Будь - який розумний лідер, коли стикається з гнійним наривом у своєму суспільстві, воліє не вкривати його, а перенаправити гнів та незадоволення ззовні. Цей політичний маневр старий як світ, і в діях третього Райкаґе не було нічого поганого.
Це була лише одна помилка: він вибрав Коноху — село, яке Хмаку не можна було здолати.
Але завдяки цьому відчайдушному кроку всередині Скритого Хмара запанував крихкий, напружений зв’язок.
...
Внутрішні протиріччя в Деревні Скритого Хмарака, які обговорилися після недавньої міждоусобиці, готові були ось-ось підірвати її зсередини.
Упродовж чотирьох років Коноха, здавалося б, мала згуртувати їх, але вона лише обезкровила село і забрала життя понад тисячу шіноб. Від неї було холодно, адже Облако, як і Коноха, не кидало на передову недосвідчених генінів. Ті, хто загинув, були опорами села — чуніни та джоони. Потері були жахливі.
Але була війна з зовнішнім ворогом - її жертви були гіркою, але неминучою платнею.
Це зовсім інша справа — зрада Золотого і Срібного Братства. Ці двоє зазнали удару в самому серці Хмари, зрадивши на Другому Райказі. Великий лідер, бажаючи врятувати для села молоде покоління, її майбутнє, сам стримував опір жахливих братів. Він був намертвити три дні і три ночі, поки не впав, приречений, але не зламаний.
З тієї ж хвилини між прихильниками братів-порадників і вірними послідовниками Райкаґе просувалася кривава риса. Почалася різанина, яка забрала життя вдвічі більше людей, ніж уся війна з Конохою.
Третій Райкаґе, який зійшов на престол після перемоги в цьому братовбивстві, фактично не контролював ситуацію у селі. У мутній воді закулісних інтриги відразу почали з’являтися паростки нового бунту.
Данзо виполонув їх.
Холодний і розрахуваний шинобі Конохі вдарив не військовими об’єктами, а мирними кварталами. Люди прості загинули, цивільні. І третій Райкаґе, вхопившись за цю трагедію, обернув її на свою користь. Він став непохитною позицією, вимагаючи від Конохи видати військового злочинця.
Цей хід приніс свої плоди. Для більшості мешканців Хмари, чиї родичі впали від руки шінобі Конохі, Райкаґе став захисником і героєм. Він довів, що гідний свого титулу.
Тепер, коли селище знову захлеснулося, третій Райкаґе вирішив відкрити карту. Саме тому Данзо вимагав, щоб його ім’я повернулося з новою і відчайдушною силою.
...
І Юя, і Тобірама добре розуміли справжні мотиви цього раптового загострення.
Внутрішні проблеми Облака досягли критичної точки.
Країна Молнія, на краю якої розкинулась село, була багата ресурсами і поступалася лише країні вогню. Але ці ресурси належали не Облаку, а Дайме. Ця система, « вільна країна - одне село» фактично створювала державу в державі, пов'язаній зв"язку крихкого союзу. Навіть у Конохі, де вплив Хокаґе був величезним, Дайме країни Огня мав нарадний голос при виборі нового лідера, хоча й не міг нав'язати свою волю.
Немає сумніву, що третій Райкаґе звертався до свого Дайме по допомогу. Але, мабуть, отримав відмову.
Хмари опинилися в економічній петлі. На відміну від Конохі, яка під керівництвом Юя заздалегідь щедро скупала харчі та ресурси у Дерів’ї Камна і Тумана, знищуючи стратегічні запаси, вона була спустошена. Межоусобиця, розв’язана Золотим і срібними братами, знищила їхнє власне господарство — два роки село жило без врожаю.
При цьому клани, які підтримали новий Райкаґе, скололи на переворот баскнослових станів. У їхніх руках було складено мішки грошей, але їх не вистачало. Гроші, які не були витіснені товаром, швидко перетворилися на кольорові бамбужки.
Коли третій Райкаґе, скріпивши своє серце, купив їжу на другому боці, це лише призвело до кризи. Коли вони вперше з’явилися на базарі, то негайно скупили великі клани, які хотіли змінити марширні решітки. Їм потрібно було годувати свої сім’ї.
Ціни на хліб злетіли до неба, потягнувши за собою все інше. Валюта впала.
Прості люди більше не могли собі дозволити купити їжу. Перед ними постав вибір: продати себе в рабство за миску похлебки або... Тікайте. Втекти з Скритого Хмари куди очі дивляться, хоча б в інші міста Молнії.
Потік біженців, що викинув одну з Великих Скритих Дерівень, був не просто тривожний дзвінок, а похоронний набат. Навіть найдальша від економіки людина зрозуміла, що це хмара на краю прірви.
І що ж придумав Райкаґе, щоб врятувати ситуацію? Те саме, що й минулого разу. Знайти зовнішнього ворога.
Сенджу Тобірама, тільки-тільки затверджений в думки про необхідність світу, опинився у пастці. Не можна було залишити без відповіді новий спад Хмари, ці одержимі собаки дійсно могли вчепитися у горло.
Але Юя лише посміхнувся.
Що ж, можливо для такого удару було ще рано, але якщо це покладе край війні, він не погашений і брудними методами.
Він відправив Тобіраму назад на передову, а сам попрямував до банку. Взявши один із золотих зливків Другого Хокаґе, вагою в п'ятсот грамів, він збирався використати цей фунт золота, щоб ввести клин між Країнами Молнію і її Скритою Деревнею.
Тобірама був у курсі і згорал від цікавості, що ж можна зробити з одним слимаком.
Юя розплавив золото і покрив їм корпус розкішного патефону. Після цього, не в Хмаро, а у столицю - палац Дайме Країна Молнія.
Послання було простим і вишуканим:
« Війна між нашими селами — це одне, а стосунки з великими країнами є зовсім іншими. Прийміть цей скромний дар, патефон з чистого золота від обов’язку пана Юя Хокаґе. Ми не шукаємо нічого крім дружби. Єдина наша мета - запропонувати вашому світлу вигідну угоду".
Влітку 22-го року по льоту Конохі між Деревнею Скритой Ліста і Дайме Країна Молнії був укладений перший торговий пакт. Перша партія з п'ятсот тонн відбірного зерна була обмінена на десять патефонів, шкатулку з коштовностями, сто електричних вентиляторами, 10 рулонів шовку найвищої якості і стойкового апарата.
Навіть без шкатулки з коштовностями ціна диковинок була приблизно такою, як вартість зерна. Виходило, що скарби Дайме отримав в подарунок.
Уряди Сили були в захваті. Тільки дурень відмовиться від такого прибутку.
Юя теж був задоволений. Вентилятори та патефони коштували дорого лише на папері, не ставлячи технологічної складності для Конохи. До того ж, дозвольте мені незабаром виявити, що батарейок, які йдуть до комплекту, вистачить лише на місяць. А далі - або закупляти їх у Конохі, або... Нехай Конохе побудувати на території країни Молені електростанцію.
Юя не сумнівався, що в прохолоді від вентилятора у гарячий літній день аристократи вже ніколи не повернуться до життя. Щоб зрозуміти, наскільки лютим є сонце, достатньо лише шинобі Хмлака.
Але услада для Дайме не була головною метою.
Метою був він. Третій Райкаґе.
На початку літа, коли на передовій кипелі щоденні сутички, третій Райкаґе додали детальний звіт про різницю між Дайме і Конохою. Кажуть, що того дня його обличчя похитнулося від люті і він ледве не втратив почуттів.
А потім його крик, повний відчаю і животної люті, струснув все поле бою:
— У нього було стільки зерна... Чому він не віддав його нам? АЛЕ ЧОМУ?
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt