Сол подивився на Кісмета. - Те, що очі бурі впадуть у Іскайпере, ти ж знав заздалегідь?
Кісмет розтуляв руками. - Знав. Я тоді був дуже зайнятий, саме цим і займався.
Його безцільний тон. . Так і хочеться його вдарити.
Але він відразу додав: - Але я не міг вам сказати.
Кісмет, дивлячись на вже похмурившого Флоко, який викликав брови.
Флоко спочатку з подивом нахмурився, а потім, наче щось згадавши, стиснув губи і замовк.
Соул глянув на Флоко. Флоко колись був важко поранений Дугласом, але тільки через довгий час сказав Солу, хто його поранив.
Невже те, що він весь цей час мовчав, теж було справою рук Дугласа?
Але зараз не час думати про це.
Сол розумів силу Дуґласа. - У вас є ще щось, що ви від мене приховуєте?
Звісно! — Я охоче зізнався Кісмет, але перш ніж обличчя Сола стало похмурим, він сказав: « Але я особисто можу тобі обіцяти, що коли ти підеш в Іскайпер проти Бездного, то обов'язково зроблю все можливе, щоб допомогти.
Соул серйозно запитав: - Як тільки я відправлюся в Іскайпер, ти зробиш все можливе, щоб мені допомогти?
Кісмет забрав з обличчя посмішку. Його срібні в’янучі волосся розвіялися на морському вітру, і він не відводячи погляду, подивився на Сола.
— Да, я віддам за тебе життя!
...
Скайпер.
На покинутій клумбі в незаселених місцях ширяв чорна куля діаметром метр.
Простір довкола кулі час від часу викривлявся, а повітря ставало гарячим і холодним.
Клумба під впливом тріскалася, плитка жовтіла, квіти в’янули і знову покрилась свіжими квітами.
Це було так, ніби два світи постійно висміювали одне одного.
Поки весь сад через вплив чорної кульки постійно викривався, в нього раптом розірвалася фігура молодої жінки.
— Тут теж очі бурі! — Зі скрегітом зубів сказала відьма, а тоді передавши повідомлення на приладі в руці, витягла карту і зробила їй оцінку.
Її супутник, побачивши чорну кулю, не наважився увійти і поспішно покликав її йти.
— Мія, уходим! Рада вже віддала наказ триматися подалі від очей бурі!
я зараз передам координати. Якщо я зараз зрушусь, сигнал перерветься.
Супутник, нетерпляче відступив на десяток метрів. — Всі знають, що таке око бурі і біжать від нього. Кому взагалі є справа до завдання!
Поки вони розмовляли, чорна куля раптом здригнувся.
"Треск!"
Клумба внизу повністю розкололася, немов її розрубав невидимий сокира.
Мія та її супутник від страху застигли, не сміяючись ні рухатися, ні видавати звук, боячись, що найменша зміна викличе спалах очей бурі.
Через деякий час, і, здавалося, нічого не сталося.
Мія, знизивши голос і контролюючи свою магію, сказала: - За попереднім спостереженням Ради за Ничними землями, від появи очей бурі до його повного спалаху має пройти півмісяця. Зараз очі бурі з'явилися менше дня тому, не повинно ж...
Але не встигла Мія договорити, як щойно пошматований чорна куля раптом почав сочиться водою.
Прищом водою чорнило-чорної.
Вологий, солоний запах океану відразу заповнив весь сад.
Спочатку вода виступала, як роса, а потім її ставало все більше.
— Чорний приплив!
Мія нарешті зрозуміла, що відбувається. Вона, більше не турбуючись про передачу координат, повернулася і побігла геть. Боячись, що використання магії призведе до забруднення, вона могла покладатися лише на свої довгі ноги.
Той, хто був з Мією, почувши її голос, тут же, повернувшись, кинувся бігти, не сміючи зупинитися і почекати її.
Мія зробила крок з саду, але не втрималася і обернулася.
Її очі розширилися, і з кутків потекли криваві сльози.
Чорний приплив, який щойно з’явився по краплинах, невідомо, коли він перетворився на велетенську хвилю заввишки 10 метрів. Передній край був вигинений, як кігтиста лапа, готова схопити.
Наче в ту мить, як Мія дізналася Чорний приплив, він скинув маску і став кошмаром, здатний поглинути все живе.
"Шшш..."
Чорна хвиля впала на землю. Кам’яні плити в саду відразу стали м’якими і, наче болото, перетворилися на багнюку.
Чорні припливи, ударившись об землю, не впивався, а знову піднявся і почав поширюватися далі.
У той момент, як Чорний приплив знову здибився, Мія, яку він щойно пожер, разом із хвилею перекинулась на поверхні.
Ось тільки зараз вона теж стала м'якою і в’язницею, наче щойно сліпа з глини лялька.
— Чорний приплив... Чорний приплив остаточно роз'їхався...
Супутник Мії, обернувшись, побачив перевернуту на поверхні Мю, а потім, як її знову затягнуло під воду.
Він від страху забув про казку Ради і, боячись, що, якщо він буде зволікати, то стане наступним, як Мія, відразу застосував заклинання польоту та злетів у повітря.
Він думав, що якщо він злетить досить високо і швидко, то зможе вирватися з зони дії Чорного припливу.