До маю Данзо був на межі зриву.
Його виробники не купували.
Вироби потужності, звичайно, впали, але кілька десятків тисяч пляшок на місяць завод все ще видавався. Протягом року, коли Юя сотню тисяч була нормою, а робітники, що підганяли спрагу верхничих, входили до биття, інколи за місяць з конвеєра сходив і мільйон.
Тепер же - жалюгідні десятки тисяч ...
Саме в цей момент Данзо з сумом усвідомив: зробити товар - це одне, а ось щоб його хтось приїхав, забрав і заплатив за нього. Це виявляється зовсім інше.
Юя, виходячи просто-напросто перенаправив колишніх клієнтів на заводи в Киригакурі. Він навіть пообіцяв протягом року компенсувати різницю в ціни через більш складну логіку. Крім того, це був чудовий привід спробувати на смак воду з Деревні Скритого Тумана.
Однак вода Тумана виявилася такою ж сильною, як і води Ліста.
А ось у Данзо...
Він тільки зараз зрозумів, що з клієнтами виявляється, потрібно домовлятися самому. Не достатньо лише махати рукою, щоб торговцям з'явитися і все скупити, аби вони відразу ж кинулися робити.
Це налякало Данзо.
Кого послати?
Сам він, звичайно, не піде. Гордість не дозволить.
У результаті весь травний завод опрацював у такому підвішеному стані. Робітники начебто і метушилися з ранку до вечора, але чим саме вони були зайняті, не розумів, здається, ніхто.
Швидкодія залишалася на попередньому рівні. Данзо, щоб хоч якось контролювати процес, наказав шінобі зі свого клана відмовитися від місій і наглядати за цехами.
Ніхто не відповів на слова Клана Шімура, але кожен кипів від обурення.
За звичайний триденний патруль вони отримували сто тисяч рей, а якщо вдавалось виявити щось з низки геть вихідний - повинна була премія. У мене був невеликий шанс, але й сто тисяч — великі гроші! А тут, в цьому заволокті, вони мусили лише так стежити, щоб робітники не відливали. З якої статини вони повинні на нього вколювати?
Але ці слова залишалися невисловленими. Шімура Данзо вже був без п'яти хвилин головою клана, і перелічити йому ніхто не смів.
Приборканий гнів копався, шукаючи виходу.
На щастя, шінобі вже має чудовий спосіб гасити це внутрішнє полум’я — куріння. Чортова штука і впрямь бадьоріла.
Так, в метушні, чому ніхто не розумів, і пройшов ще один місяць.
Червень.
До цього моменту Данзо вже зрозумів прірву між ним та Юєю. Але визнати це вголос не дозволяло впертість.
Звичайно, все це не зникло від очей інших кланів Конохі. Неприємності Клана Шімура приховати було неможливо. Коли голови інших сімей, наслідуючи їхній стан, неохоче визнавали: вони навряд чи впоралися б краще.
Юя в свій час будував ці заводи практично з нуля, на голому ентузіазмі. Данзо отримав не лише підприємство, але й кілька сотень мільйонів доларів готівкою на рахунку. Казати, що його стартові умови були кращими за Юя - нічого не сказати. Йому на руки здали всі козири.
І цей королівський розклад йому примудрився злити вчисту. Просто жалюгідне видовище.
Тепер Данзо уперся. Він у будь-якому разі хотів до кінця року запустити завод, вивести його на самоокупність і почати отримувати прибуток. Тільки так він міг зберегти залишки обличчя.
Однак у червні до нього нагрузла делегація постачальників сировини.
О так, виявилося, пора платити по рахунках...
Це не було злим задумом з боку Ю. На початку промислової імперії, як і на заводі напоїв та консервів, так і зернопереробця грошей не було. Тому він складав угоди, які складалися раз на півроку. Так було заведено не тільки на цьому заводі, але й на всіх інших. Перші кілька місяців треба було крутитися, але після продажу декількох партій товару гроші з’являлися і вони гасили борги.
Данзо дёрнувся куточок рота. Він запитав, скільки повинен.
Сума виявилася толерантною, трохи більше ста мільйонів. Юя залишив йому кілька сотень, так що він міг заплатити.
Але віддати ось так відразу сто з понад мільйон... Серце його обливалося кров'ю.
Постачальники запитувалися, чи потрібно йому ще сировину. Якщо ні, вони підуть домовлятися з іншими фабрикантами.
Данзо мовчав. Нарешті, стиснувши зуби, він процідив:
— Нам потрібно!
Він не вірив, що не зможе змусити цей завод працювати!
А в липні сталася катастрофа.
Один із шінобі клана Шімура, який працював за відливом, так перегнув палицю, що бідолаха, доставлений в лікарню, ледь не відправився на той світ.
Коли новина дійшла до Данзо, у нього потемніло в очах.
Незабаром його викликали в кабінет Хокаґе.
- Ми живемо в одному селі, Данзо, що це, чорт візьми, значить? — Сенджу Тобірама був розлючений. - Вони для тебе не люди? Скот, з яким можна поводитися як заманеться?! І ти хочеш сказати, що, опинившись ти на моєму місці, ти б правил саме так? Ти з одним заводом управитися не можеш, а мітиш в правителі села? Ти хоч в лужу на себе подивися! Якби не Юя, який зам'яв цю справу і ви виплатив сім'ї постачнього мільйон три компенсації, я б з тобою так просто не закінчив! А завтра ви побачите себе, і весь свій клан на перших смугах "Вістіка Шинобі"! Геть! Геть звідси, негайно! Щоб я тебе більше не бачив!
Данзо понуро пішов.
Він цілий день блукав вулицями, як у тумані і тільки зітхаючи, повернувся на завод.
Там його чекав новий удар: робітники оголосили страйк. У цехах не було ні душі. Мало хто, побачивши порожні верстати, негайно розвернувся і пішов геть.
Данзо довго мовчав. Нарешті, він повернувся до своїх людей і з гіркотою видихнув:
- Закривайте завод.
Він програв.
Але йти до Юя з повинною він не збирався. Тому він вибрав такий спосіб.
У кінцевому рахунку, його обличчя завжди було найголовнішим.
Якби він дійсно бачив у цих простих роботах людей...
Хоча, чесно кажучи, це навряд чи щось змінило.
Він дійсно повірив, що Юя не стане проти нього? Ха!
Юя дійсно не робив нічого безпосередньо. Він навіть залишив йому на рахунках сотні мільйонів готівкою. Але насправді все було частиною єдиного, хитрого плану.
По-перше, Юя забрав усіх кваліфікованих робітників. Як запустити завод без них? Данзо нічого не залишалось, крім того, що переманювати людей високими зарплатами. А якщо ти підвищиш зарплату одним, інші також починають вимагати прибавки. Готуйся до масових звільнень. Ось і перший брешеш у бюджеті.
Далі потрібно було найняти технологів і навчати персонал. Юя очікував, що Данзо розкриє свій досвід управлінця. Але цей твердий баран замінив усе керівництво на своїх людей.
Та що ці Шимура взагалі смислили в управління? У менеджменті та технології вони не розібралися, а зуміли щось про себе. Так що друга пастка, розпущена Юя, навіть не знадобилася. Проте відмова Данзо була б надто поганою для компетентних людей. Для будь-якого виробництва немає нічого гіршого, ніж неосвічений керівник середнього ланцюжка.
Третім пунктом йшли дистриб’ютори. Чи Данзо вважав, що торговці самі прибігають до нього, пропонуючи співробітництво, без вечері в ресторанах і щедрих "постачань"? Частина прибутку від продажу напоїв по праву належала їм. Данзо не витратив на це ні ре, і в результаті з ним просто ніхто не захотів мати справи.
Юя и впрямь не бил у відкриту. Але пастки були поставлені на кожному кроці. Данзо не потрапив ні в одну з них, але наслідки цього були набагато серйознішими, ніж якби він опинився.
І нарешті, постачальники сировини. Цей рахунок треба було оплатити в будь-якому випадку.
Юя все прорахував. Навіть якби Данзо зміг утримати завод на плаву, йому довелося б зменшити штати, знизити виробництво і скоротити соціальні виплати.
Результат був би приголомшливим.
Юя залишив тобі завод з продуктивністю в сотні тисяч пляшок на місяць і кілька сотень мільйонів трій на рахунках. Ти ж за півроку доставив його до випуску жалюгідних десятків тисяч, спаливши при цьому всі гроші.
Кілька сотень мільйонів! Клану Шимура цих грошей вистачило б на два-три роки безбесного життя!
Чи ж цей контраст не був досить красномовним?
Хіба Данзо посміяв би після такого і далі сваритися з Юєю, тримаючи на обличчі хоч якусь подобу гідності?
Звичайно, що ні.
Ні за що.
Єдине, чого Юя не вивчав - це те, наскільки нікчемним виявиться його опонент. Не минуло й півроку, а він уже здався. Вічно будувався генія стратегії, а як дійшло до справи...
І це все?
Однак Юя не до нього.
У серпні завод напоїв закрився, і Юя повинен був негайно прийняти його назад.
Але він мав важливіші справи.
Тому що на початку серпня двадцять третього року від заснування Конохі...
У Цунаду народився молодший брат Наваки.
І Юя мав особисто відвідати його і, звичайно ж, дати йому подарунок.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt