Су Бей змінила групу і прийняла ще кілька червоних конвертів. Після цього, коли вона побачила, що ранок вже не ранній, то кинула свій телефон Су Сяобао.
- Допоможи мені і далі ловити червоні конверти. Я піду до тата, і дівчина на порозі нагадала братові: « Твої рухи повинні бути швидкими.
***
Су Бей навшпиньках підійшла до спальні батька. Г-н Цінь вже встав, і двері в його кімнату була відкрита. Су Бей вдавала, що просто проходить повз, і таємно заглянула всередину. Вона повторила цей трюк кілька разів, неодноразово взад і вперед.
Зрештою, пан Цінь не витримав і запитав:
- Що ти там робиш?
— Хм, нічого. Я просто хочу побачити, чи встав ти, тато, - швидко відповіла Су Бей і зупинилася біля входу.
— И? — З натяком говорив чоловік.
Су Бей: « Я просто хочу подивитися, чи носиш краватку, яку я подарувала".
- Я хочу привітати тебе з Новим роком! — Хоча формально до півночі Новий рік ще не настав.
Кутки губ пан Цінь трохи пом'якшилися.
— Заходи.
— Добре, — вбігла Су Бей до кімнати батька і сіла на диван. Було одне питання, яке крутився в голові дівчини вже більше тисячі разів. Зрештою вона не витримала і запитала: « Тату, чи ти хочеш вдягнути краватку? » Я думаю, що краще його надіти. Хоча нам не обов’язково виходити на вулицю, сьогодні це важливе свято. Ми повинні звертати увагу на зовнішній вигляд, а в краватці ти виглядаєш супер красиво! Щоб змусити пана Цінь носити її новий подарунок, Суй безпосередньо включила свій режим райдужного щастя.
Коли Цінь Шао помітив, як її дочка почала усміхатись таємно.
— Ти маєш рацію, — кинув пан Цінь і серйозно запитав її: « Який з них кращий? »
З цими словами чоловік відвів дівчину до вішалки. Су Бей з першого погляду побачила подарований нею і як слід відучений краватку. Серед темних і похмурих краваток він помітно вирізнявся своїм кольором.
— Цей! Тату, ти повинен надягти його! Я допоможу тобі, — побоюючись, що він відмовиться, Су Бей поспішно взяла червону краватку. - Тату, ти хочеш, щоб я допомогла тобі вдягнути його?
- Ти вмієш це робити?
— Ні, — похитала голова дівчини.
— Иди сюда, я тебе навчу.
— Ладно.
Су Бей накинула краватку на шию батька і зав’язала, дотримуючись його вказівок. Через різницю у рості Су Бей для зручності став на ліжко.
— Ось так?
— Да. Тепер опусти конец пониже.
***
Су Бей виявила, що зав’язування краватки дуже відрізняється від зв'язку шарфа. Але це було не так вже й важко. Дівчина швидко зав’язала краватку і з радістю подивилася на своє « творіння ». Спустившись з ліжка, вона подивилася на пана Цінь сяючими очима, сповнені хвилювання і заворушення.
— Ну як?
Цінь Шао: « Фурма вузла в порядку, але трохи туго». Якби це зав’язувала не його власна донька, він би мав усі підстави сумніватися, чи інша сторона хоче задушити його.
- Дуже добре.
Коли пан Цінь збирався послабити краватку, увійшов Су Сяобао з двома мобільними телефонами в руках.
- Тобі прийшли червоні конверти. Ти збираєшся приймати їх? - Це був робочий телефон, по якому Су Бей спілкувалася з членами команди NST.
— Дай мені, - дівчина підскочила від нетерпіння, щоб взяти мобільний у брата. Групи чати компанії NST і технічного відділу в цей момент видавали червоні конверти. Крім того, Су Бей вже отримала один від Лінь Шаочі.
Прийнявши подарунок, Су Бей відправила своєму начальнику мультяшну емоційку з підписом « Дякую, босе! »
Дуже швидко Линь Шаочі відправив відповідь:
[Не бос.]
Су Бей: «?»
[Линь Шаочи: Це мій особистий подарунок для тебе.]
Су Бей: «...»
Раптом вона відчула потребу пояснити співрозмовнику, що ця емоційка всього лиш входив до стандартного набору стікерів і не був справжнім образою. Вона вже висилала такі ж емоційки Су Сіобао та іншим людям.
[Линь Шаочи: З Новим роком.]
[Су Бей: І вас з наступаючим, босе!]
З другого боку, Лінь Шаочі був приголомшений відповіддю [Q]. Дивлячись на слово "босс", чому він подумав, що вона написала це навмисно?
***
— Ви двоє, поверніться і зараз же переодягнитеся, - сказав чоловік близнюкам, зауваживши, що вони все ще в піжамах.
— О, добре, — кивнула Су Бей.
Коли дівчина пішла, то не могла дивитись на свій мобільний та одержимий пристрастю хапати червоні конверти.
Залишившись наодинці, батько і син переглянулися.
Г-н Цінь злегка підвів брови.
— Це дуже цікаво приймати червоні конверти?
— Так собі, — щиро сказав Су Сяобао.
Він також хотів зрозуміти, чому це так подобалося його сестрі. Він схопив більше 20 червоних конвертів, але коли він побачив що загальна сума складає менше десяти юаней, то повністю втратив інтерес.
Примітка автора:
[Маленький театр пана Цінь]
На початку: « Моя донька допомогла мені вдягнути краватку, як зворушливо».
Через мить: « Тепер, коли я навчив її зав’язувати краватку, чи вона буде в майбутньому допомагати з цим чужим цуценям? »
Г-н Цінь занурився в глибокий смуток.
https://literna.net/uk/books/141-vsya-moya-sim-ya-zlodii-zaversheno