Це була їхня стара гра. і її розум давно відстав, вона лишила свою кореневу систему в Башнші цілими днями слідувала за Солом по п'ятах.
Малюк Водоросль намагалася розселити Сола, і Кошмарний метелик Панні не відставала.
Вона змахувала крилами і сіла на голову маленького Водорості.
— Братик Сол, не гнівайся. Все одно, кожного разу, коли ти ходиш в ту Бездну, поганий хлопець заохочує тебе здатися. Тепер ти не можеш туди потрапити, і він не зможе тебе вмовляти. Не будемо слухати його марення, почнемо війну!
Соул з усмішкою похитав головою і, простягнувши руку, щоб погладити Панні, на півдорозі раптом завмер. Його слова Панні осеніли!
"Він більше мене не приговарює?"
Рухи Сола застигли, мозок почав працювати на повну.
« Він запечатав прохід, щоб приховати щось і в той же час йому більше не потрібно мене умовляти».
"Невже тому, що бездні більше не потрібна моя сила?"
« Невже Бездна знайшла іншу допомогу? Знайшла інший спосіб позбутися мене? "
Поки Сол думав, у двері його вітальні постукали.
По ментальних коливаннях Сол зрозумів, що це палацовий Хоуп.
Зараз у вежі тільки він і насмілювався стукати в двері Сола.
Хоуп, дізнавшись, що Сол досяг четвертого рангу, не змінив свого ставлення. Для нього Сол все ще був господарем башти.
І цього було достатньо.
З дозволу Сола Хоуп, штовхнувши двері, зайшов і зупинився біля порога з повагою сказав: — Голова вежі, вас на даху чекає маг Кісмет.
— Кисмет? — встав Сол. - Що йому потрібно?
...
- Чому ти мені так не радий? — Зулу губи Кісмет, визираючи трохи ображеним.
Соул повернувся і зайшов до вежі. - Заходи, у мене якраз до тебе справа.
Обід з обличчя Кісмета відразу зникла. Він, покручуючи свою арфу на вказівному пальці, з посмішкою пішов за Солом і знову увійшов у Башню Очищення Душу.
Вони увійшли в лабораторію на п'ятому поверсі. Соул недбало сів на порожній лабораторний стіл.
- Ти дуже зайнятий? Чому Іскайпер покинув його?
- Закінчив справи. Все одно зараз більше нічого не зробити.
Соул подивився на срібну арфу в руках Кісмета. З того часу як він повністю зайняв щоденником і повернув Кісмету його осколків душі, той давно вже не брав до рук цю арфу.
Але коли він дізнався, що не може стати п'ятою метою "Сімфоні долі", ця арфа раптом знову з'явилася у нього в руках.
Ця арфа мала жахливу здатність контролювати пам'ять людей. Для магів низького рангу це було просто непереборним обманом і маніпуляцією.
- І що? — Соул чекав, коли Кісмет сам зізнається.
Якщо цей хитрий хлопець не захоче говорити, ніхто не зможе прочитати його думки.
- Я прийшов подивитися, чи не потрібна тобі моя допомога.
— Справді нужна. Але я не впевнений, чи ти дійсно хочеш допомогти, або прийшов довідатися інформацію для Дугласа.
Очі Кісмета з'єдналися в усмішку. - Я так і знав, що ти здогадаєшся.
- Так пізно здогадався про цей зв'язок, ти напевно дуже задоволений? - Нарочито закочував очі Сол.
— Ні, — повільно похитав головою Кісмет. - Головне, щоб ти зрозумів до останнього моменту. Тоді ти мене не розчаруєш.
Соул відразу ж випростався і запитав: "Коли наступить останній момент?
"Динь..."
Кісмет зачепив струну і, легочко відпустивши, сказав:
- Останній момент... Вирішиш ти.
Побачивши, що Кісмет знову почав свої загадки, Сол усміхнувся і відразу атакував.
Кілька напівпрозорих сірих щупалець висунулися через голову, з-під ніг і через спини Кісмета, немов розкрита паща актини.
Кісмет міг бігти тільки вперед, але фігура Солу мілина і вже з'явилася прямо перед ним.
Кісмет не злякався, в його очах запалився азартний вогонь, ніби він колись так хотів воювати з Солом.
Вона входила у його руки арфа застигла, і він швидким рухом безіменного пальця та мізинца провів по струнах.
Два різкі звуки розступилися, повітря злегка здригнувся і невидимі звукові хвилі розійшлися по всі боки.
Соул, не чекаючи їхнього наближення, відразу відкрив три очі на лобі і щоках. Очі на лобі моргнули, і в повітрі відразу ж зникали.
Два інших очі одночасно повертались до Кісмету. Кілька чорних очей і пара райдужних Зоряних очей Сола синхронно моргнули.
Кісмет, вже було збираючись ухилитися, відчув, як в його голові щось загудело, наче щось слизьке протиснулося між його мозком і черепом.
Кісмет негайно обірвав одну з струн арфи і, помахнувши пальцем, встромив її собі у затилок.
Але, як видно з його відчуття, струна пробила череп і ледве не зайшла в кору головного мозку.
Його обличчя трохи змінилося, і збуджена усмішка зникла.
— Брат-хозяин, не варто ж відразу так серйозно? Ми ж на одному боці.
Струна, що смерділа в потилиці, відразу пом’якшала, як і Кісмет. Змішуючись з його м’яким срібним волоссям, вона поступово стала невидимою.
Соул холодно фикнув, і очі на його обличчі повільно зникли.
З Кісметом він дійсно почав відразу з козирів. Цей хлопець був дуже хитрий. Якщо не знешкодити його якомога швидше, то він одразу ж втече, коли усвідомить, що ситуація піде на краще.