Схопивши гепарда, Сол відразу ж відправив його у свій простір.
В одну мить інші якорі затремтіли від страху.
Мисливець і жертва змінились ролями!
Соул одним махом пожер двох цілих якорі у свій простір.
До цього часу він не відчував особливого тиску, що його дуже підбадьорило.
Після того як його справжнє тіло перетворилося на Лінію долі, вже не могло вплинути на його душу. Завдяки величезній стабільності Лінії долі, Сол миттєво перетворився з жертви на мисливця.
Однак полювання тільки почалося, як відчуття падіння в просторі раптово припинилося.
Соул відразу відчув, що це погано. Здавалося, на нього дивилися сотні очей.
Чотири якорі, які тільки що збиралися бігти, немов знайшли підтримку, повільно поверталися і, вислизнувши зуби, здавалося, були готові знову кинутися в атаку.
Сол опустив голову і побачив під собою густу мережу розломів простору. І за кожним злом, здавалося, на нього дивився чийсь погляд.
Сола, яка була у неї по спині, пробіг холодок.
З кількома якорями Сол ще міг впоратися, але якщо їх будуть сотні, то навіть якщо він і зможе протистояти їхньому сквері, ці могутні монстри розірвуть його на шматки!
Сол більше не вагався. Він тут же повернув назад і, схопив відновлене тіло Кісмета, полетів вгору.
Через велику швидкість втечі, Сол не завжди враховувати сили простору і його кістки розсипалися на шматки, але Лінія долі постійно збільшувала енергію вчасно.
Спокійний простір зовні не змінився, але Сол все ж, слідуючи за своєю ментальною силою, знайшов вхід, через який він і Кісмет увійшли.
І відразу ж пірнув в нього.
В останній момент перед відходом він опустив погляд вниз.
Густа мережа розломів все ще була недалеко під його ногами, наче весь його божевільний біг не забрав його і на кілька метрів.
Але насправді Сол пролетів дуже, дуже далеко.
Соул зараз не турбувався про якір за розломами. Якби вони хотіли вирватися, то зробили б це, як тільки Сол побачив розломи.
А оскільки нові якорі все ще ховалися за розломами, то, мабуть, якір не могли вільно з'являтися в цьому місці.
Але, окинувши поглядом усе внизу, Сол звернув увагу не на численні якорі. А на те, що, дивлячись крізь цю мережу розлому, він, здавалося, побачив континент, покритий землею та кільцевими горами.
Дуже схожий на світ, який він бачив, коли входив у Бездну через Хаотічний домен.
З точки зору Сола, все, що він бачив було як вид зверху.
З цього ракурсу Сол бачив не все, але саме завдяки цьому оглядові він зрозумів, що раніше був відкликаний Каміллою і не помітив, ніби Бездна перед ним дійсно не подавала ніяких ознак життя!
Нежива, як труп!
Соул більше не дивився вниз і, рішуче, перш ніж чотири інших якорі встиг наблизитись, забрав Кісмета з очей Бездні.
Знову в’їхавши у зону Чорного припливу, де всепроникна нечистота знову окутала Сола і Кісмет. Але з тілом Сола відбулися деякі зміни.
На його поверхні з'явилася тоненька, дугоподібна прозора оболонка, схожа на шкіру, але вона покривала і його, і Кісмету, якого він тримав.
Кісмет з цікавістю підняв руку і потріпотів прозору шкіру, яка обкутала його. Він з подивом виявив, що ця тонка шкіра випромінює хвилі дуже схожі на хвилі якоря.
Він дивився, як Сол, пильно проковтнувшись крізь чорну морську воду, веде їх обох до поверхні. Хоча він був зацікавлений у тому, щоб дотриматися свого рішення і не перешкоджав Солу.
На відміну від хаосу на шляху сюди, Соул з особливими коливаннями якоря вже міг сховати себе і Кісмета під маскувальною шкірою, змусив Чорний приплив думати, що вони — лише новий якір.
Чорна морська вода більше не була перешкодою для руху Солу, вона навіть штовхала його з різних сторін.
Це зекономило його, і йому потрібно було лише зберігати маскування.
Приблизно через п’ять годин Сол, шукаючи Кісмета, вирвався з моря і кинувся в хмари.
Піднявшися над хмарами, Сол відразу кинув Кісмета на іншу хмаринку.
Кісмет був у хорошому настрої. Він висунув голову з хмари і, хіхікая, сказав: - Коли ти раптом схопив мене і побіг, я вже було подумав, що твоя місія провалилася. Але, судячи з твого теперішнього стану, вона напевно вдалася? — Наполученіна піднялась, наполовину провалилася, - у Сола зараз не було часу пояснювати Кісмет.
Поки він відчайдушно вирвався з гравітаційного поля водовороту Чорного припливу, три які він поковтнув у свій простір повністю злилися.
Більше того, злиття три яккорі, схоже, досягли якоїсь критичної маси, і Сол із подивом виявив, що їх об'єднання почало випромінювати хвилі, абсолютно відмінні від попередніх.
Ці хвилі ще не мали могутньої заражаючої сили, а швидше були схожі на інформаційні.
Соул, відкинувши Кісмета, спробував розшифрувати ці нові інформаційні хвилі.