Йшов дев'ятнадцятий рік від заснування Конохі. Наближався час щорічного тесту — найважливішої події, коли підводилися підсумки року і рахувалася страта.
Кінець року і аудит завжди були найпривабливішим часом.
Вже цілий тиждень Юя не з’являвся, щоб підкупити легендарну Трійцю черговою порцією смачностей.
Цунаді злилася. Чому? Він обіцяв, що вони бачитимуться щодня. Обманщик!
Маленький Орочимару і Джірая тільки стискали плечима.
Звичайно, Юя попередив управителя їхньої улюбленої харчевні, щоб їхні діти могли годувати до відвала. Мол, нехай їдять що хочуть, все оплачено.
Але для них - бути там і наковтати м'ясо за чужий рахунок було якось... Недобре. Діти теж мають гордість. Якби Джарія була на їхньому місці, то без тіні сорому заломився б і влаштував там бенкет на весь світ.
Але поки що Трійця вирішила терпеливо чекати, коли Юя сам поведе їх в харчевню.
Пройшла ще тиждень. Канікули перевалили за половину, а Юя не мала ані слуху ні духу.
Джірає і Орочимару стало цікаво, чим він так зайнятий. Цунада також згорала від цікавості, але думка про поход у кабінет Хокаґе викликала в неї неприємні спогади.
Сенджу Тобірама відчитував її там по-справжньому суворо.
Хоча... Стоп. Твій другий дід зараз на передовій!
Ну, тоді інша справа.
Зрозумівши це, Цунада почала веселитися і пішла до резиденції Гокаґе.
Її тут всі знали. Як-никик, принцеса Конохи. Хто її не знає? Це було так само природно, як для Конохамару в майбутньому копатися у кабінет третього, щоб випробувати на старому свою техніку Споблазніння ... Кхм, однак, остання частина лінива.
Родичі Хокаґе ніхто не зупинявся.
Тож ця маленька Цунада без перешкод добралася до відповідних дверей. Вона постукала, і через двері донеслося глухий: « Ідіть».
Цунаді відчинила двері і з порога голосно проголосувала:
— Юя! Ти сто років не водив нас їсти м'ясо!
И замерла.
Стіл Юя, підлогу, весь вільний простір кабінету Хокаґе було поховано під горами паперів та рукописів. Здавалося, вся кімната зверху забита документами.
Юя повернув голову до дверей.
— А, Цунаде, це ти. Пробач, останнім часом справ по горло, зовсім немає часу з вами побачитися.
З цими словами він зсунув убік велику купу паперів поруч із собою.
— Це закриті рахунки за сталелитійному заводу. Тринадцять рахунків від керівництва не збігаються. Передай в Анбу, нехай установлять спостереження.
За його спиною виникла силает Учіхи Каґамі.
« Пан виконує обов’язки, — непереконливо почав він. — У Анбу бракує людей ». Останнім часом занадто багато цілей для стеження і арештів, тому...
— Отже, тих, хто вже під наглядом, арештувати й зібрати в одному місці, махнув рукою Юя. — Визволених людей направити на нові завдання.
—... — Каґамі на мить замовк, а потім кивнув. - Так.
Він забрав документи і зник.
Юя подивився на Цунаду і з винною посмішкою похитав головою.
— Извинись за меня перед Орочимару и Джирей, ладно? Боюся, я й далі не зможу до вас заглянути.
Цунада обкинула поглядом паперові завали і рішуче запитала:
- Я можу допомогти?
Юя на мить завмер, а потім розсміявся.
- Звичайно, можеш. Тільки ось... твій рахунок... Ти до якого рівня його взяла?
— Счет? - На обличчі Цунада відразу ж похололо. Цю дисципліну вона ненавиділа всією душею. Раніше арифметика в Конохі була, але ніхто не змушував її вчити. Рівно до тих пір, поки якийсь мерзотник на ім'я Юя, випустившися з Академії, не наполягав на вмиканні у список обов'язкових предметів...
Стривайте... так це справа рук того самого обурюючи, що сидить прямо перед нею! Цунаде з недовір’ям співала.
« Ми зводимо доходи й витрати села за рік », — із усмішкою пояснив Юя. - Якщо ми помиляємося хоча б в одній цифрі, то це вплине на десятки і сотні людей. Тому не можна помилятися. Ти маєш навички... вже досягли такого рівня?
Цунада злякалася і лише трохи покачала головою.
Юя посміхнувся і вже хотів сказати щось підбадьорливе, як раптом гора документів поруч з ним зашевелися.
- Нарешті... Я все порахував!
Цунада з жахом підстрибнула на місці. Тільки зараз вона зрозуміла, що під купою паперів поряд з Юя весь цей час сидів чоловік!
Юя з непроникним обличчям простягнув йому нову стопку.
— О, скінчив? Чудово. Ось дані нараховані в східному кварталі за цей рік. Перевір, чи все сходиться.
Юя! Це помста! Справжня, неприкрита помста! — Нара, який сидів там, був готовий розридатися. Він провів в цьому паперовому полоні вже півмісяця. Юя вирішував свої побутові потреби за допомогою Хірайшина, практично не залишаючи кабінету.
Нара, звичайно, теж був замкнений тут. У нього не було такої техніки, і в туалет та перерва на їжу були єдиними продихи. Наступного часу він мусив спати, як Юя відразу будив його, змушуючи працювати.
Цей Нара був на межі зриву.
"Братку, я знаю, що ти - машина, але я-то ні!"
Але Юя тільки невтомно наказав йому продовжувати. Не хочеш працювати - звільняйся.
Але чи міг він звільнитися?
Усі знали, що він чоловік Юя. Повернися він зараз до клан, його ж власні родичі з нього черезт.
Зрештою Цунада тихо улизнула.
Вона присягнула, що наступного року обов’язково буде старанно вчитися рахунку, щоб прийти сюди і допомогти.
А потім повернулася і разом з Джіраєю та Орочимару вирушила на зачинки села ловити в сплячці тваринок, щоб забрати їх додому.
Учіба?
Итак... Наступного року. Наступного року - обов'язково.
Юя було не до того, щоб думати про те, що це означає. Він справді божеволів від роботи.
І він добре розумів, чому.
З одного боку, село розвивалось і розвиток завжди породжує проблеми. Чим більше проблем, тим більше людей потрібно для їх вирішення.
Цього року справи в Конохі йшли набагато краще, ніж у минулому, але разом з цим розкрилося і більше проблем.
Наприклад, Юя з самого початку знав, що знайдуться ті, хто за допомогою службового становища починає прикоманювати екскременти.
Він просто не очікував, що це станеться так швидко...
Сталелитійний завод, якщо подумати, лише два з половиною роки від роду. А ці люди вже не змогли витримати...
Просто вражає.
Звичайно, все це були дрібниці. Минулого року проблеми під кінець року теж були потрібні.
Але тоді на їхнє рішення пішла лише тиждень. Чому? Тому що минулого року працював не тільки кабінет Хокаґе. Інші клани допомагали своїм ніндзя, які займалися пости в адміністрації, проводити розрахунки. Звичайно, самі шінобі викладали на повну.
А цього року...
Вся робота звалилася на одного Юя. Хіба можна було не зашиватися?
Він і уявити собі не міг, що все буде так. Він очікував, що клани у своїй боротьбі за крісло Хокаґе будуть плести інтриги, будуючи кози позаду його спини, але зберігаючи на людях видимість гармонії.
Хто б міг подумати, що вони стануть настільки прямими і грубими?
Справді? Просто поговорити і не прислати жодної людини на допомогу?
Юя хотіла розсміятися їм в обличчя. Які ж у вас низькопробні методи боротьби.
Невже ви дійсно думаєте, що я не впораюся?
Та я хоч здохну від перевтоми, але сам закрию цей аудит. І ось тоді подивимося, у кого з вас почнуться проблеми.
Ще через тиждень паперові гори в кабінеті Хокаґе зменшилися вдвічі. Юя подивився на документ у своїх руках і зневажливо хмикнув.
- Вони що, мене за ідіота тримають? Питати у мене, яку ціну встановити? Мабуть, у селі для мене не було інших справ, ось вони і завалили мене подібною нісенітницею?
— Якщо вони питають мене про таке, чи їм знадобиться інструкція, якою рукою потиратися після туалету?
Юя кинув сувій на підлогу і подивився на виснаженого Нара.
- Поверни їм все це. Всі ці папери - назад. Крім того, заплануй: Цього року всі річні премії скасовуються! Зарплату — урізати вдвічі більше! Всю роботу зробив я. З якого погляду вони взагалі повинні отримувати гроші?
Нара ледве не плакав. Чому він отримав це доручення?
У адміністрації ж і від клана Нара повно народу...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt