Голка, яка зафіксує душу.
Вона могла і стабілізувати духовне тіло, позбавляючи від впливу нечистості, та збирати й фіксувати розшарпані уламки духовного тіла, щоб вони не розпорошилися і залишили своє тіло.
Підказка вчителя Горси змусила Сола зрозуміти, що цю Іглу можна використовувати не тільки для порятунку, але й для того, щоб її поїмати!
Під фіксацією Ігли жоден аватар Дугласа не міг втекти!
У той момент як Ігла увійшла в його тіло, Дуглас також це ясно зрозумів.
Втекти не вийде. Жоден аватар не зможе покинути це місце.
Дуглас повернувся і кинувся до Солу, його очі були налиті кров'ю.
- Або відпусти мене, і я можу поклятися своєю основою знання, що не повернуся мстити, або ти помреш разом зі мною!
Дуглас не чекав на відповідь Сола. Проігнорувавши конгломерит очей, він подивився вгору, на справжню Лінію долі Сола.
Фігура Дугласа спотворилась, перетворившись у чорне « Плетіння смерті », площа якого була навіть більше ніж в справжнього тіла Солу.
Він, наче гігантська сітка, почав стискатися і зав'язав справжню Лінію долі Солу всередині себе.
Днічник і перо хоча й тримали Дугласа, не даючи йому втекти, але не могли зупинити його чинити опір.
— Я не сподівався, що ти Вестник Смерті. Я прорахувався. Але ти ще не можеш контролювати його силу! Якщо ти затягнеш мене в око Бездні, я поставлю тебе померти там разом зі мною! Ха, якщо я зможу спостерігати за смертю Вестника смерті, то напевно можу прорватися на шостій ранг!
Соул не знав, чи погрожував йому Дуглас або дійсно загорівся ідеєю спостерігати його смерть.
Але йому було байдуже.
Через те, що Дуглас підійшов, швидкість падіння Солу в Бездну тільки збільшилася!
У цей момент якоря поступово почали приходить в себе від божевілля, а притягнутий силою Око Бездні почав стискатися.
Око Бездні теж хотів втекти!
У цей момент, якби Сола мав хоч найменші сумніви, він не зміг би затягнути Дугласа в Глаздо Бездні, щоб ті два джерела світового знищення воювати один з одним!
Тому він просто перестав думати. Ціль була одна. Ви двоє, які хочете знищити світ магів...
Помріть разом!
З іншого боку, коли в центрі Лінія долі була замкнена зсередини « Плетіння смерті » і вона почала захоплюватись ним, то пішла до загнучого ока Бездні.
У цей момент ніхто вже не міг зупинити Сола, тому що крім нього, ніхто не зміг доторкнутися Лінії долі!
Горса простягнув руку, але міг тільки дивитися, як два хмари ниток, чорний і білий, пройшли крізь його руки та впали в чорну водоворот внизу!
Горса ошелеленно дивився на поверхню моря дві секунди, а потім, повернувшись, увійшов у Білий Околапурований Дворець.
У нього ще були справи, і він не міг тут нічого робити.
Це був план, який вони з Солом заздалегідь обговорили в каналі "Ілюзія і Краски". Як тільки Дуглас впаде в Бездну, його потрібно було виконати.
Коли Горса ввійшов у Білий Околярний Дворець, він зірвав його колись чудовим глазурованим дахом.
Під дахом були приклеєні безлічі білих порцелянових котів!
Потім Горса кинув і дах в Око Бездні.
Флоко відразу підбіг до Горси, намагаючись його зупинити.
- Ти що, збираєшся використовувати прокляття глибин? Але ти не забув, що Сол внизу!
Прокляття глибини — це найстрашніше прокляття, яке на сотні років запечатало Флоко. Перш ніж Флоко втік, більшість прокляття була поділена Солом по різних білих порцелянових кішках.
Зараз у Бездну впала лише частина цих котів, але цього було достатньо, щоб викликати прокляття глибин.
Щоб ті, хто внизу, якийсь час не могли вибратися.
А Солу якраз і потрібно було цей « найприємніший час».
Протистояння п'ятого і мертвого шостого рангів не триватиме довго.
Але, склавши план, він навряд чи думав, що й сам опиниться в бездні.
— Я знаю, що він внизу, — сказав Горса, не звертаючи уваги на спроби Флоко його зупинити, і все одно кинув дах Білого Околаровованого Дворця в Бездну.
Раптом дах у повітрі став лазурним озером, всередині якого мерехтіло фосфорестичне світло — ніби відбивання світла.
Це озеро відразу накрило світло Бездні, наче пробка, яка зачепила пробірку.
Швидко обертовий водоворот раптом зупинився.
Водночас замер і Сол, що залишився зовні.
Аватар Сола, який перейшов у конгломерат очей, був проігнорований Дуґласом і залишився ззовні. Тільки одна Лінія долі простягалася в очі Бездні, з'єднуючись із його справжнім тілом.
Відтоді як справжнє тіло Сола, обв’язавши Даґласу, попрямувало до Глаздо Бездні, його аватар зовні перестав рухатися.
Водночас зоряні очі на аватар Сола перестали обертатися, втративши свою колишню жахливу силу.
Схоже, що всередині лишилася лише оболонка.
Лазурне озеро, що різко контрастувало з чорною морською водою, тягнулося вгору і призупинялося під час аватара Сола, підтримуючи його тіло, яке хиталося на хвилях. Соул все ще обіймав свій щоденник мага смерті, тримаючи в руках срібне перо, і не рухався.