Місяць минув з Нового року. Міст через Болотисті землі був завершений, але до цвіту і дозрівання плодів було ще далеко, так що поки він стояв без діла.
На другий місяць шістнадцятого року Конохі завершив тримісячну перебудову південної частини. Тепер це була найчистіша і добре збудована вулиця в цілому селі.
Сенджу Гаширама йшов по ній, і його дерев'яні гіта гугко стукали кам'яною брукачкою. Хоч ходити по ній в гіта було і жорстко, він не звертав на це уваги.
Він з захопленням розглядав вуличні ліхтарі, акуратні дороговкази і сяючі вітрини магазинів на перших поверхах нововведених будівель...
Багато будинків ще пустіли, але Хашірама вже передбачав: вирішивши житлове питання, село зможе за наступні двадцять років як мінімум подвоїти, а то й утрошити кількість своїх мирних жителів. Більше людей — більше податків, а отже село зможе утримувати і більше шинобі.
Перший Хокаґе відчував, як груди розпірає від гордості. Його учень Юя, очевидно був хлопцем з головою на плечах. Нехай його таланти лежали не в мистецтві бою, але в цьому і не було потреби. У бойовій силі сам Сенджу Гашірама вже стояв на вершині світу шінобі. Однак за всі попередні шістнадцять років Коноха не бачила змін, які відбулися протягом останніх шести місяців.
Візьмімо хоча б цей південний район. Чи можна вірити, що цю ідеально сплановану, вимощену каменем вулицю Юя попросив робітників прокласти « заодно»? Матеріал, до слова, запозичили з північних утєсів села. Хоч би як незручно це звучало, камінь зі Скала Хокаґе виявився на диво добрим.
А раніше вулиці Конохі затопили в багні. Тепер же з обох боків дороги простягалися дренажні канави, прикриті решітами. Хашірама бачив таке вперше, але з першого погляду зрозумів, для чого це потрібно.
Головна проблема полягала в тому, що через село ніхто не подумав про каналізацію. Якби вона була, Юя не возилася б з цими водосховками. Він просто накрив би коллектори важкими люками, і вулиця стала б ідеально рівною та широкою. А тепер канави. І скільки з ними буде морокі! У минулому житті Юя в такі вічно падали листя і окурки. У світі шінобі також курили, тож окурювання нікуди не дійдуть. Листя — ще більше. А в канаву міг догодити і сюрикен, і кунай... Хто знає, може в майбутньому якийсь ліхач навіть спробує використати цей жовтий для дріфту на повороті.
Але ж це він відвівся. Гаширама бачив преображення на півдні своїми очима і був безмежно радий, що не прогнав Юя з села, піддаючись першим сумнівом, а дав йому шанс проявити себе.
І хіба це не вражає?
Але ще більше вражало інше. У південному регіоні люди заволоділи змінами в сільській місцевості.
На півдні просто обмовники! І цим простолюдинам дісталося прекрасні будинки і мощені вулиці, а ми, шановні шинобі, до цих пір мимимимо бруд! Як же це тривати?
Сенджу Тобірама, вирішивши взяти справу в свої руки, стукнув кулаком по столі: « Я осягну вашу... Економія! Дивіться, я вирішу це питання з блискавичною швидкістю!»
Робота закипела відразу в трьох районах і закінчилася всього за тиждень. А потім Тобірама заглянув у звіт і побачив, що казна спорожніла на двадцять п'ять мільйонів рів. Його розлютили.
Юя на це лише безмовно хитав головою. Списати теж потрібно з розумом.
Його оригінальний план був мобілізувати шини, перетворивши їх у свою робочу силу. Вони б виконали роботу, отримали свою частку, священно впевнені, що уклали неймовірно вигідну угоду, і навіть не помітили би, як казна Конохі наповнилась б цінними матеріалами, а не спорожніла на мільйони р. І наступного разу, коли знадобилася б їх допомога, у них не виникло б тіні підозр.
Але тепер було пізно.
Проте Юя не вважав, що все втрачено. Щедрість Тобірама також може притупити пильність кланів.
У теперішньому Конохі вся влада була зосереджена на руках кланів шинобі. У цьому не було нічого дивного, адже в усіх країнах існував порядок. Право на владу мали лише ті, хто був готовий битися за неї. Це не було таємне правило, воно лежало на самій поверхні.
І Юя не бачив в цьому правилі нічого поганого. Шинобі - це ті, хто ризикує життям в бою і захищає село. Справедливо бути за це владою і привілеями.
Ось тільки через це керівництво села, як правило, зосереджувалося на шинобі, намагаючись забути про простих людей.
Вони також могли приносити велику користь.
Прості люди були набагато більші, ніж шенобі. І якщо єдиним їхнім завданням було обслуговування воїнів, то більшість з них не мала жодних справ. Забуті й нікому не потрібні, вони могли рік за роком розраховувати лише на мізерний урожай зі своїх полів.
Для людського духу це був сильний удар. Відразу після кривавих війн вони були щасливі, що знайшли мир і спокій. Але коли життя входить в мирне русло, а майбутнє стає передбачуваним до самого кінця, люди... Ні, ні, не опускають руки, але все це втрачає ентузіазм.
Отже, Юя мав другий крок.
Будівництво мануфактур.
Ніяких надвисоких технологій. Ткацькі фабрики, підприємства з переробки зерна або навіть... Передової техніки виготовляють фабрики. Зрештою, якщо через кілька десятиліть, за часів Наруто Коноха перетвориться на технологічний мегаполіс, то це означає, що технології існують вже тепер.
Але дослідження вимагали колосальних вкладень. Навіть заїкнися Юя зараз про щось подібне, Тобірама його б не підтримав. Коли Юя згадав проект з попереднього бюджету в мільярд три, другий Хокаґе зашумився в голові.
Тобірама повністю переконався, що він зовсім не відчуває грошей. Мільярд три! Він виставив цю астрономічну суму так, ніби це була кишенькова сума. А це сукупний дохід Конохі за кілька років.
Що ж, поки село не розвита, її економіка не може бути сильною.
***
Останнім часом Сенджу Гаширама почувався все краще і ліпше. Ось лише усмішка все рідше сяяла обличчя Узумакі Міто.
Одного разу Юя таємно запитав у Хашірами, чи є спосіб відстрочити неминуче.
Хашірама відповів прямою знешкодженою: спосіб є, але він їм не скористається.
Простіше: вкластися у бій, як колись з Мадарою. Знайти гідного противника і отримати важкі рани. Тоді його невтомні клітини-пожирачі отримають нову ціль. Інстинкт самозбереження змусить їх ринутися до ран, щоб поглинути осіле тіло та чужорідні клітини. Це дасть йому ще кілька років життя.
Але Хашірама не збирався цього робити.
Світ шінобі з такою важкою працею обтратив спокій. Якщо він нападе на когось зараз, крихкий світ розсипеться в прах.
Усе своє життя він мріяв покінчити з війною і епохою хаосу. І він досяг успіху. Тому він радше прийме смерть, ніж своїми руками знищить усе своє життя.
У Юя мовчав.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt