- Маг Сол, що ви робите?
Голос Аліка через ментальну силу передався в мозок Сола.
Соул поклав руки за спину, показавши своїм виглядом: « Ти мене зловив і все одно не визнаюй".
— Головуючий Алик, вже план переселитися, і ви покинули світ магів, то цей Меріч більше не потрібен. Я хочу з ним обмінятися досвідом по червоним хробакам, так що в цій подорожі він не бере участі.
— Хех... — Алик від гніву розсміявся. - Ти багато разів досадив Меричу, щоб приспати мою пильність і змусити мене думати, що ти наважуєшся лише на словесні уколи. Не очікував, що ти дійсно наважишся на нього напасти. Ти що, думаєш, раз я покинув Зоряні Ворота, то не зможу повернутися?
Мерич кілька разів грав Агу, створюючи Сола.
Для цього він свідомо прикидався дріб’язковим і образливим, часто створюючи незначні проблеми Меричу.
Чим більше було таких дрібних неприємностей, тим більше вони вірили, що Сол не наважиться дійсно атакувати Меріча.
Але вони не знали, що Сол чекав саме останнього дня, того моменту, коли Меріч, думаючи, ніби все вдалося, і він зможе безпечно слідувати за Аликом, щоб рішуче зруйнувати його надії та повністю перекрити йому майбутнє.
Так само як Меріч, коли Агу і Фіона щойно дізналися один одного, він навмисне вбив Фиону на очах у Аґу.
Можливо, Меріч вже давно вирішив стратити запасну — Фіону. Але він зробив це на очах Агу, і тільки коли той був убитий горем, байдуже пояснив все.
Крім того, Меріча сказав, що справжній Фіон убив напівельф. Але він не сподівався, ніби цей півельф знаходиться якраз біля Сола.
Це означало, що Меріч явно збрехав щодо вбивці.
Обман правдива, коли в ній є дев’ять частин правди і одна - брехня.
Раз напівельф не був вбивцею, то хто ж?
Хто ще міг так добре знати всі подробиці? Знати, як померла звичайна 15-річна дівчинка?
Звичайно, тільки справжній вбивця.
Тому, вислухавши розповідь Агу про вбивство, Сол одразу прийняв рішення.
Вбити Мерича!
Тепер він зробив перший крок.
Меріча зруйнувала чудову мрію про новий світ у той час, коли вона була такою близькою!
Звичайно, за ціну був гнів Аліка. — Голова Алек, цього Мерича я точно залишу. І це не залежить від того, чи зможете ви повернутися. Звичайно, я все ж раджу вам берегти сили і продовжувати свою зірку. Врешті-решт, невідомо, з якими ворогами ви зіткнетеся в майбутньому. Краще зберегти сили.
Але Алік не збирався так просто відмовлятися від Меріча.
Можливо, Меріч вніс великий вклад, або був близький з Аликом. А може, Алек просто не міг терпіти, коли хтось так нагнітає його гідність.
Ти дійсно думаєш, що ти заслуговуєш моєї сили?
Ментальна сила Арика вже наближалася до Зоряних Воріт.
Він дійсно збирався повернутися!
Сол передав Мерича в пащу маленької Водорості.
Дитинка Водоросль, побачивши півметрового м'ясистого хробака, відразу ж проковтнула його.
М'ясистий хробак зовсім не опирався, тому що коли Сол обгорнув щупальцями, він вже за допомогою щоденника помістив його духовне тіло на чорну сторінку.
Навіть якби Алік зараз хотів повернути Меріча, було вже пізно.
Загорнувши передачу оболонки, Сол відразу розтягнув руки. Він був готовий. Якщо Алік наважиться повернутися, він покаже йому де раки зимують.
Покажеш свої очі, які покривають все тіло, люблять моргати і мають райдужні зіниці. Дуже небезпечні очі.
Однак коли Алік вже збирався увійти в Зоряні Ворота, за спиною Сола раптом пролунав інший голос.
- Якщо вже вирішив втекти, то не повертайся, Алик. Цей світ тебе більше не вітає. Вірше, я тебе не вітаю.
Соул, почувши цей знайомий голос, посміхнувся і, прибравши щупальця, перестав активувати Зоряні очі у своєму тілі.
Навпаки, Алік за Зорими Воротами, почувши цей голос, зупинився і більше не наближався.
У той же час його здивований і водночас серйозний голос пролунав в головах Сола і того, хто стояв позаду.
— Горса? Ты... Не умер?
— Да, сходь в той Око Бездні, куди ти не наважишся, прогулявся і повернувся.
Горса підлетів до Солу, його золоті зіниці злегка прищурілися і не приховали глузування в очах.
Сол повернув голову, збираючись привітатися зі своїм наставником. З тих пір як він бачив його востаннє, пройшло більше півроку. Не очікував, що він так швидко відновиться.
Але, повернувшись і побачивши цього Горсу, Сол широко розкрив очі, а його губи торнулися.
Зовнішній Горс все ще був обмотаний бинтами, і не було видно в якому стані його тіло.
Ці бинти Сол ще допомагав йому намати, коли рятував.
Але Сол пам’ятав, що бинти були білими. Чому ж зараз на наставнику Горсі були ... рожеві?
Не встигши здивуватися, що наставник знову став рожевим, Сол почув Алик з тієї сторони Зоряних Ворота знову заговорив.