Дуглас повільно підняв голову, його очі були прикуті до Кісмету. Хоча він не відкривав рота, його голос вже пролунав.
- Ти вирішив відмовитися від свободи?
Голос Дугласа був холодним і повним убивством.
Кісмет, почувши цей голос, відчув, як його вуха з тріском луснули.
Кров просочувала його срібне волосся і потекла ним на плечі.
Але кутки губ Кісмета піднялися ще вище. - Після того як ти за допомогою "Плетіння смерті" насильно підняв мене до четвертого рангу і зв'язав з щоденником магу смерті, у мене більше не було незалежного «я» Мені дуже шкода, що я зрозумів цю очевидну істину лише недавно.
- Ти з самого початку разом із Солом планував мені протистояти?
Кісмет вже нічого не чув, але дивлячись на ментальні коливання Дугласа, все ж отримав його повідомлення.
Він похитав головою. бо ти б помітив будь-які мої зайві дії. Все це було зроблено лише завдяки взаємодії між мною і моїм милим братом-хузіном.
Кісмет дуже самовдоволено посміхнувся.
Він нічого не говорив Солу, але Соул зрозумів. І не просто зрозумів, а дуже розумно підіграв йому.
Якщо маріонетка зрештою зможе отримати такого господаря, то... Це теж непогано.
Усмішка зникла з обличчя Дугласа. Він сам створив Маріонетку, і зрештою визнав його своїм господарем.
Це трохи розлютило могутнього мага п’ятого рангу!
— Правда? Шкода тільки, що ваш опір на мою думку - просто смішно. Ви хочете мене замкнути? Надовго? На минуту? На дві?
Він, повернувшись і простягнувши руку з золотими нитками, відразу притягнув Кісмета на кілька метрів.
У грудях Кісмету щось хрумнуло, ніби щось зламалося.
Його обличчя відразу стало ще блідішим, але він все одно посміхався, ніби хотів роздратувати свого колишнього господаря.
Дуґлас знову потягнув, і Кісмет майже не міг протистояти йому.
У той момент, коли між ними залишалося менше десяти метрів, перед Кісметом раптово з’явилася фігура Солу.
Він підняв руку і схопив темно-червону книгу в твердому переплетенні, яка знаходилася між Кісметом та Дугласом - той самий щоденник мага смерті, який колись належав йому.
Руки Сола перетворилися на напівпрозорі сірі щупальці, які кілька разів помив щоденник і силою потягли його до Око Бездні.
Золоті нитки одночасно з’єднували Кісмет і Дугласа. Під тиском Сола обидва одночасно дихали вниз.
Кісмет відразу ж, погравши Солу, почав падати. Вони вдвох, шукаючи за собою оплутованого щоденником Дугласа, полетіли до Бездного.
У той же час, коли світловий стовп випущений Горсою, Даґлас тримав його під контролем і давав йому можливість вільно падати.
Фліїм і Флоко були обшаражені.
Вони ж прийшли, щоб врятувати Сола?
Чому вони нападають на Дугласа?
Очевидно, що вони хотіли вбити Дугласа!
Вбити мага четвертого рангу - і то майже неможливо. Як вони збираються вбити мага п'ятого рангу, який вже розгадав закони простору і невідомо скільки у нього аватарів?
Але справа вже зайшла так далеко. Навіть якщо вони й не чинитимуть опору Дуґласові, ворожнеча вже зав’язалася.
Намертво.
Фліїм, стиснувши зуби, дістав свій Коридор Свитання. За ці кілька років відновлення Коридор також трохи відновлювало свої просторові здібності.
Він відразу влив у нього решта дев’яносто відсотків своєї ментальнії сили, повністю активувавши Корідор. І тут, біля Дугласа, з’явилися шари просторових стін. Вони постійно атакували Дугласа, але коли він торкався його, то розсипався на шматки і знову з’являвся.
Ці просторові стіни не могли безпосередньо заточувати Дугласа, але могли порушити його здатність контролювати простір.
У той же час Флоко теж кинувся вперед і, піднявши руку, випустив величезну водяну кулю, яка відразу ж окутала Дугласа, Сола та Кісмет.
Це була його здатність "Водний світ".
У контролюванні ними « Водного світу» він міг змінювати деякі правила, сковуючи Дугласа і допомагаючи Солу та Кісметові.
Дуґлас почав поволі опускатися до Глаздо Бездні.
На обличчі Дугласа був очевидний гнів, але ні краплі паніки.
— Хех, невже ви хочете затягнути мене в око Бездни? Так ви робите з добродійником, який допомагає вам врятувати світ?
Соул, стоячи спиною до моря і обнявши щоденник, дивився на Даґласа без жодних вагань.
Хто тут добродійник, все і так чудово розуміли.
Сол щиро посміхнувся. то чому б не подивитися ближче?
Соул не був впевнений, що зможе вбити мага п'ятого рангу.
Але зараз під ним був Око Бездні, який Дуглас сам і активував.
Хоча Глазеві Бездні вже не хотів поглинути світ і відчайдушно намагався зібрати все якоря, це було неможливо негайно.
Дуґлас гинув через Бездну нагоду, але хіба для Сола — ні?