Піднявши голову, він побачив слона без справи Кісмета.
- Я помітив, що кожного разу, коли я прилетаю сюди, я тебе зустрічаю. Ти мене переслідуєш?
Кісмет, сидячи на кораблі і обнявши свою маленьку арфу з посмішкою подивився на Сола. — Ти тепер маг четвертого рангу, як я можу тебе переслідувати?
— А що, маг четвертого рангу цілими днями безробітний і грає на арфі в повітряному порту?
— Це я вдень не працюю, а вночі дуже зайнятий, — крикнув губи Кісмет. - Грати тут на арфі розслаблює мене більше, ніж медитація.
У повітряному порту було багато людей, але ніхто не звертав уваги на Сола і Кісмет.
Вони були наче проекції з іншого світу, які не підлягають впливу звичайних людей.
Сол беззвучно приземлився на дирижабль, де сидів Кісмет. Цей дирижабль прямував до міста, де було багато телепортів.
- Дірижаблі не летять вночі, тож ти сидиш тут і чекаєш коли я лягаю? — Сол, наслідуючи Кісмет, сів на борт. - Ти і цього разу полетів зі мною на континент Статт?
— Я ж сказав, я просто прийшов розлучатися. Я зараз дуже зайнятий.
Сол, схрестивши руки на грудях, запитав: "Ти все ще створюєш нові сторінки?
Той замер, а потім смішно посміхнувся. - З чого б це? Тепер твій щоденник, створення сторінок - це вже твоє завдання.
— Тоді чим ти зайнятий?
— Занят... помсти. Ха-ха-хо, жартую. Звичайно, я продовжую розвиватися. Зараз, коли кінець світу наближається, якщо не придумати щось, то можна і загинути під гігантськими хвилями Чорного припливу.
— Не заважай на наставника Горсе та інших, — попередив його Сол.
Насправді, йому здалося, що він жартував з Кісметом.
- Не хвилюйся, я не буду заважати їм експериментам. Я теж сподіваюся, що Рада Зоряних Ворота знайде спосіб протистояти Око Бездні. Мені це теж вигідно!
Хоча слова Кісмета і були логічними, його хитра усмішка примушувала підозрювати, що в них є якийсь підвоє.
Дірижабль почав вібрувати, готуючись до зльоту.
Кісмет з усмішкою помахав Солу. - До побачення, мій брат-хозін.
Сказавши це, він не чекав відповіді Сола, відкинувся назад, перевернувся через борт і, вільно впаваючи, повітря перетворилось на купу опалих листя та зник.
Раптом один з перехожих опинився обсипаний листям. Він інстинктивно простягнув руку, щоб зловити їх, але зловив лише кілька шматків.
Піднявши голову, він побачив лише голубе небо, білі хмари і потихеньку великий дирижабль.
— Хто це так жартує? — Недоволі пробурмотів він, але усвідомивши, що винуватця не знайти, відрізав з себе листя і взяв свій багаж далі.
Сол відвернув погляд. Фігура Кісмету зникла, але його Лінія долі все ще встала перед Солом.
« Цікаво, Кісмет і Дуглас якось пов'язані?»
Вітер осіннув, і ніхто не відповів на запитання Сола.
...
Зрештою, після деякий час страждання, Сол повернувся до Нічньої землі.
Коли Корі і Брандо дізналися про час його повернення, то вже чекали на нього в Башні Очищення Душу.
- Ти цього разу повернешся, чи знову підеш? — відразу ж запитала Корі.
"Е-е," подумав Соул: наступного разу піду, напевно через рік. Отже, Солу зараз не було сенсу залишатися на континенті Іскайпер.
А Корі майже не питався про це, давши їй завдання. Лише минулого разу, коли він повернувся, Корі трохи розповіла йому про експеримент.
Але насправді цей експеримент був також дуже важливий.
До того як з’явилися червоні черви, Сол збирався використати армію костяних монстрів для боротьби проти Око Бездні. І хоча зараз у нього був кращий варіант, від костової армії він не збирався.
Корі помітно розслабилася. - Це добре. Ми з магом Брандо кілька разів покращили схему об'єднання костяних монстрів і магії фіксації душі та створили три покоління костьових монстра. Але не знаю, який з них тобі найбільше сподобається.
Корі довго говорила, а потім, помітивши, що Брандо мовчить, з подивом обернулася. І побачила, що той розгорнувши рот під шоломом дивиться на Сола, ніби побачив щось неймовірне.
- Що сталося? — Невпевнено запитала Корі.
Соул знав, чого дивується Брандо. Той був магом третього рангу і дуже добре відчував чарівників четвертого.
І головне, Сол не приховував своєї сили.
Лише Корі, будучи лише другим рангом, сприйняла і третього, і четвертого Сола як щось незбагненне.
Але Корі була дуже розумна. Побачивши в очах Брандо благоговіння, вона відразу все зрозуміла.
Вона повернула голову, і її бронзові довге волосся зміталися в повітря. — Сол, ти... Ти що, прорвався на четвертий ранг?
Сол потиснув плечима. - Якось так вийшло.
— Ты! — Корі, тільки один звук, сильно стиснула губи. Її біле, рожеве личко затремтіло, очі почервоніли.
Хоча вона давно знала, що Сол не так вже й далеко від четвертого рангу і напевно знову стане легендою світу магів.