Юя сидів на татках, підтиснувши ноги і не зважуючи оточення. Минуло багато часу з тих пір, як він був тут востаннє, але в будинку нічого не змінилося - все той самий незмінний, звичний давно стиль.
Юя? Ти взагалі мене слухаєш? — Помітивши, що він витає в хмарах, нахмурилася Узумаки Міто.
Юя прокинувся від думок і спокійно подивився на дружину свого наставника.
- Власне, з тієї ж хвилини, як ви сказали, що покликали мене через справи клана Узумаки, я і перестав слухати. У цьому не було ніякої потреби.
Мито на мить застигла, а потім її обличчя затьмарилося. Вона з надією подивилася на Юя.
- Так значить... Зовсім ніякого виходу немає?
Юя зітхнув і почав розкладати все по півночках.
Кіріґакуре не напала на країну Водоворотів лише тому, що торгівля між Туманом і Конохою була дуже незначною. Більш того, офіційна співпраця майже не була втрачена, так що казна країни Водоворотів від цього майже нічого не втрачала. Колись митними обкладалися переважно приватні торговці з Конохи та Тумана. І хоча купці з Кірі платили податки своєму селі, вони їли щось інше. Тож уряд Тумана дивився на його торговців дерут втридорога і саме тоді злорадівло.
Але тепер все змінилося.
На початку року Юя уклав угоду з Кіригакурою, збільшуючи кількість поставок у десять разів — до 30 тонн риби. І не варто думати, що це багато. Тридцять тонн зерна та овочів, яких доставили з Івагакурі, розходилися лише за місяць. Не те, щоб мешканці Конохі раптом стали такими прожорними - просто їх так змучив колишній голод, що тепер вони були готові скупляти все підряд, тільки б набити комори до відмови, навіть якщо частина продуктів згорить. Проста і зрозуміла психологія обивача.
Можна було з упевненістю сказати, що наступного року Юя знову розширить контракт. Звичайно, як і минулого разу, ініціатива повинна була походити не від нього, а від Тумана чи Каменя.
Що до Сунагакуре...
Отже, другий Казеказі був готовий будувати той самий канал. І якщо ніхто не буде заважати і робота піде тими ж темпами, років через п'ять-шість він його закінчить.
Але до цього...
Спочатку треба було розширити плантації пустельного перцю. Другий Казекаґе не був ідіотом і не збирався повністю відмовлятися від вирощування власного продукту. Він, можливо, і не розумів, що таке економічна залежність, але те, яке вирощено своїми руками...
Це ж, чорт забирай дешевше!
Так, другий Казекаґе не розкузив плану Юя через прив’язку Суни до постачання їжі. Вся справа в тому, що Деревня Песка була до непристойності бідна. Однохвостого звіра для них спіймав ще сам Перший Хокаґе, але біджу все ще час від часу бив, тому що техніки запечатування в Суні, відверто кажучи, хромали. І який міцний клан, що володіє фуиндзюцем, з доброї волі відведеться в пустиню? Сусідня Коноха завжди була магнітом для талантів - навіщо прозябати в пісках, коли там можна жити у своє задоволення? Шинобі, які мали техніку друкування, були на вагу золота у всіх п’яти великих країнах.
Тому Сунагакура й досі блювала з Сюкаку.
До слова, в оригінальній хрононіці Другої Казеказі не вдарив Коноху у спину саме тому, що йому потрібно було спочатку повністю підкорити однохвостого і знайти для нього ідеального джинчуріки. Отже, шляхи були різними, але один з них - Казекаґе і зараз був таким самим.
А поки він зайнятий, можна і перебудовані плантації розширити. Це ж усі гроші, гроші...
Коноха і сама щороку відрахувала країні Водоворотів мільйони рі. Члени Клану Узумакі, яких Юя колись привплив до створення сталелитів і потім розрахунків, давно вже вийшли на борт корабля Конохи й з радістю отримували свої дивіденди. Вони навіть не здогадувались, що Юя вже давно втягнув у їхні торгові мережі своїх людей і міг замінити їх усіх. Але, по-перше, Конохе і в прямому не вистачало рук, а потім самі Узумаки перебували у блаженному незнанні.
Юя все це чудово розумів. Він також зрозумів, що країна Водоворотів фактично викачала гроші з Конохи через нього. Але пам’ятаючи про Міто, він закривав очі на це. Все одно знайдуться ті, кому це встанеперчик горла.
Наприклад, інші клани Конохі з заздрістю дивляться на ці бариші.
В історії, що знала хроніка, країни Водоворотів було знищено, а її жителі розпорошилися по всьому світу. Карін з матір’ю потрапили в рабство до виродків, які використовувалися як живі аптечки для боротьби зі стражданнями нелюдських. Батьки Наґато втекли в країну Дощу. І ніхто з них не шукав притулку в Конохі, тому що Коноха не прийшла на допомогу, коли на клан Узумаки напали і холоднокровно дозволила вирізати своїх союзників.
Символ Узумаки на формі шінобі Конохі є знаком тривалої дружби.
Але коли прийшла біда, Коноха не рушила пальцем.
Клан Узумакі ненавидів своїх вбивць, але Коноху ненавидів ще сильніше. Клятви про вічну дружбу, обіцянки захищати... І ось який висновок? Тому ті, хто виживав у злиднях, не хотіли йти до Коноху.
Звичайно, Конохі міг написати, що його третій Хокаґе був Сарутобі Хірузен. Він, мабуть, дивився на агонію Узумаки з думкою: « Якщо ви тільки розберетеся зі своїми проблемами, негайно прийди сюди.
І ось, клан Узумаки знищено, народився Наруто, минуло більше тридцяти років, а він так і не розібрався з внутрішніми розпростниками у своєму селі.
Але навіть якщо відкинути минуле і поглянути на теперішнє, країна Водоворотів сиділа на торговельному шляху між Конохою та Кірігакуром, збираючи данину з обох боків і вбиваючи кишені. Майже десять мільйонів рей на рік! Туман був незадоволений тим, що саме Конохи були там.
З якого дива?
Зрештою, Клан Узумакі — це лише один клан. Мабуть, він поступався будь - яким трьом — Сарутобі, Шімура чи Х’юґа. Так за що їм такі привілеї?
Повірте, варто тільки країні Водоворотів зазнати нападу, як більшість кланів Конохі буде лише рукостискувати і садити будь-яку спробу відправити війська.
І це тільки зараз. У майбутньому цей клаптик землі стане ще більш смачним шматком. Хто не позарититься?
Чи думаєте ви, що Кіригакурі дозволить країні Водоворотів і далі сидіти кисткою в горлі на їхньому торговому шляху?
Ні за що.
Вони збудять її в порошок!
Коли Юя закінчив, Міто земля пішла з-під ніг. Хоч би як вона була незадоволена головою і старійшинами клана, вона все ще була Узумаки і не могла байдуже дивитися, як знищують її батьківщину.
- Так значить... Немає ніякого способу врятувати країну Водоворотів? Невже клан Узумаки... і справді приречений на знищення?
Юя здивовано кліпнув і подивився на неї.
- Чому ви так говорите, наставниця? На краю Водоворотів обов'язково нападуть. Але Коноха ні за що не дозволить її знищити.
Міто поспішала. Але ж ти тільки що...
А, він просто пояснював, чому на них нападуть. Тоді гаразд.
Юя задумався, дістав сувій і накинув на нього зразкову карту світу шінобі.
- Ось країна Водоворотів. Ось вихід Конохі до моря. Ось Кіригуре, а ось країна Медпел. Її можна не брати до уваги, вона корисна лише як стратегічний тил на суходолі, в решті - даремна. Якщо Кіригакуре знищить країну Водоворотів, вона візьме під контроль морські шляхи Конохі. Потім вони зможуть зміцнитися на землях Узумаки, розширити присутність і навіть побудувати там військову базу, яка базується прямо на нас. Тоді вони не нападатимуть, якщо матимуть позитивний настрій. А якщо погане - вся наша довга берегова лінія опиниться під ударом. Вони зможуть грабувати наші прибережні міста, як розбійники, і Вогненна країна не витримає таких набігів. Щоб повернути ці землі, Конохе доведеться розв'язати з Туманом повну війну. На мій погляд, краще допомогти країні Водоворотів зараз, ніж воювати з Киригакурі потім. Принаймні, потрібно гарантувати, що її не зітруть з лиця землі.
Міто з полегшенням висихнула і жартливо стукла Юя по голові.
— Ах ти, негідник! Не міг сказати все відразу?
Юя потир штурвале місце з ображеним видом. Проте він не звикав до цього, і в минулому його часто тягнуло на ноги. Тепер він навіть трохи нудьгував за цими днями.
Але це було не головне.
Головне було в іншому.
- Все, що я сказав, це ідеальний сценарій. Але є і несправжній...
- Який ще не ідеальний? — відразу ж занепокоїлася Міто.
— Клан Узумаки занадто самовпевнений. Вони можуть переоцінити себе, недооцінити Туман, піти ва-банк і в першій же атакі скласти всі голови.
Юя висловився делікатно. Він побоювався, що клан Узумаки виявиться настільки слабким, щоб не витримає навіть першого нападу Кірігакур і буде зметений одним ударом.
Міто, подумавши, похитала головою.
- Це навряд чи. Старійшини дурні, але не настільки, щоб протистояти першій атакі.
— Тоді проблем немає, — кивнув Юя. - Коноха допоможе країні Водоворотів. Ось тільки... - Він з жалем зітхнув, - доведеться зупинити розвиток села. А я-то сподівався в цьому році побудувати лікарню і дитячий садок ...
Міто стало ніяково. Узумакський клану і впертий був не найкращим. Вони працювали самі, не ділячись з Конохою, а як тільки пахне смаженим, першими прибігли за допомогою...
— Ах да, наставница. Якщо у вас буде час, нехай клан Узумакі пришле сюди делегацію. Звичайно, Коноха допоможе. Але одна річ, коли клан Узумакі благатиме нас про допомогу, і зовсім інша - коли ми самі її запропонуємо. Це два абсолютно різних статуси. Ви ж розумієте?
- Я їм все як слід поясню! — Кивнула Мито.
Її волосся без вітру піднялося в повітря. Юя ледве стримався, щоб не зааплодувати. На перший погляд, ця наставка розлютилася на своїх родичів.
А це добре!
Коли вона вибухає гнівом, можна буде подивитися чудовий образ. Юя не любив, коли діставалися йому, але обожнював дивитися, як дістається іншим.
Курама: неймовірно! Просто неймовірно! Міто, а можна я переїду в живіт до цього дрібного паршивця? Здається, у нього там набагато цікавіше, ніж в тебе! Буде весело.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt