Переконаючись, що всі сили у світі магів планомерно готуються до війни, Сол нарешті виділив собі час і вирушив в Бездну!
І цього разу він взяв із собою і Кісмета.
Зрештою, Кісмет був єдиним відомим йому на даний момент вільним магом четвертого рангу. І якщо Кісмет був людиною Дугласа, а друкування входу в Бездну також було пов’язане з Дуґласом, то, можливо, Кішетт знав деякі подробиці, які могли б допомогти їм у їхньому ризикованому сприянні.
— Кісмет, спустишся зі мною в Бездну, — сказав Сол, обернувшись на вікно лабораторії і дивлячись вгору, таким тоном, ніби запрошував його піти за продуктами.
Почувши, що Сол збирається в Око Бездні і ще хоче взяти його з собою, Кісмет був дуже здивований.
Але він погодився майже без коливань.
Кісмет зіскочив з даху, засунувши арфу на спину, наче у сховищі, прибрав руки і в його ладонах вже нічого не було.
— Минулого разу, коли вчитель Горса поїхав до Бездну, він ледве повернувся. Тобі потрібно бути готовим.
Кісмет посміхнувся. — Брате-хозяїн, ти за мене турбуєшся? Якщо буде справді небезпечно, можна мені теж сховатися у твоєму щоденнику?
— Якщо ти помреш, я спробую зібрати твою душу. Отже, тримайся і не дозволь своїй душі мутувати.
— Хоча я й маг четвертого рангу, але, як ти знаєш, за мною стоїть Дуглас. У крайньому випадку, попрошу у нього трохи ресурсів. Врешті-решт, на перший погляд, я ж також допомагаю йому.
Кісмет розгорнув руками, зовсім не турбуючись про себе.
Але попри те, що Кісмет казав, ніби просить допомоги в Дугласа, він так і не зв’язався з Солом.
Вони вирушили на північ до Стіни Вздохів. Щоб заощадити час, вони найняли дирижабль. Провівши день у Північному місті, вони попрощалися з цим головою Стіни Вздохів, чарами Марії, і увійшли в Море Бур.
Оскільки вже не було часу, коли в Чорному припливі лютували шторми. Щоб заощадити магію, вони сховалися в череві великої риби.
Маючи надзвичайно сильним трохи, вони могли, не дивлячись назовні, точно рухатися в напрямку очей Бездні.
У череві риби трохи трясло, але для двох магів четвертого рангу це не мало значення.
Кісмет сидів у м'якому, випотрошеному череві великої риби і час від часу відривав від неї шматок м"яса та відправив до рота.
— Соле, яка твоя мета в цьому поході у Бездну?
Сол, який медитував із заплющеними очима, почувши слова Кісмета, відкрив очі, подивився на нього і знову закрив.
- Ми вже тут, а ти тільки зараз питаєш про мету. Чи не запізно?
Кісмет, покатившись, впав і, ляга на боці та підперши голову рукою, сказав: - Не хвилюйся, я не втечу в останню мить. Я просто хочу, виходячи з твоєї мети, визначити свій план дій.
Соул, закривши очі, відповів: - Спочатку спробуємо зустрітися з однією людиною. Якщо не вийде, наловимо трохи якорі і повернемося.
Кісмет не почав запитувати, з ким хоче зустрітися Сол. А коли вхопився за останню інформацію, запитав: "Ти ловиш якорі, щоб привезти їх назад для експериментів із червоними хробаками?" Я пам'ятаю, ти спіймав одного біля Червоного моря. Боїшся, що одного зразка буде мало і дані будуть неточними?
- Є таке.
— А інша причина? — Кісмету, очевидно, це було цікавіше.
- Про іншу причину ти дізнаєшся, коли прийде час.
Кісмет скричав губи. Загадкуюча таємниця змусила самого розгадати загадку.
Він знав, що Сол навмисне наслідує його манері говорити. - Я й далі виправлюся.
— Тоді і я тобі потім розповім.
Кісмет замовк. Він бачив, що Сол зараз ні за що не розколюється.
Соул все ще сидів з закритими очима.
Але насправді він не медитував, а спостерігав за вже злитем якорем у своєму просторі.
Якір у формі птаха, злившись із осколком якорі, відростив ріг.
Соул збирав якорі на цей раз не тільки для того, щоб привезти їх назад до експериментів із червоними хробаками. Він ще хотів побачити, чи будуть якорі зливатися один з одним.
Якщо так, то в чому зреагують деякі злі якорі?
якікори існують у формі скелетів. Чи ж вони не є монстрами з кісток мага шостого рангу?
З цими численними запитаннями Сол продовжував керувати великою рибою, прямуючи до мети.
Через дві години якийсь імпульс торкнувся свідомості Сола. Не рухаючись і не змінюючи пози, він продовжував сидіти з заплющеними очима, але його свідомість вже перенеслася в канал « Ілюзія та Краски ».
Флоко: « Сол, я вже бачу велику рибу на якій ви пливете".
Сол сказав: - Добре, тримайся на максимальній відстані спостереження. Якщо я не подам сигнал, не роби нічого, що може тебе видати.
Флоко: « Я розумію. Але ти дійсно не хочеш, щоб я пішов з вами в Бездну? Хоча моя сила ще не відновилася до п'ятого рангу, у мене все ж є деякі методи. У будь-якому випадку, я сильніший за того хлопця з невідомими намірами."
Сол відмовився: - Невідомі наміри — саме і потрібно їх з'ясувати. І моя мета не в тому, щоб зрозуміти, що він насправді хоче.