Спустившись вниз, Су Бей полегшено зітхнула.
Але в наступну секунду у неї мало не стався серцевий приступ.
Цінь Шао сидів на дивані і читав якісь документи. Су Бей була приголомшена. Їх очі зустрілися на дві секунди, перш ніж вона опустила голову з почуттям провини. Су Бей натягнулася і ніжно покликала:
— Папа...
- Щось сталося? — Цинь Шао поклав документи в сторону. Коли він подивився на свій зап’ястя, то вгамувався.
— А нічого, — запитала дочка. — Чи вона вирішила погуляти? Або подивитися, чому тато ще не спав?
Су Бей квапливо вигадувала гарне виправдання, але пан Цінь бачив її наскрізь.
— Ты голодна?
Су Бей: «...»
Вона кивнула.
Пан Цінь таємно подумав: « У такий час є погана звичка». Але коли він побачив дівчину, яка була перед ним з жалобною головою, його серце пом’якшилося.
— Іди і подивись, чи є на кухні щось поїсти, - поступився чоловік.
Очі Су Бей миттєво загорілися.
— Дякую, тату.
Побачивши, що дочка пішла в кухню, Цінь Шао злегка посміхнувся. Наступної секунди маленький голова висунулася з дверей.
- Тату, ти теж хочеш поїсти?
Цінь Шао: "Ні".
Але це слово застрягло у нього в горлі. Натомість він запитав:
- Що ти збираєшся приготувати?
— Лапшу? — Су Бей на мить замислилась і продовжувала. — Є ще хліб, пельмені, маленькі шпильки або я можу їх пожарити.
— Все в порядке. Просто зроби все, що хочеш.
Су Бей повернулася на кухню. Вона витягла з холодильника декілька шпильок, поставила їх на тарілку з водою і підігрівала в мікрохвильовці. Потім вона дістала олію, обжарила шпильки до золотистого кольору і посипала їх цибулею та чорним кунжутом.
Закінчивши готувати, Су Бей розклала маленькі смажені булички на тарілці і віднесла батькові.
Г-н Цінь спочатку глянув на блюдо з чудово вишуканими смаженими шпильками, а потім на Су Бей. Побачивши, що очі дівчини яскраво сяють з виразом "хвали мене" пан Цінь таємно посміхнувся і сказав:
— Садись и ешь.
— Добре, - Су Бей сіла поруч з Цінь Шао. - Тату, це твої палички для їжі.
Цінь Шао спочатку не був голодний і не мав звички їсти на ніч. Отримавши палички для їжі від дочки, він поклав їх знову. Потім чоловік опустив голову і подивився на Су Бей, дівчину з пильним зосередженням. Вони пережовували булочки, округили їй щоки.
Непомітна посмішка промайнула в очах пана Цінь, але вираз його обличчя знову стало суворим:
— Не объедайся. Якщо ти з’їси так пізно, то можеш мати розлад шлунка.
Якби він не був поруч, чи змогла б ця дівчинка з'їсти всю тарілку одноособово? Хіба вона не обідала?
О, насправді ні, не їла.
Пам’ятаючи, що в тарілці також була частка Су Сяобао, Су Бей перерахувала позосталі бучки і припинила їсти.
Коли пан Цінь побачив це, то відразу подумав: « Його дочка безумовно послухала».
Проте, згадавши про причини її голоду і стриманості перед мадам Ян, пан Цінь знову насупився.
— Сяо Бэй.
— Да, папа?
— Пам’ятай, це твій дім, — сказав чоловік з серйозним виразом обличчя.
Що до інших людей, то вони були в кращому випадку тільки гостями. Не існувало причин, чому господар повинен поступатися гостем. Пан Цінь таємно вирішив: він повинен знайти інше місце для проживання мадам Ян. Раніше він ніколи не звертав уваги на такі речі. У нього було багато домів, тому коли мати жила в Цзінььяні, йому просто доводилося тимчасово перебувати в іншому місці. Оскільки все було однаково для нього, то це ніколи не була велика проблема. Але тепер все було по-іншому: це був також будинок Сяо Бей і Саобао.
Незнайомець жив у його домі, але показував пальцем на дітей і змушував їх почуватися незручно. Як же нам миритися з цим?
Почувши батькові слова, Су Бей припустила, що він не хотів, щоб вона була такою стриманою. Дівчина кивнула і відповіла:
— Ладно.
- А як справи в школі? — Передумавши тему Цінь Шао, раптово згадавши про проблему « найкращого кохання», яка викликала у нього стільки головного болю.
Су Бей не знала справжньої причини. Тому, коли вона почула, що пан Цінь дійсно цікавиться їхньою шкільною діяльністю, то була дуже рада.
— Ми з Сяобао дуже добре вивчаємося, і Су Бей усміхнулась та додала. — Ми також ладимо з однокласниками.
- З однокласником?
— Ні, — похитала головою Су Бей. — Со всеми.
— Чи є люди, які особливо близькі до вас? - Скажімо, хлопчик з сім'ї Се.
— Так, наприклад, стосунки Су Сяобао і Се Мін Сюань дуже хороші.
Цінь Шао: «...»
- Ти все ще дуже молода. Твої розуми й світогляди ще не сформувалися, а здатність судити про добро і зло недосконале... Незалежно від того, з ким спілкуєшся ти повинна тримати відповідну дистанцію і знати межу...
З невідомої причини, після розмов про шкільних друзів пан Цінь раптово почав проповідувати на таку глибоку тему. Але Су Бей все ще сиділа поруч і слухняно слухала. Час від часу вона кивала і відповідала:
— Я знаю.
- Якась нікчемна може виглядати в твоїх очах приголомшливо, але насправді її всім забезпечує сім'я. Він просто непотрібний хлопчик. Він не зрілий, не несе відповідальності і навіть не знає, що це таке, а також не здатний думати про наслідки.
За винятком прямої згадки про те, що хлопчик з заможної сім'ї, пан Цінь сказав всі ключові моменти.
- Ти дівчина. Ти повинна вміти захистити себе...
Г-н Цінь все ще був в середині своєї промови, коли щось раптово доторкнулося його руки. Він трохи повернув голову, і виявив, що Су Бей спала. Її голова спиралася на руку Цінь Шао і стягала рукав його сорочки.
Сьогодні ввечері Су Бей зібрала волосся на макушці. У теплому жовтому світлі тендітна і світлий профіль дівчини виглядав таким спокійним та милим. Її легке дихання доторкнулося Цінь Шао, через що він відчув легкий зуд. Він злегка поворухнув рукою. Проте Су Бей, схоже, відчула це. Вона трохи зрушила голову, наче шукаючи зручний кут. Цінь Шао уважно дивився, не рухаючись. Довгі вії Су Бей, здавалося, кілька разів прокололися, але вона не прокинулася.
В голові пана Цінь постало ще одне питання: чи повинен він винести її? Чи розбудити доньку і дозволити їй лягти спати самостійно? Су Бей так сильно спала, що йому не хотілося її турбувати.
Може, просто почекати?
Чоловік нахмурився. Його обличчя виражало сумніви щодо вирішення цієї складної проблеми.
-----
Раптом телефон в руці Су Бей загорівся, привертаючи увагу пана Цінь. Йому не подобався той факт, що діти тепер завжди тримали при собі мобільні навіть тоді, коли їли й спали.
Покавши головою, Цінь Шао взяв смартфон, який мало не випав з рук дочки, і поклав його на стіл поруч із собою.
У цей момент вискочив потік нових повідомлень:
[vvв: Любий, ти спиш?]
[vvв: Будь ласка, не спи, а! Мені потрібно тобі дещо сказати. Ти мені потрібен прямо зараз. Ти мені дуже потрібен!]
[vvв: Подзвони! Подзвони!]
[vvв: Днучка? Солодкість? Малюк? Ти там?]
[vvв: Якщо ти мені не відповіси, я прикличу до тебе смерть]
https://literna.net/uk/books/141-vsya-moya-sim-ya-zlodii-zaversheno