Наступного дня, коли Су Бей прийшла до школи, всі дивилися на неї дивними очима. Вона спокійно увійшла в клас.
— Эй, глянь на обличчя Су Бей, її вчора вибила сестра Мей, яка вона безжалісна.
— Эх, как жаль, у мене від одного погляду на неї голова болить.
Кілька дівчат у класі шепотом вказували на розпухле обличчя Су Бей. У їхньому тоні не було співчуття, тільки злорадство і радість.
— Як вона може бути такою жалюгідною? Вона сама напрошувалася, хто наказав їй спокусити молодого майстра Сюй. Як вона наважилася заграти з молодим майстром, чи варто їй цього? Невже вона не знає, яка це гидота?
— Да. Шльондра і безсоромниця.
Одна з дівчат спочатку хотіла сказати, що негарна дівчина робить огидні речі, але коли вона подивилась на обличчя Су Бей, яке все ще виглядало краще, ніж у неї навіть тоді, коли опухло, жінка проковтнула слово « гарна».
Проте її очі, зосереджені на Су Бей, були сповнені заздрості й ревнощів.
— Що ж за батьки породили таку дитину? Так, а ти знаєш, чим раніше займалася її мати?
- І що ж вона зробила?
— Я чула, як моя бабуся казала, що її мати продавала своє тіло.
— Огидность! Як це огидно!
- Ти ж бачиш Су Бей в такому стані, чи не так і пізніше...
— Та заткнитесь ви всі!
Дівчата були приголомшені раптовим ревом Суяобао. Окинувшись і побачивши розлюченого Су Сяобао, вони підсвідомо зробили крок назад.
Але дівчина все ще вперто змушувала себе дивитися в обличчя Су Сяобао:
— Ми можемо говорити все, що захочемо. Це не твоя справа. Або що? Ти сприймаєш наші слова як особисту атаку і хочеш влаштувати неприємності?
- Такий хлопець, як ти, хоче вдарити дівчину? Як же так, а?
- Невже ти думаєш, що я не насмілюся? — Су Сяобао сжав кулаки.
— Ты... Су Сяобао, я кажу тобі, інші однокласники дивляться, ти не посмієш.
Зазвичай, коли інші учні пліткували за їхньою спиною, близнюки лише прикидалися глухими, навіть якщо чули їхню розмову. Хто б міг подумати, що Су Сяобао дійсно може розкинути руки.
Весь клас все ще пам’ятає перший день семестру. Було кілька хлопців з іншого класу, які навмисно смикали Су Бей за одяг. Коли Су Сяобао бився з цими хлопцями, його лють лякала інших учнів.
— Су Сяобао, — в цей момент Су Бей потягла Су Сабао.
Злі мови існують завжди і всюди. Ці слова були схожі на звук будинку, що будується по сусідству, який не вартий того, щоб його слухати.
Немає потреби сперечатися з цими людьми.
Крім того, далеко від вчительської і якщо він дійсно буде боротися з ними, то близнюки будуть єдиними, хто потрапить в біду.
— Не дозволяйте мені більше чути ці слова, інакше я розрву вам роти! — Су Сяобао сердито подивився на дівчат. Вони злякалися його і перестали розмовляти.
Дискуссія про Су Бей в класі повністю припинилася через раптовий спалах Су Сяобао, і галасливі учні теж повернулися на місце.
Коли Су Саобао побачив, що він сидить на своєму місці, то також повернулася за парту.
—--
Через десять хвилин після початку занять у школі.
Зазвичай приблизно в цей час Су Бей мовчки передавала свою домашню роботу на стіл керівника групи. Але сьогодні Чжен Ша не отримав її роботу.
У цей час підійшов їх математичний представник з робочими тетрадами, зібрані з інших груп.
— Чи ти зібрав усі домашні завдання для команди?
— Ні, залишився тільки один чоловік, — командир групи підсвідомо знизив голос і вказуючи на Су Бей.
— Тоді йди і забери у неї, поквапся, я повинен здати домашнє завдання старому Чжану до початку уроку!
- Я не хочу йти, я не бажаю говорити з нею, ти ж представник математики, іди й розберися.
— Якщо ти не хочеш йти, то чому ж ти мене відправляєш?
Двоє студентів штовхали один одного. Судячи з їхнього тону, Су Бей ніби була заразна якоюсь інфекційною хворобою.
Врешті-решт, керівник групи і математичний представник разом підійшли до столу Су Бей.
— Однокласниця, ти ще не здала домашнього завдання?
— Ні, — чесно сказала Су Бей. - Я її не зробила.
— Я збираюся віддати тетраді вчителю. Наш клас не може здавати наші домашні завдання тільки тому, що ти одна...
— Я знаю, просто запишіть моє ім'я.
— Це... ти сама це сказала.
Представник математичного відділу дивно подивився на Су Бей, раптом завагавшись і нарешті дістав аркуш паперу та записав: « Зі Бей не здала домашньої роботи».
—--
Не дивно, що під час другої зміни Су Бей була викликана в кабінет свого класного керівника за те, щоб не здала домашнього завдання по декількох предметах.
— Су Бей, ти сьогодні не здала домашнє завдання за деякими дисциплінами. Що відбувається? — Коли Су Бей увійшла в кабінет, її класна керівникка відразу поставила їй запитання з суворим обличчям.
Схоже, він не помітила найгіршого обличчя Су Бей. Або, можливо, вона помітила, але в її свідомості травма на обличчі його учня не мала нічого спільного ні з школою, ані до неї як класного керівника.
— Мені дуже шкода, але вчора я була травмована і мала високу температуру, тому не могла виконати домашнє завдання.
— Травмирована? - Вона знову глянула на Су Бей.
— Так, — сказала Су Бей про вчорашній випадок.
Вислухавши слова Су Бей, викладачка потемніла, але невдовзі повернулась до нормального стану.
— Су Бей, ти учениця з хорошими підрахунками, тобі слід зосередитися на навчанні. Це не правильно. Крім того, це не може бути причиною, чому ти можеш не виконувати домашніх завдань — класний керівник суворо критикував Суй.
Слухаючи, як її викладачка зводить вчорашній інцидент до простої несумісності між однокласниками, і навіть описує це хуліганство з одного боку, наче бійку, очі Су Бей потьскнелі.
Вона не була здивована поведінкою цього вчителя.
Середня школа, що оточується такими як її, може турбуватись про те, коли учні не виконують домашньої роботи або займаються нею. Але зазвичай вони ніколи не турбуються фізичним і розумовим ростом учнів.
Проте Су Бей все ще була розчарована.
— Учителю, ви чули про насильство в кампусі? — Все ще нахиливши голову, спокійно і вперто запитала Су Бей.
Класний керівник: «...»
Як вона могла нічого не чути? Минулого місяця школа відправила їх до міста, щоб послухати кілька лекцій, головною темою яких було насильство в кампусі.
Лише їхні школи мають власну думку. Як учитель вона просто повинна добре навчати свого класу. А щодо учнів, то вона зазвичай тримала очі закритими доти, доки не виникла велика проблема.
— Все не так серйозно, як ти говориш, — сказала вчителька. — За цю справу вчитель буде критикувати і виховувати Чжоу Гун Мей та інших. Не думай надто багато про це.
Це навернення є дуже поверховим, але іншого шляху немає.
Ці складні учні не можуть керувати. Їхні батьки працюють на вулиці, і з ними не можна зв’язуватися. Більш того, більшість з цих батьків є грубими і неотесаними людьми, яких неможливо домовитись.
Якщо вони будуть викликані через цей інцидент, можливо, вони влаштують неприємності школи, і врешті-решт саме вона сама потрапить у біду.
Побачивши, що Су Бей продовжує опускати голову і не дорікає їй, класний керівник подумала, ніби вона прийняла її рішення.
- Цього разу ти не здала домашньої роботи, я прощу тебе один-єдиний раз, тому не буду вас карати. Але ти повинна закінчити його сьогодні до закінчення уроків, розумієш? А тепер повертайся в клас.
https://literna.net/uk/books/141-vsya-moya-sim-ya-zlodii-zaversheno