тільки подивився на Фугаку і сказав:
- Ти наговорив багато, але так і не підійшов до суті... Я хочу сказати, до чого ти клонуєш?
Фугаку завмер, а потім занурився в глибоке роздуми.
І справді, навіщо він все це розповів Юю?
Якщо все це - його рук справа, що зміниться від того що він це озвучував?
Чи Юя припинить свої дії лише тому, що його розкусили?
Раптом перед очима Фугаку випливли картини з його недавніх видінь...
Зковтнувши, він відчув, як по тілу пробігає тремтить.
Цунаде прищуралась. Вона підійшла і сіла поруч з Юя, хмуро дивлячись на нього.
- Що ти зробив? Подивися, як цей хлопець напружився.
Юя вскинув руки.
— Я лише поставив одне запитання! Клянусь, я не винен!
Цунада нахмурилась ще сильніше, але в наступну секунду Фугаку раптом обм’як, немов скинувши з плечей важкий тягар. Він підняв голову, подивився на Юя з граційною серйозністю, склав руки на колінах і, шанобливо схилившись, вимовив:
— Я хочу... Попроси пана Хокаґе взяти військону поліцію Учиха під свій прямий контроль!
Цунаде зумлена прикрила рот рукою. Юя сузів очі, кутки його губ на мить здригнулися в усмішці, але відразу ж повернулися в вихідне становище.
Потім він подивився на Фугаку і задовольнився кивнув.
- А ти непоганий. Дуже розумний. Ти дійсно побачив головний камінь спотикання для сучасних Учиха. Да, ты прав. Військова поліція вже давно перетворилася на центр влади, єдиний важіль, який дозволяв кланові впливати на рішення села, у кандили, які перешкоджають Учиху змінюватись і рости. У тебе гострий погляд, але... Я відмовляюся.
Фугаку вкинув голову, не довіряючи своїм вухам.
— Н-но чому? Пане, якби ви тільки допомогли, клан Учиха обов'язково...
Юя з усмішкою підсумував до нього тарілку з фруктами.
— Не поспішай, з'їж поки фрукт. — І, змінивши тему, запитав: « Ті дві книги, що я тобі дав, ти прочитав? »
Фугаку не торкався фруктів, а кивнув.
— Дочит. Хоч і багато чого не зрозумів, але прочитав до кінця. Я вивчив напам’ять зміст.
Юя схвально посміхнувся.
- Зрозуміти загальну суть — цього достатньо. Занадто глибоко розпитувати не варто, це не до добра. Від цього стає занадто похмурим. — Він закинув яблука до рота, і після цього знову жвавий: « Ти йдеш у бібліотеку Конохи й знайдеш там книжку під назвою "Калетив та особистість". Прочитаєш її і, впевнений, багато чого для себе відкриєш. А ще зрозумієш, чому я відмовився.
Фугаку мовчки кивнув і, перед тим як піти, шанобливо вклонився Ю.
Коли він пішов, Цунаде з підозрою подивилася на свого чоловіка.
- Що ти зробив з кланом Учиха? Щоб дитина сама прийшов до нас на поріг... За останні десять років це, здається, перший Учиха, не враховуючи дядька Кагами і його сина.
Юя посміхнувся і, взявши Цунаде за руку, підтримав її:
Ти ж найстарший за нього на шість років, а потім робиш себе так, ніби ти кмітлива стара.
Цунаде відразу почервоніла.
- Ти занадто близько...
— Дітей немає вдома, чого ти боїшся? — хмикнув Юя.
Цунада на мить злякалася і відразу забула про візит Фугаку.
Вони вже попрямували було в спальню, щоб зрадитися ніжними, як у двері знову подзвонили.
— Та що сьогодні таке? — На здивування Цунади. Чому стільки відвідувачів?
Вона пішла відкривати і побачила на порозі Наваки з трьома подряпинами на щоці. Він тримав на руках маленьку Юру і вів за руку Юкі.
— Боже мой! Наваки, що з тобою сталося?
— Так, — відмахнувся Навакі, заходячи в будинок і пояснюючи свою сестру на ходу.
Сьогодні він повів племінника з племінницею на заворки села, відкопуючи кроликів із зимової сплячки.
У результаті вони відкопали дикого ведмедя, який теж був у сплячці.
На щастя, йому вдалося завести дітей і сам він обдерся лише кількома подряпинами — звір дістав його кігтями з відстані.
Цунада розлютилась і вчепилася у вухо Наваки, спалахнула люта тирада. Той не смів і пікнути, лише мовчки зносив лев’ячий рик старшої сестри.
Але Юя, здавалося, не звертав на це уваги. Він взяв Юкі і Юру за руки й запитав, чи сподобався їм сьогодні.
Не те щоб він не турбувався про дітей, просто за кожним з них по п'ятах слідував як мінімум один загін Абу. І раз вже цього разу вони навіть не бачилися, отже справжньої небезпеки не було.
То про що хвилюватися?
Юкі жестами почав розповідати батькові про сучасні пригоди. Основна думка зводилася до одного: було дуже цікаво, підемо ще.
Юя весело показав синові великий палець. Ось його син, не боїться якогось ведмедя!
Він відчув, як по спині пробіг холод. Оглянувшись, він зустрівся з палаючим гнівом поглядом Цунаде...
- Кхм, як ти міг! — Він відразу змінив тон, строго звертаючись до сина. - Ти хоч знаєш, як хвилювалася твоя мати?
У результаті і він, і його шурин Навакі, та їх юний спільник були виставлені Цунаді за двері.
Юя зітхнув і втупився на Наваки поглядом дохлої риби.
Той незручно захихикав і вже зібрався було дати дрю.
- Це все через тебе, а ти ще і втекти здурів? — Юя схопив його за шию. — А ну-но, стій в куті разом з нами!
- Ні, зять!
...
Того ж вечора Учіха Фугаку прочитав книжку « Колектив і особистість». Прочитавши його, я подумала лише про одну думку.
Чому вона йому раніше не потрапила?
Зміст книги було простим.
Яку роль ти відіграєш у житті, на роботі, в сім’ї і клані? І кого ти уявляєш в цій ролі: себе особисто, всю групу чи лише її частину?
Зробивши це сьогодні, Фуґаку зрозумів щось жахливе:
Лише він щиро прагнув змін. Інші — чи то старійшини, рядові співробітники Поліції, або інші колядки — думали тільки про себе.
І це було нормально.
Своя сорочка ближче до тіла. Учиха не були дурнями, і серед них не було альтруїстів, готових дну та нічно служити іншим.
Обіто був ще замалий, він тільки вчився ходити і говорити.
Дочитавши книжку, Фугаку зрозумів, що мав на увазі Юя.
« Ти просиш мене про допомогу, але на якій основі? У військовій поліції ти всього лише командир загону. Ти уявляєш тільки себе. Але при цьому просиш мене змінити весь твій клан. Що подумають інші Учиха? Чи вони схвалять твою ідею? "
Тільки тепер Фугаку зрозумів: поки він залишається простим командиром загону, то може представляти себе і своїх підлеглих.
Іншими словами, йому потрібно було підніматися по кар’єрній драбині і перейти на наступний рівень.
Щоб попросити Юя втрутитись і змінити положення Клана, він мав стати одним з найвищих провідників Учиха. Понайменше дотримуйся замісника начальника або навіть начальника військової поліції. Тільки тоді він зможе звертатися до Хокаґе з таким проханням.
Но...
Ось у чому заковика.
Якщо він справді дійде до таких висот...
Чи він повинен буде просити допомоги в Юя?
Адже на той час... Він сам стане частиною тієї системи, що виштовхує з усього користі...
Чи залишиться у нього самого бажання щось міняти?.
Фугаку мучила сумніви.
Навіть під час новорічних свят військова поліція працювала, перейшовши на посмічний графік.
Наступного дня Фугаку знову вийшов на службу.
Він слухав скарги своїх підлеглих, виїжджав на виклики, щоб залагодити конфлікти між мешканцями села, і, звичайно ж, знову вислуховував прокляття.
Члени його підрозділу нарікали і сварилися, один лише Фугаку зберігав мовчання.
Пройшла ще тиждень. Інші села мали відвідувати щорічні переговори з Юєю по торговельних контрактах.
Військова поліція, само собою, зобов’язалася виділити людей для підтримання порядку.
Всі пам'ятали недавній інцидент, коли шінобі з Кумомагакуре, перебуваючи під чиїмось контролем, атакували квартал Учиха і були перебиті.
Одного такого випадку було достатньо, щоб Юя зняв з посади начальника Поліції. Чи могли Учиха потім дозволити собі ставитися до офіційної процедури без належної ревності?
Наприклад, у марноті й турботі минали дні Фугаку. Ночами він здобував знання, а вдень ставав все більш мовчазним.
До того дня...
...
Глибоко в недрах кварталу Учиха.
Учиха Сацуна спустився в підземне приміщення.
- Те, що ти кажеш... Це правда? Пан Мадара вступив у бій з цим Сенджу Гаширамою, тому що побачив правду?
— Звичайно, - донісся глухий і скрипучий голос Чорно-Зецу. — Я вже говорив тебе. Я - створення Учихи Мадари. Я знаю його волю. І ми обоє віримо, що ти - той, хто зможе привести клан Учиха по вірному шляху. Ти обраний.
Сецуна підійшов до кам'яної плити, висіченої рідкісним письмом, і прищурився.
- Отже... Щоб дізнатися всю правду, потрібен Мангек'є Шарин?
— Так, усе вірно. — А як пробудити свій потенціал і знайти ці очі... Я вже тобі розповів.
Сицуна з холодною обличчям мовчки дивився на монумент.
Це місце було таємницею, відома лише главою Клана Учиха. Сецуна про нього не знав.
Але чорний Зецу знав.
І привів його сюди.
Отже, його слова про те, що він був творцем Масари, напевно, були правдивими.
Обличчя Сецуни те світлело, то темнено, коли він дивився на писання.
Нарешті він розвернувся і з похмурою рішучістю залишив підземні землі.
Наступного дня ціла сім’я заступника військового поліції Учіхи Сецуни — його батьки, дружина і діти, тість з тещею, а також двоє новонароджених внуків та брати зі своєю сестрою - загалом дванадцять чоловік були вбиті. Їхні тіла, повалені в купу, виявив прибулець на місце злочину Учіха Фугаку. Він довго стояв, оцепенів ...
Так от як...
...зривається нарив?
Ця думка пронеслася в голові Фугаку, і його обличчя перекосилося лютістю.
Так уже не може тривати!
Ні в якому разі... Не можна допустити, щоб це тривало!
...
Звістка про те, що вся сім’я Учіхи Сецуни викарбована, миттєво облетіла Коноху. Коли Юя вперше доклала зусиль, то розлютилася.
— Сволочи! Як таке могло статися в Конохі? Чим займалися ваші Анбу? Чим займалася поліція? А ну-но, притягніть до мене цього старого главу Учиха!
Коли таке трапляється...
Ніхто не подумав би, що це справа рук самого Учіхи Сецуни.
Адже його обличчя, спотворене горем і розпачем, було занадто реальним, в таке не можна повірити.
Юя теж не думав, що він сам це зробив.
Він був упевнений, що це справа рук шенобі з Кумо або іншого села.
Навіть чорний Зецу на таке був неспроможний. З тих же дванайцять мужів були ж усї, окрім новонароджених дітей.
Навики маскування і виживання біля Чорного Зецу були прокачані до максимуму, але його бойова сила...
Хіба що ефект метелика, запущений Юя, дозволив йому якось еволюціонувати.
Але ще більш вірогідним здавалося напад ззовні.
Не міг же...
... Це зробити сам Учиха Сеціна?
Неможливо. Хто в здоровому розумі може холоднокровно вирізати всю свою сім’ю?
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt