Вважається, що ідеальна пропорція для ефективного управління — це один державний службовець на 100 мешканців. Але коли населення становить десятки тисяч, потреба в адміністративному апараті стає колосальною. Навіть не на щорічному комплекті справ, достатньо лише для того, щоб з певних причин принаймні один відсоток службовців залишив піст і ось уже відкриваються сотні вакансій. А щоб заповнити їх найкращими з кращих, на іспити їдуть тисячі шукачів. З року в рік боротьба за ці місця розпалюється з несамовитою силою.
Звичайно, Конохе не потрібно було таких масштабів, але для управління внутрішнім містом з його хитросплетіння вулиць і кварталів вимагалося близько десяти тисяч осіб.
На цих посадах було мало грошей, але робота була стабільною і понад усе відбувалась наверх. Це був шанс для простої людини пробитися з найзмістя. Якщо ви хочете досягти високих і стабільних заробітків, то підіть на фабрику. Мріяєш про щось більше, про власну справу - становися підприємцем, ніхто не заважає.
У Конохі час, коли можна було б розбагатіти на рівному місці, минали. Понад десять років тому, коли Юя вперше став членом влади, село лежало в руїнах і будь - яка лавка у Внутрішньому місті приносила прибуток. Найпідприємливіші відкривали справу в Зовнішньому місті і зривали їжу, бо його мешканці не спілкувалися на житловій квартири, копаючи кожен рей сподіваючись одного разу отримати заповітне право на переїзд. А коли в руках накопичується ціла сума грошей, то майже неможливо позбутися витрат. Вміння спустошувати їхні гаманці було величезним мистецтвом, і той, хто ним оволодів, зростав.
Але найсміливіші люди, які не боялися торгувати з іншими селами, могли озолотитися.
За ці роки, звичайно, не один торговець згинув в дорозі, але Юя не присвоював їх стан. Все майно передавалося спадкоємцям або вдовам, за вирахованим скромного податку на спадщину в три-п'ять відсотків. Ці гроші йшли на оплату послуг джонінів, які спостерігали смерть торговців за межами села. Звичайно, крихітна частина осідала в страті. Зовсім трохи.
І нехай доба легких грошей пройшла, нові винаходи то й справа відкривали перед мешканцями Конохи нові комерційні можливості.
Наприклад, недавно з’явилися кондиціонери.
Клімат у Конохі, загалом-то, був непоганою. Але через особливості рельєфу село опинилося в певному вигляді котолові: холодні північні вітри застоювали, а теплі південні не могли сюди пробитися. Взимку було дуже холодно, а влітку — гаряче. Правда, стужа тривала лише місяць, а спека — два. Строго кажучи, кондиціонер був потрібен від сили чверть року.
Але, як кажуть, я можу цим і не користуватися, але в мене це повинно бути.
Крім того, кондиціонер — це ті речі, від яких ви вже не відмовитесь. Отже, коли у квітні 37-го року дослідницький інститут Конохі показав світові своє нове творіння, Юя зрозумів: настають комфортні часи.
Завдяки роботі та кондиціонеру холодильник мав ту саму хімічну технологію, яка використовувалася для охолодження води. Метокадо Гомура займався розробкою, і всі експерименти проводилися в країні Водоларів. Це було дуже шкідливе виробництво для навколишнього середовища. Звичайно, теоретична база була створена в лабораторіях Конохи; країни Водоворотів стали лише полігоном для випробувань.
Успішне виготовлення холоду означало не тільки встановлення кондиціонерів, але й те, що технологія виробництва холодильника була практично готова. Але водночас під землею Внутрішнього міста простягнули телефонні кабелі, і вони з’єдналися до кожного дому - такі ж речі як у дуже далекому майбутньому.
Так, якщо вже базові технології були освоєння, на порядку денного вставало і створення комп'ютерних машин.
Було в цьому ні з чим не схоже відчуття задоволення: крок за кроком вибудовуєте ланцюги виробництва, а потім спостерігати, як технології починають розвиватися самі по собі.
У минулому кондиціонери могли б зробити фурор. Але цього разу все пройшло на диво тихо.
Причина була проста: перший набір на державну службу. Юя потрібно було закрити понад три тисячі вакансій, розподіливши нових чиновників по всьому районі і вулицях Конохі.
Це були управлені посади, хоч і з відкладом всього 24 000 рі на місяць — за мірками Конохи сума більш ніж скрохна. Навіть працюючи з трьома вихідніми на тиждень, можна було заробити за тридцять тисяч доларів і якщо менше відпочивати, то й того більше. У тих, хто служив у лікарні, була п’ятиденна плата за меншу зарплату від чорноробів.
Здавалося б, бажаючих повинно бути небагато.
Але я повинен був опублікувати повний список пільг та бонусів, що належали до посади і показати умови праці, як все змінилося. Відразу стало зрозуміло, що судження про роботу лише за зарплату не має поваги до себе.
Не кажучи вже про те, що урядова посада віддавала дорогу у коридори влади — привілей, який раніше був доступним виключно шінобі.
Тому звістка про відкритий набір повністю затьмарила новину про виникнення кондиціонерів. Юя не заперечував. Він лише наказав, щоб фабрики використовувалися затишнем і нарощували виробництво. Спит не змусить себе чекати, і до того часу потрібно бути на зброї.
Звичайно, не варто забувати, що в цьому світі все ще правили шінобі.
А що, коли просту людину вб’ють на важливій посаді? Шинобі хоча б зможе дати відсіч, а ось у пересічного жителя шансів куди менше.
Щоб уникнути незручностей, коли службовець наступного року відправляється на те світло, Юя поставив особливу вимогу для ряду ключових постів: скликатель мусить бути не просто джоніном, а елітним дженоніном.
Без сумніву, Юя готував ґрунт для себе.
І водночас створював прецедент для майбутнього Хокаґе.
Кадри - це вища форма політики. Лише той, хто має право призначати на посаді, може сидіти впевнено на троні. Коли всі ключові призначення залежать від тебе, кланам залишається тільки зі скрипом приймати твої рішення. Мистецтво кадрів політики - ось справжній показник твоєї майстерності.
Юя міг тільки закласти фундамент і прокладати дорогу для тих, хто прийде після.
Стук-тук.
— Уходи.
До кабінету зайшов сивоволосий Хатаке Сакумо з папкою в руках.
— Пане Хокаґе, це список кандидатів із Зовнішнього міста, які рекомендовані за минулий рік.
Юя кивнув і прийняв документи.
Він не мав ні часу, ані сил особисто відбирати сотню щасливих людей, які щороку отримували право переїхати з Зовнішнього міста до Внутрішніх міст. Тому він впровадив систему рекомендації.
Служба у Зовнішньому місті не обіцяла запаморочливої кар’єри, але відкрила чудові фінансові перспективи. У певному розумінні, це був еквівалентний обмін. Враховуючи, що робота була пов’язана з дозволом конфліктів, на керівниках посади призначили шінобі рівня джонін. І, повністю відповідно до фірмового стилю Юя, це були джони з різних кланів.
« Я позбавляю вас влади, але заплющую очі на те, як ви мешкаєте в зовнішньому місті. Головне - не перегинайте палицю".
Юя пробігся по списку. Тридцять чоловік дослужилися до управителів на заводах. Десяток — це шинобі з інших сіл, які приїхали до Коноху кілька років тому. Усі — геніни, які не мали особливої цінності, тому Юя ігнорував їх. Очевидно, що за ці роки вони підкопали гроші і просто купили рекомендації місцевих начальників. Решта — це звичайні люди за тридцять, які живуть у зовнішньому місті понад десять років.
Непогано. Все в розквіті сил. У внутрішньому місті їх чекає нагорода — іпотека на двадцять років та статус жителя для наступного покоління. Навряд чи вони будуть скаржитися.
« Добре, — запитав Юя. — Чи не хочеш ти брати участь у екзаменах? Якщо пройдеш, я можу влаштувати тебе в відділ зовнішніх сношеній при резиденції Гокаґе. Будеш працювати з представниками інших сіл. Робота непильна, і платять добре.
Дружина Хатаке Сакумо була вагітна, тому він майже увесь час проводив у Конохі за межами села обов’язкових патрулів. Його дружина ніколи не була здоровою, і це означало, що в її сім’ї зрошувалось горе. Теща Сакумо померла при пологах, залишивши дівчинку без материнського молока. А понад двадцять років тому, коли перший Хокаґе був ще живий, прості мешканці Конохі вважали за щастя просто бути ситими. Добре харчування і мовлення не йшло.
Тому Сакумо з дитинства недоїдала. Якби не Юя, який за ці роки забезпечив село харчами, дозволивши йому хоч якось поправити здоров'я вона б так і залишилася в буквальному сенсі слабкою та хворобливою.
Почувши пропозицію Юя, Сакумо злякався:
— Э-э... Я не сильний в математиці...
Юя зітхнув. Що тут скажеш? Сакумо народився 13 року, а Конохі — лише на рік пізніше за Цунаде. У ті часи, коли він навчався в Академії, Юя ще не привів математику до списку обов'язкових речей. Не можна сказати, що Сакумо був у ній повний профан, але його знання ледь дотягували до початкової школи. Ну, знаєте, рівень тих задачок про басейн, в який з однієї труби вода виливається, а з іншого виходить.
По правді кажучи, цим він вже перевищував більшість своїх однолітків.
Але цього разу Юя був розрахований на всіх мешканців Конохи. І для багатьох посад зовсім не потрібно було шінобі. Наприклад, робота з документами, секретарські обов’язки, співпраця з банком, шпиталями та іншими селами. Звичайно, якщо скипетр був ніндзя, то це не було необхідною умовою.
Ось тільки будь-яка з цих посад так чи інакше була пов'язана з обчисленнями ...
І Хатаке Сакумо, який не отримав системної освіти, просто не міг конкурувати з простими людьми, які мали математику.
Тож Юя залишив цю затію і з усмішкою підтримав його:
- А може, нехай ваша дитина постарається? Буде старанно вчитися, років через двадцять потрапить в систему, а там, дивись, і я йому своє місце поступлю?
Юя, звичайно ж, жартував, посилаючи до майбутнього шостого Хокаґе, Какаші, але Сакумо цього не зрозумів. Він миттєво змінився в обличчі і квапливо проговорив:
- Пане Хокаґе, не жартуйте так...
Юя розсміявся. Він і не думав робити тиск на Сакумо, але той, схоже, все зрозумів неправильно.
— Та годі тобі, — помахав він рукою. — Через двадцять років мені буде п’ятдесят. У моєму слові немає ніякого сенсу. Наступника все одно доведеться вибирати, так що не бери в голову. А що до твого сина... Чи зможе він чогось досягти, залежить тільки від нього самого. До речі, коли термін?
Сакумо ніяково почухав затилиць:
- Лікарі кажуть, у вересні.
Юя кивнув, приймаючи до відома.
Сентябрь...
Значить, в один місяць з його іспитами...
...
Коли Хатаке Сакумо пішов, Юя знову заглибився в зводки.
Батьки Обіто, як повідомляє лікарня, не зазнали серйозних травм і тому вони не мали причини залишати клан.
Проте, оскільки Юя оголосив, що набір відкритий для всіх мешканців Конохі і особливо підкреслив, наскільки велика кількість вакансій буде лише першого року, а пізніше їх число скоротиться до сотні, всі клани вирішили вхопитися за цей шанс.
І Клан Учиха, звичайно, не був винятком.
Вони до божевілля прагнули отримати владу за межами військової поліції. Вони не могли пропустити таку можливість. І чунінов, як батьки Обіто, власне собою, зобов'язали взяти участь у екзаменах.
Що ж, схоже, їхні плани пішли прахом. Коли Клан Учиха зіткнувся з такою можливістю, то вирішив закинути велику мережу.
З того моменту, як Юя оголосив про набір і клани переконалися в серйозності його намірів, почалася справжня передексаційна гонка. Навіть Сарутобі Хірузен спокійно навідався у рідний район, щоб дізнатися, як його співлановці готуються до цього.
Новини були добрими і поганими.
Але каменем спотикання для всіх залишався той самий предмет: математика.
Хірузен лише зітхнув. Після довгих роздумів він вирішив не звертатися до Юя. Є речі, в яких потрібно знати міру.
З бігом часу Коноха, яка підходила за умовами, почала старанно готуватись.
У вересні 37-го року почався перший тур іспитів на службі. У перший же день в ньому взяли участь сто двадцять тисяч жителів. Юя планував провести другий тур вже через тиждень, але з-за великої кількості учасників його довелося відкласти на три дні.
На фоні цієї метушні у Хатаке Сакумо народився син — Гата Какаші.
За традицією Юя відправив новонародженому подарунок - вувесистий золотий замок у кілька фунтів ваги. Сакумо був глибоко зворушений.
А Юя повернувся до перевірки іспитів.
Так настав жовтень 37-го року...
Після закінчення третього туру Юя, складаючи підсумковий список з шести тисяч фіналістів, виявив надзвичайно цікаве явище...
Найбільші клани Конохі — Сарутобі, Х’юга, Шімура та Учіха — налічували понад тисячу членів, навіть якщо з відносно малою долею шінобо. Оскільки іспити були відкриті для всіх селян у віці від 20 до 30 років, то в фінал обов’язково мали потрапити представники цих кланів.
До цього моменту Юя не дивився на імена, але в останньому турі вирішив відсортувати списки по прізвищах. Це означало, що члени одного клана будуть у списку поряд.
Представники Клана Учиха зайняли три сторінки. Зайнято. На одній сторінці є п’ятдесят імен. Значить, до фіналу пройшли більше сотні Учиха.
Юя посміхнувся, не придавши цього особливого значення.
Але, пройшовши ще кілька сторінок, він раптом завмер...
Він перевернув вже сім або вісім аркушів...
Чому прізвище все те ж?
Юя насупився. Не дивлячись на імена, він став швидко гортати далі, поки на одинадцятій сторінці прізвище нарешті не змінилося...
Обличчя Юя помадрочело.
Цей клан... Ти зробив у фінал понад 500 людей?
Якби це був лан Сарутобі, Юя б не здивувався.
Но... Шимура...
Тут варто було замислитись, що, чорт візьми, відбувається ...
Але думати довго не довелося. Пролиставши ці десять сторінок понад побережею іперку, Юя так не знайшов імені, яке очікував побачити.
Які ще докази були потрібні?
„Шимура Данзо, старий ти інтригований! Сам вирішив не світитися і змусив весь свій клан зі мною грати, так?!"
Но... виникла проблема.
Юя зовсім не хотів, щоб до його управління потрапило стільки людей з клану Шімура. Він був готовий віддати їм сотню місць — це була його межа. Інші посади мали отримати Сарутобі, Х’юґ та інші. Але леви — це не просто мешканці Конохи. Якщо хоча б половина з цих п'ятисот людей пройде, це обернеться величезним головним болем.
Але він не міг просто так помахати рукою і провалити більшу частину клана Шімура за допомогою якоїсь штучної махінації. Ось тоді-то і почалися б справжні проблеми.
Поміркувавши, Юя знайшов лише один вихід...
Треба було вдарити з ним самим іспитним завданням. Немає чого заперечити клану Шімура.
Самі вони не могли розв’язати цю проблему — кого звинувачувати?
Але завдання не повинно було бути занадто складною, інакше його не вирішив би взагалі ніхто.
Коли прийде час оголошувати результати, Юя вивісить списки. Але місця на дошці оголошень обмежено, так що він друкує тільки першу сотню імен. У Данзо, хоч би якими безсоромними він був, не вистачить наковтатися і вимагати, щоб Юя оголосив результати тих, хто опинився за межами сотні. Це був би удар не по обличчю Хокаґе, а по лицю його власних людей.
Юя на мить задумався і склав фінальне завдання.
Усередині прямокутника продемонстровано три лінії, які ділять його на чотири трикутники. Площа трьох прямокутних трикутників дорівнює 3, 4 і 5. Знайдіть площу четвертого трикутника, що складається з трьох ліній.
Юя плескнув у долоні. Ось і все. Проблема вирішена.
Він не сумнівався, що хтось зможе вирішити цю задачу.
Водночас він був упевнений, що таких буде небагато.
Як і очікувалося, з клану Шімура долали всього двадцять чоловік. Лише одиниці дали повну і правильну відповідь, але більшість змогли запропонувати лише правильний хід думок.
Юя посміхнувся. « Малювання. І ви хотіли зі мною тягатися? Эх, село... Чи ви знали б всю силу дев’ятилітнього обов’язку освіти! Колись, після школи я знав все на світі від астрономії до географії... Шкода, що університет все з голови вибив. Але на вас-то моїх знань вистачить."
Як і думав Юя, Данзо не вистачило нахабства прийти з претензіями. Хоча Юя був упевнений, що старий хрич приклав руку до підготовки своїх людей, напевно найняв репетиторів і підтягнув їх по всіх предметах. Але Юя сумнівався, що ці « змінені наставники» могли порівнятися з ним...
Клан Шимура мовчав. Звичайно, інші клани теж не заперечували.
Итак... Окрім одного.
Клана Учиха.
Звичайно, Учиха не ставили під сумнів результати іспиту. Навпаки, вони зробили нудоту мерзко: почали публічно хвалити ініціативу Юя, назвавши іспит блискучою ідеєю, і з жалем сказали, що він проводиться лише раз. Після цього запропонували зробити його щорічним.
У Юя дёрнувся куточок рота.
"Невже знайдуться ідіоти, які це підтримали?"
І відразу ж багато клани Конохі сказали: « Так, ми повністю згодні! »
Юя: «...»
« Чорт... Ах ви, старі інтригані! Так от де ви мене чекали?!"
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt